Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по «Гаусівській шляпі»: отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай». Прощай, прощай, чужа мені людино! Ще не було ріднішого, як ти. О це і є той випадок єдиний, Коли найбільша мужність – утекти. Ліна Костенко 101 views11:10
