Ще трохи про ввічливість. (це з учорашніх коментарів) Зв | Українська з Марусею

Ще трохи про ввічливість.
(це з учорашніх коментарів)

Звернули увагу, як пишеться "ввічливість, ввічливий"? Можна також зустріти “увічливість, увічливий” - це теж ок. Оскільки українська мова прагне до милозвучності, то у-в на початку слова можуть чергуватися - вчитель/учитель, ввійти-увійти. Але сьогодні не про це..

Яка різниця між словами “вибач” та “пробач”?

Як на мене, жодної. Тут важливо запам'ятати, що узгоджуються ці слова з іменником/займенником у давальному відмінку.

Тобто вибачати (кому?) мені/тобі, нам, Олегові.
а не (кого?) мене, тебе, нас, Олега.
Чому плутають? Бо це в рос.мові буде "извинять (кого?) меня/тебя”.
У нас інакше!

Також можна просити пробачення за допомогою слів: "Даруйте. Перепрошую". Мабуть, їх доречніше вживати в ситуації, коли провина невелика, а також, коли звертаєтеся з проханням.

Замість “велике дякую” краще сказати “дуже вам дякую, щиро дякую, красно, надзвичайно, від серця, до неба, 100 разів дякую”. Словом, імпровізуйте!

Чому не “велике дякую”?
Бо “велике” - це прикметник (який? яка? яке?), а прикметники у нас стоять поряд з іменниками, щоб їх описувати (дім який? великий, вікно яке? широке).

Але ж слово “дякую” - то не іменник, а дієслово (що робити?): дякувати - (я) дякую, (ми)дякуємо. Ставити поряд із дієсловом прикметник - то трохи дивно, воно звучить як "велике роблю, велике пробачаю".

Поряд із дієсловом можна поставити прислівник (як?), бо прислівники якраз те і роблять, що описують дію. Робити щось як? Щиро, по-людськи, дуже, неквапом, абияк тощо.