На переконання суду, правила предметної підслідності не є скл | АНТиКОР🔺судова практика
На переконання суду, правила предметної підслідності не є складовою встановленого КПК порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження. Порушення цих правил саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх передбачених в ст.216 КПК органів досудового розслідування передбачено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації. Так само їх порушення не впливає і на дотримання прав та свобод людини у кримінальному провадженні, оскільки зміст та обсяг прав сторони захисту не змінюється в залежності від того, який орган проводить досудове розслідування.
Той факт, що, з огляду на принцип спеціалізації, розслідування певних видів кримінальних правопорушень віднесено до компетенції якогось конкретного слідчого органу, не означає, що для такого органу існують особливі правила збирання доказів або що лише цей орган може забезпечити дотримання прав і свобод людини у відповідному кримінальному провадженні. На усі без виключення слідчі органи покладено однакові обов`язки із дотримання вимог Конституції та законів України при здійсненні своєї діяльності.
З огляду на це, колегія суддів переконана у тому, що проведення досудового розслідування на певному етапі (тим більше, нетривалому) іншим органом досудового розслідування, ніж визначено у ст.216 КПК, не має наслідком порушення прав та свобод людини, гарантованих законодавством. Більше того, з доводів та клопотань сторони захисту неможливо встановити, яке своє право вони вважають порушеним та у чому полягає істотність такого порушення. За таких обставин, суд приходить до висновку, що проведення досудового розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст.216 КПК, не має наслідком визнання недопустимими доказів, зібраних таким органом.
Додатково колегія суддів відзначає, що визначення предметної підслідності відповідно до вимог ст.216 КПК потребує встановлення цілої низки юридичних і фактичних підстав, сукупність яких, дасть можливість вірно визначити орган, який в даній конкретній ситуації повинен здійснювати досудове розслідування. До переліку таких обставин відноситься: кваліфікація діяння, статус особи, яка може бути причетна до його вчинення або щодо якої воно вчинено, розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди, тощо. З огляду на великий обсяг відомостей, що підлягає аналізу при визначенні підслідності, на початку розслідування може бути вкрай важко однозначно і правильно встановити орган, який згідно зі ст.216 КПК має розслідувати відповідне правопорушення.
Водночас, обов`язок розпочати досудове розслідування покладається на слідчого незалежно від того, чи належить відповідне кримінальне правопорушення до його предметної підслідності чи ні. Сама по собі реєстрація відомостей про кримінальне правопорушення і початок розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст. 216 КПК, не становить порушення КПК і не свідчить про реалізацію повноважень, не передбачених КПК.
Водночас, у більшості випадків саме початковий етап досудового розслідування є визначальним, оскільки у цей період з найбільшою ймовірністю можуть бути виявлені, відшукані та зафіксовані основні сліди вчиненого кримінального правопорушення. Затримка у проведенні слідчих дій на цьому етапі може повністю нівелювати подальшу роботу органів досудового розслідування та унеможливити розкриття кримінального правопорушення. Зміна підслідності і відповідно передача матеріалів з одного органу в інший на цьому етапі однозначно призведе до затримки у проведенні невідкладних слідчих дій і негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження.
Вирок ВАКС від 10.06.2021 (справа № 454/2576/17)
#ВАКС #підслідність #недопустимістьдоказів #87КПК #216КПК
