​УХВАЛА ПРО ЗАОЧНЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ: ВІД НАЗВИ ДО СУТІ / ne | АНТиКОР🔺судова практика

​УХВАЛА ПРО ЗАОЧНЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ: ВІД НАЗВИ ДО СУТІ / new approach

Вам воздадут за это небеса!
Но я, отец, еще не понимаю,
Зачем вы бурю вызвали? / Уильям Шекспир. Буря. Пер.М. Донского

Суддя АП ВАКС вперше в національній судовій практиці здійснив аналіз правової природи ухвали про заочне тримання під вартою підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
Так, він дійшов висновку, що зазначена ухвала за своєю правовою природою є дозволом на затримання з метою приводу підозрюваного, який знаходиться за межами України (а не ухвалою про застосування тримання під вартою), у зв’язку з чим така ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
До цього часу судова практика далі аналізу назви цієї ухвали та її ототожнення за назвою із ухвалою про тримання під вартою не йшла, у зв’язку з чим такі ухвали оскаржувались в апеляційному порядку як ухвали про застосування тримання під вартою. Хоча раніше і траплялись поодинокі випадки відмови у відкритті апеляційного провадження з перегляду зазначених ухвал, проте такі рішення ґрунтувались на формальному підході, який зводився виключно до аналізу її назви. Суди посилались на те, що: 1) КПК розрізняє «обрання» та «застосування» тримання під вартою; 2) ухвала про тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК є ухвалою про «обрання» тримання під вартою; 3) апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала про «застосування» тримання під вартою.
За наслідками касаційного перегляду такі ухвали суддів апеляційних судів були скасовані (ухвала ВС від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к, ухвали ВССУ від 18.06.2015 у справі №5-973СК15, від 15.07.2015, від 29.07.2015).
Жоден суд не відмовляв у відкритті апеляційного провадження з мотивів, наведених в аналізованій ухвалі. Тож будемо слідкувати за результатами її касаційного перегляду.

КПК розрізняє обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке здійснюється за відсутності підозрюваного у разі оголошення його в міжнародний розшук, і застосування цього запобіжного заходу, що здійснюється за участю підозрюваного після його затримання і доставки до місця кримінального провадження.
Наведене свідчить про те, що ухвалене в порядку ч.6 ст.193 КПК судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання підозрюваного з метою приводу, що передбачено ч.3 ст.187 КПК, і відрізняється від останнього тільки тим, що підозрюваний знаходиться за межами України.
На підставі такого рішення до підозрюваного не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Відповідне клопотання розглядається слідчим суддею в судовому засіданні за участю прокурора. Розмір застави у випадку його задоволення не визначається.
Будь-яке інше тлумачення положень ч.6 ст.193 КПК суперечитиме завданням кримінального провадження, зокрема, швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень, оскільки унеможливить забезпечення прибуття особи, яка переховується від органів досудового слідства та суду за межами України, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання особи з метою приводу, а відповідно і ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному оскарженню не підлягають.
Ухвала судді АП ВАКС від 06.09.2021 (справа № 991/5913/21)
#АПВАКС #ВАКС #заочнийарешт #дозвілназатримання #193КПК