Бізнес-модель Існує багато визначень терміну «бізнес-модель», | Управлінська читанка

Бізнес-модель

Існує багато визначень терміну «бізнес-модель», але всі вони сходяться в концептуальному описі організаційного процесу створення цінності та отримання вартості.

Модель бізнесу — це те, як компанія обирає споживача, формулює та розмежовує свої пропозиції, розподіляє ресурси, визначає, які завдання вона зможе виконати своїми силами та для яких доведеться залучати фахівців з боку, виходить на ринок, створює цінність для споживача і отримує від цього прибуток. Компанії можуть пропонувати продукти, послуги або технології, але ця пропозиція грунтується на комплексній системі дій і взаємин, яка представляє собою бізнес-модель компанії.

Поняття бізнес-моделі народилося відносно нещодавно, тож поки що немає її усталеного визначення та категорій. У різні роки до цього питання підходили різні економісти та науковці — Пітер Друкер, Пол Тімерс, Майкл Льюіс, Джоан Магрета, Олександр Остервальдер, Клейтон Крістенсен та інші. Найбільш розповсюдженою у світі нині є модель Олександра Остервальдера, але мені звичніше використовувати варіант, який створений Адріаном Сливоцьким.

Розглянемо окремі складові бізнес-моделі детальніше:

1. Продукт.
Кореневий продукт, який створює цінність для клієнта. Наприклад, CRM-система, будівництво комерційних приміщень, послуга манікюру або видавництво книжок.

2. Клієнт і пропозиція цінності для клієнта.
Хто саме є клієнтом кореневого продукту та у чому саме полягає цінність продукту для цього клієнта. Наприклад, клієнтом CRM-системи може бути керівник відділу продажів компанії середнього бізнесу, який отримає впорядкування процессів, прозорість, швидкий доступ до бази клієнтів та історії угод, а також контроль роботи менеджерів з продажів.

3. Структура прибутку (доходи та витрати).
На чому заробляє компанія та на що витрачає кошти (найбільші витрати). Наприклад, у видавництва бізнес-літератури доходи складаються з продажів книжок та спонсорування спеціальних накладів, а видатки — з винагороди авторам, друкарських послуг та оплати послуг підрядників з підготовки видання.

4. Стратегічний контроль.
За рахунок чого ця бізнес-модель є унікальною, а продукт чи пропозицію цінності неповторними. Патенти, торгівельні марки, сила бренду, партнерська мережа, технологічна ефективність, ліцензії, унікальні виробничі процеси тощо.

5. Ключові партнери.
Завдяки якому партнерству, стратегічній взаємодії, спільним проєктам та співробітництву може існувати ця бізнес-модель. Наприклад, для фінансово-технологічного проєкту ключовим партнером буде справжній банк, а для компанії з розробки CRM-системи — мережа компаній-партнерів, які впроваджують цей продукт та працюють безпосередньо з його користувачами.

6. Ключові процеси.
Які процеси компанії (виробничі, організаційні) лягають в основу її щоденної роботи. Наприклад, розробка програмного забезпечення, активні продажі, підтримка користувачів, дослідницька діяльность тощо.

7. Ключові ресурси.
Що має та на що спирається компанія у своїй роботі. Наприклад, людський капітал, наукова чи виробнича експертиза, доступ до корисних копалин, обладнання або комерційна нерухомість.

8. Культурний код.
Завдяки яким особивостям корпоративної культури вдається реалізовувати стратегічну ідею. Наприклад, це можуть бути відносини родинного типу, фанатична відданість клієнтам, відкриті комунікації або жорсткий директивний стиль керівництва.

Для полегшення сприйняття бізнес-моделі використовується канва (business model canvas) — односторінкова схема, яка стисло описує всі бізнес-процеси компанії. Авторами та творцями першої канви є Олександр Остервальдер та Ів Піньє, але знову ж таки, особисто мені звичніше використовувати варіант Адріана Сливоцького. Про це — у наступному дописі.