ЗАТРИМАННЯ ТА ОСОБИСТИЙ ОБШУК /оцінка допустимості доказів/ | АНТиКОР🔺судова практика
ЗАТРИМАННЯ ТА ОСОБИСТИЙ ОБШУК /оцінка допустимості доказів/
ВС на роздоріжжі: чи переможе здоровий глузд?
Нещодавно колегія суддів 1 СП ККС ВС звернулась до об’єднаної палати ККС ВС з пропозицією відступити від раніше висловлених позицій ВС щодо оцінки допустимості доказів, отриманих під час особистого обшуку після фактичного затримання. Хоч ОП і не розглянула по суті це кримінальне провадження, все ж (в продовження попередньої теми) пропонуємо ознайомитись з порушеними перед ОП питаннями.
IMHO, висновки та пропозиції ухвали 1 СП ККС ВС заслуговують на особливу увагу. Вони змушують глибоко замислитись, закликають враховувати положення КПК, практику ЄСПЛ, реалії життя та об’єктивні можливості органів правопорядку.
Присутність адвоката під час затримання в порядку ст.ст. 207 або 208 КПК
Колегія не погоджується з висновком про те, що затримання в порядку ст.ст. 207 або 208 КПК має проводитися за обов`язкової участі адвоката. Саме по собі затримання в порядку ст.ст. 207 або 208 КПК за визначенням є несподіваною для його учасників подією. Отже, вимога присутності адвоката при затриманні є практично нездійсненною і не передбачена будь-яким положенням законодавства. Встановлення такого правила Судом зведе нанівець будь-яку поліцейську діяльність, оскільки практично неможливо забезпечити присутність адвоката в той час і в тому місці, де може відбутися затримання за підозрою у вчиненні злочину.
Внесення відомостей в ЄРДР як умова законності особистого обшуку
Затримання і особистий обшук затриманої особи може відбуватися до внесення відомостей у ЄРДР. Затримання без дозволу суду є непередбачуваною подією, тому вимога до органу правопорядку внести відомості до ЄРДР до такої події є нереалістичною.
Крім того, ст.208 КПК надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі». У той же час ч.1 ст.214 КПК надає повноваження вносити відомості про правопорушення до ЄРДР лише слідчому, прокурору і дізнавачу. Отже, уповноважена службова особа, яка затримала підозрюваного відповідно до ст.208 КПК, за визначенням не може внести відомості до ЄРДР.
Більше того, особистий обшук затриманої особи є необхідним, крім фіксації доказів злочину, для забезпечення безпеки як осіб, що затримують, так і інших осіб, включаючи саму затриману особу. Тому проведення особистого обшуку не може відкладатися до внесення відомостей до ЄРДР або до прибуття на місце затримання адвоката. Отже, внесення чи невнесення відомостей до ЄРДР на час затримання та особистого обшуку особи не може бути умовою законності затримання і, відповідно, фактором, який визначає допустимість доказів, отриманих під час такого обшуку.
Оформлення затримання
Особистий обшук особи під час затримання визнається ВС законним. Ця слідча дія вважається інтегральною частиною процесу затримання особи в порядку ст.208 КПК і відображається в протоколі затримання. КПК не вимагає складання цього протоколу негайно, в ході затримання, він має бути складений, як тільки це стане практично можливим. Факт затримання може визначатися не лише протоколом затримання, але й іншими засобами доказування. Отже, питання полягає у тому, чи є сама по собі відсутність протоколу затримання, спізніле його складання або зазначення неправильного часу затримання у такому протоколі у разі фактичного затримання особи у значенні ст.209 КПК достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих у ході особистого обшуку фактично затриманої особи, якщо факт і обставини затримання доведені іншими доказами.
