United in Blood

2022-02-01 11:00:27 ​​143 роки тому, 1 лютого 1879 року, в селі Чумаки Дніпропетровської області, народився вірний син Батьківщини – Микола Олександрович Капустянський.

У 21 рік покликаний до військової служби - від цього моменту військова справа з ним буде до самої смерті. Нагороджений багатьма відзнаками за участь у Російсько-японській та в Першій світовій війні, серед них найвищою була Георгіївська зброя. Останнє звання у російській армії - підполковник.

Під час революційних подій в Росії бере участь в українізації 104 піхотної (згодом 1-ша Українська) дивізії та обіймає посаду начальника штабу. Бере участь у доленосному ІІІ Всеукраїнському військовому з’їзді, на якому ухвалили рішення про проголошення незалежної України та створення власного війська, до чого із завзяттям долучається й сам. Віддано боронить ідею Української справи всі криваві роки ПВЗ, боротьбу завершує у званні генерал-хорунжого. Був інтернований поляками в таборі Каліш, де й на собі відчув скотське відношення ляських «союзників» до українців, що повністю відбило бажання ставати на службу ІІ Речі Посполитій.

Сповнений жагою помсти усім ворогам і зрадникам доєднується до УВО. Бере участь у Першому конгресі українських націоналістів у Відні та входить до новоутвореного ПУН. Всі ці роки на еміграції не сидить без діла: випускає журнал, керує перевишколом офіцерів та кадрів для ОУН, створює легальні і нелегальні українські організації, готує нове підґрунтя для нової війни.

Після вбивства Вождя без вагань займає сторону ОУН та засуджує дії диверсантів, виступає за повне знищення зрадників. З початком ДВЗ долучається до творення українських формувань, таких як ВВН та ПУМА. Також 25 червня 1941 року за дорученням ОУН формує Українську Генеральну Раду Комбатантів (УГРК), яка об'єднує усіх колишніх українських військових. Саме її кадри очолять українські батальйони шуцманшафту та творитимуть УВВ. Сам Микола Капустянський деякий час очолює 115 батальйон «Шума», що створювався у Києві.

До кінця війни не звертав з обраного шляху. Крім війни проти зовнішнього ворога вів боротьбу з бандерівськими заколотниками, які попри завершення Другої світової не думали зупинятись у своїх злочинах. Після поразки Європи залишився вірним ідеям ОУН, у другій еміграції намагається врятувати українських вояків, мріє утворити ветеранську організацію, яка об’єднає їх усіх.

Навіть не маючи під своїм командуванням полків та дивізій, як у Перших Визвольних Змаганнях, генерал Микола Капустянський весь час лишався борцем, і в міру можливостей докладав усіх зусиль, щоб зібрати українців в один кулак для удару по Москві. На жаль, сьогодні брак старшин із такою ідейною самопосвятою так само фатальний, як і 80 років тому. Відкрити / Коментувати

2022-02-01 00:29:09 ​​Не відчувати гниття сучасного світу – ознака розкладу.

Ніколас Давіла Відкрити / Коментувати

2022-01-31 17:51:27 ​​Трохи про національний склад Київської губ. «Чека» в 1920 році. Якраз саме в цей період в Києві, як і по всій Україні, червоні винищували усе українське під приводом боротьби з «петлюрівщиною» . Відкрити / Коментувати

2022-01-30 20:13:50 Цього дня, 30 січня 1933 року відбулась доленосна подія, після довгих десятиліть боротьби Солдат завоював націю. Під тиском голодної вулиці, щоденної радикалізації червоних загонів Рот Фронту, на фоні неспроможності демократичної влади впоратись з викликами - райхспрезидент Пауль фон Гінденбург призначає Адольфа Гітлера канцлером в ім’я порятунку Німеччини. Вечір того дня осяює вогонь 25 тисяч смолоскипів, який знаменує спалення старого демоліберального світу та початок нової епохи. Ці події увійшли в історію як Machtübernahme. Відкрити / Коментувати

2022-01-29 22:29:05 ​​Витримка зі звернення ОУН з нагоди роковин Крут, 29 січня 1941 року.

В світі панує незломний закон боротьби за існування, за життя. Треба лише глядіти у вічі цій правді. Хто хоче жити мусить боротися. Від віків так! Так і не інакше.

На жаль, і сьогодні в нас не всі це розуміють, а якжеж багато непорозумілого цього у минулої світової війни й в 1917., коли прийшла доба революції, коли радісно застукотіли серця. Вітер революції змів усталений порядок поневолення.
…
Вони пішли боронити честь народженої держави. Багато з них не мало поняття про військо, про рушницю, але це не мало для них значення, бо ж ходило про оборону української столиці, Уряду, Держави, словом ходило про оборону України і цього їм вистачило. «І так повів їх в криваві ранки, суворий отаман - смерть». З морозним склепінням затримався ешелон на маленькій станції «Крути».

Героїчний курінь тут постановив вдарити в груди ворога. Та сили були катострафально нерівні. Один – без амуніції і військового вишколу проти десяти дібраних матросів. Кінець епопеї наступив незадовго. Не зважаючи на зусилля й очайдушну відвагу українських вояків, ворог переміг, перейшов по їх трупам. Падали під кулями й багнетами, з завзяттям у очах, з непереможним: «убий не здамся». «І впали всі і не спинили нового навалу ворога». Далі шалена заверюха подій і навіть не було коли зайнятись докладною оцінкою Крутянського геройства. Далі ворог у Києві, далі перемога над ним у трагічних змаганнях; далі 1919 рік, що з українських душ «креснув козацьку іскру - знов Київ, Збруч, дроти таборів, щедрі кілометри зимового походу і останній акт трагедії в декорації Новій під торхкотіння кулеметів Базару». Залізна завіса впала, але ця перерва не має засадничного значіння. Переломний момент за нами.

«Тепер уже піде у весняну даль
На все твій шлях неугнуто і прямо».

Від дати 29 січня 1918 р., дати бою під Крутами, минає рік за роком. І рік за роком українська нація, а надто українська молодь згадує в цей день відважних лицарів. Відкрити / Коментувати

2022-01-29 22:13:57 ​​Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася - в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. І тому Крути – це воскресіння, по довгих століттях, - обірваної Полтавою… Відкрити / Коментувати

2022-01-29 22:00:36 ​​Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася - в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. І тому Крути – це воскресіння, по довгих століттях, - обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч - на – віч.

Доперва Крути були початком нової доби в історії України. Доперва дата Крут становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх зв’язують чи зі скликанням Центральної Ради, чи то з видрукуванням того, чи іншого документу.

Нової доби — а вона була конечністю — не могли почати старі, духовно старечі люди, як молоде вино, за Святим Письмом, не налипає до старих бурдюків. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало “виголосити” — такі акти треба чинити.

Кривавий підпис під цим формальним зобов’язанням з дня 22 січня поставили діти, запасний первоцвіт нації – юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скиплої на поколотих грудях – мученичої, але й збавчої молодої крови, першої крови, пролитої в нашій українській війні.

Це було як откровеніє. Це було щось бігуново відміннє і від блакитно-голубих мрій рустикальних романтиків невільничого вчора, і від незграбної горе-політики наївних центрорадянців, і від убогої дипломатії сільських крутіїв. Злудні стіни контрреволюційного демо-парламентаризму, де без кінця провадився блюзнірчо – безсоромний торг раба, з наслідниками бувшого пана, - впали, саме в годину Крут.

І в прокурені та заповітрені рефесами салі вдерлось свіже повітря з чернігівського поля бою та вітер, що приніс брязкіт зброї, враз з гострим і незабутнім вже на завжди запахом української молодої крові – першої і найдорогоціннішої офіцери, яку принесла Нація своїй Землі перед обличчям вічного Бога.

Євген Маланюк «Крути. Народини нового українця», 1941 рік. Відкрити / Коментувати

2022-01-28 20:25:21 Мем натхнений оунівським пресовим органом «Наступ», який в часи ДСВ починав першу сторінку з цього напису. Відкрити / Коментувати

2022-01-27 21:27:40 В часи Других визвольних змагань українські козачі загони створювались як при фронтових підрозділах Вермахту і як батальйони «Шума» (Schutzmannschaft), з яких відомі: 111, 126, 135, 159, 160, 209, 210, 211.

Отаман ВК, полковник ДА УНР, начальник штабу УВК - Іван Цапко, згадував про такі українські козачі формування:

Запорозький Загон полк. А. Долуда … 1-ий Козацький Загін під командою отам. Терещенка, Окремий Загін сотн. Шеретюка та ін. Пізніше були відомості, що полк. Полтавець-Остряниця сформував Запорозьку Бригаду УВК.

На ілюстрації рідкісні фото перших козачих формувань в Україні. Відкрити / Коментувати

2022-01-23 23:52:06 ​​Досить цікава критика окремих пунктів ніцшеанського світогляду від прихильника інтегрального-націоналізму священника Миколи Конрада:

Тут саме сутня різниця між лібералізмом і большевизмом та націоналізмом. Перший і другий змагає що добра лише однієї кляси (пролетарів або буржуїв), себто йде в напрямі горизонтальнім, - для третього метою є добро всіх верств нації, отже він йде вертикально. Тому перший і другий могли лишитись при егоїзмі й відкинути Бога, - третій мусів вернути до альтруїзму і поклонитись Христові.

До такого звороту змушують націоналізм і інші завдання. Дійшовши до влади, мусів забезпечити громадянам своєї нації їх майно і життя. До того ніцшевська аморальність ніяк не підходить. Націоналізм змагає до здоров’я раси. Аморальність і вільні полові зносини спричиняють венеричні недуги і розбивають зовсім родину, яка є основою здоров’я раси і нації. Родину й полову мораль ніщо краще не береже, як католицизм. І ось тут коріння союзництва практичного Націоналізму з католицизму. Відкрити / Коментувати