Ясності все одно малувато. По факту є два варіанти, і обидва — | :VOLKSTU(r)M:

Ясності все одно малувато. По факту є два варіанти, і обидва — активісти Avanguardia Nazionale: Серафіно Ді Луйя або ж Флавіо Кампо. Ось, наприклад, як розповідає про те, що сталося на прем’єрному показі фільму Mamma Roma у своїй колонці комуністичного тижневика Vie Nuove (від 4 жовтня 1962 року) сам П’єр Паоло Пазоліні: «Якийсь малолітній фанатик (Серафіно Ді Луйя, другий номер у римській неофашистській банді Avanguardia Nazionale після Стефано Делла К’яє) в кінотеатрі Кватро Фонтане під час тиші, що настала після смерті Етторе, підбіг до мене з лютим криком, який ви уже знаєте («Пазоліні, від імені національної молоді мушу вам заявити, що ви — хуйня») [...] Таку-от несправедливість з боку патріотичної ініціативи я компенсував не зовсім цивілізованим ляпасом, якого я втулив цьому героєві, щойно той, впевнений у своїй “безкарності”, стулив свою minus habens пельку. І вже нічого не кричав.

Мені має бути соромно за цю раптову реакцію, як наче я теж щойно виліз із джунглів: я “в’їбав першим”, як-то кажуть не дуже шановані у нас хлопчаки з передмість, до того ж “сильно в’їбав”.

Мені має бути соромно, та замість цього я мушу відзначити, що, з огляду на обставини, які змусили мене відповісти саме так — міркуючи не мізками, а кулаками — я відчуваю величезне задоволення: нарешті ворог показав своє обличчя, і я по ньому вмазав, адже то було моє святе право».

Хто кого сильніше в’їбав усе ж лишається під питанням — що Ді Луйю, що Кампо, попри носіння окулярів, описують як нехуйових таких биків і спортсменів. А Кампо до всього іншого ще й любив розважатися, беручи ножиці і прогулюючись центром Риму — обрізаючи хіпарям патли, у чому він з Пазоліні, який теж люто ненавидів патлачей, дуже непогано зійшовся би