SHURUBURA (думки)

2022-07-16 07:25:43 Повертаючись до відповідальності світу та Європи зокрема, хочу поставити одне питання - а хто власне породив цього монстра? Хто зробив монстра сильним і нагодованим вашими грошима? Ви й досі заручники російського енергетичного шантажу. А хто вас просив у цей капкан стрибати? Гроші. Росія вас всіх купила. Саме тому, я особисто не захлинаюсь в почуттях надмірної вдячності перед нашими міжнародними партнерами. Так, без допомоги нам було б куди гірше і хто зна, чи ми б узагалі ще були. Я оцінюю внесок і допомогу, які нам надають наші міжнародні друзі. Але, як писав вище, вашою зброєю і ріками нашої крові ви собі забезпечуєте свій спокій. За кожну гвинтівку, танк чи гармату ми платимо неринкову, у стократ завищену ціну. Ми нічого не отримуємо даремно.

Якщо світ має зброю, яка б унеможливила, або, хоча б, суттєво зменшила усі ці ракетні атаки на наші міста і не надає таку, тоді як це назвати? Ви зупинились на дорозі, ДТП, постраждалий стікає кров’ю, а ви - де твоя аптечка? Нема? Ні, я маю свою, але може вона мені колись знадобиться. От якби була твоя, я б перев’язав рану і зупинив кров, а так - мені сумно, я обурений і глибокостурбований, співчуваю, тримайся мужній і вільний постраждалий!

Розумію, світ обрав тактику варіння жаби на повільнім вогні. Чудово. Але виходить, що українці в цій ситуації - це дрова, які підкладають у вогонь. Просте питання, чи знає світ, скільки залишеться дров, доки та клята жаба звариться? Відкрити / Коментувати

2022-07-16 07:25:43 В останні дні, Росія з особливим остервенінням лупить ракетами по мирним українським містам. Страшною смертю гинуть дітки. Прості люди горять заживо в своїх автівка. Перехожих осколки просто розривають на частини. Витримати все це не сила. Природньо в голові плетутся думки про причину та наслідок.

Все, чим Росія зараз атакує Україну і від чого щодня гинуть невинні діти та мирні мешканці українських міст, це все не є чимось таким, від чого в світі нема порятунку. Просто Україна цього немає. Немає такої зброї та засобів, щоб унеможливити цей щоденний жах - систематичне знищення українців. Геноцид та терор!

І не скажеш, що світ поганий і нам не допомагає. Ні, допомагає. Світ вирішив не дати Росії раптово знищити Україну, але водночас і не дати Україні можливість раптово припинити це повільне знищення. Відверто дивує позиція багатьох країн, які вважають надмірною ескалацією не давати Путіну те, чого він хоче. Путін хоче української крові? Звичайно можна, але дозовано - між рядків каже світ.

Ви скажете - нам ніхто нічого не винен! Частково погоджусь. Але не зовсім. Нам винні! Спокій світу і Європи, зокрема зараз, забезпечують українці. Щоденно вмираючі українські дітки, мирні мешканці та відважні українські воїни - це ціна за те, щоб міста Європи жили сьогодні так, як і завжди, не помічаючи війну. Ми замкнули на собі глобальне зло і ми стали щитом. І це не був наш вибір. У нас його не було взагалі. Путін, як відоме сцикло, для удару обрав найслабше місце. Він думав, що то ми. Так, він прорахувався. Але і ми не просто так такими йому видавались.

Від часу відновлення нашої незалежності в 1991 році нас планомірно послаблювали. Росія міцніла і водночас послаблювала Україну до моменту, коли та буде готова до повного захоплення. Співжиття поокремо там ніхто і ніколи не розглядав. Лише сама така думка там викликала посмішку на потворних мордах їхньої верхівки. Ми ж думали інакше.

Росія - це диявол, який до кожного шукає свій шлях через спокусу і слабкість. До когось через гроші, до когось через владу, до когось через музику, до когось через «дєдивоєвалі», до когось через мову і культуру. В сумі така тактика дала Росії максимально слабку Україну. Без зброї, бо все розкрадено і розпродано. Без сильної економіки, бо культивування корупції та інкорпоровані російські елементи в українську владу гальмували будь-який розвиток. Без сильної національної ідентичності, бо самі знаєте чого - «адін народ», «бандера», «пабєда», «какую страну прасралі», «общепанятний язик», «укрАінскую музику нікто слушать нє будєт», «фільми на укрАінском нікто сматрєть нє будєт», «ето нє украіна, ето адєса» і все таке інше. Все це нас послаблювало.

Чимало представників української влади різних часів і різних рівнів зараз з жахом спостерігають все, що відбувається. Знаючи, чим є і були український суд і вся правоохоронна система, очевидно, що далеко на завжди, якщо не засуджений, значить не винен. Всі все знають і ви, ті хто свідомо доклався до послаблення України, також самі все добре розумієте. І, що найважливіше, Бог все бачить. Саме тому, в кожного з вас в глибині душі звучить своя, тихенька, безперервна повітряна тривога. Продавали українську зброю, щоб забезпечити собі побутовий комфорт. Протягували «харківські угоди», щоб трохи підзаробити російських грошей. Заводили агентів ворога у владу та спецслужби за тимчасові вигоди. Так, у всіх окремих випадках вам часто видавалось, що нічого страшного в тім нема. Але і Єва колись їла яблуко і думала, що це дрібниця. Про глобальні наслідки свого рішення вона і помислити тоді не могла. І от зараз, гинуть від російських атак люди вже з вашого оточення і я достеменно знаю такі випадки. Як би ви то собі не пояснювали, але рано чи пізно за все доведеться платити. Українські дітки, мирні мешканці і відважні воїни тисячами гинуть сьогодні не просто так. Росія напала, але хтось, тут всередині всі 30 років докладався до того, щоб такий напад став можливим. Ви всі архітектори цієї війни. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 11:17:53 Чи можна з Росією зійтись посередині хоча б у якомусь питання? Ні! Ні! І ще раз Ні!
Так, як з тими дикунами не можна зійтись посередині в територіальних питаннях, аналогічно неможливо зійтись ані по мові, культурі, історії, церкві чи будь-чому іншому.
Залиште в Україні хоч клаптик, хоч одну молекулу російського імперського колоніального спадку, і колись таки та орда за цим повернеться і знову литиметься українська кров.
Ми їм на початку 90-их залишили трішки флоту і вже за два десятиліття втратили там усе.
Нам усім варто раз і назавжди зрозуміти одну просту річ – з Росією неможливі компроміси! Ні в чому!
Опитування – що залишити на щиті в того радянського боввана родінамать? Відповідь – нічого! Знести до біса і щит і мать і родіну! Просто знести!
І без опитувань!
Тихо, вночі!
Приліт ракети!
Хз якої!
Ну, що не ясно?
Ми переможемо у війні, відбудуємо Україну, залишимо родінумать і вже за 10, 20 а може 30 років, якийсь внук якогось кгбіста прийде туди і скаже оте своє: “какую страну просралі” і тоді знову закрутиться маховик, почнеться зворотній відлік до кривавої бані. Ви того хочете?
Російська мова (історія, культура, церква) – це як алкоголізм та наркоманія. З цим або зав’язати раз і назавжди, або не варто себе обманювати зменшенням дози. Фінал в таких історіях завжди однаковий і він сумний.
Коли чую, як хтось торочить, що варто це залишити, як спогад – бл..ть, залиш собі шматок ракової пухлини на згадку, сволоч! Все російське, всі залишки радянського колоніалізму рано чи пізно пустять метастази!
Жодних розмов і дискусій щодо російської мови, культури чи церкви. 30 років розмов і що?
Якщо після тих багатотисячних крилатих балістичних аргументів, якими Росія так рясно зрошує найбільш російськомовні міста України, вбиваючи тисячі мирних мешканців, комусь ще щось неясно, то тут і нема про що говорити.
У мене кращих аргументів за ті ракети та снаряди нема.
Русофільство (мовне, культурне чи релігійне) зараз, після того всього – це, або свідомий злочинний бік ворога, або інтелектуальна незадтність усвідомити причинно-наслідкові зв’язки.
Чим відрізняється, як спадок, родіна мать і зруйнована школа (дитячий садок, лікарня, багатоповерхівка) десь у Харкові? І те і інше наслідки російської окупації. І в нас тепер такого спадку по всій країні тисячі експонатів.
А ви, блін, питаєте про герб на щиті?
Знести до біса! Відкрити / Коментувати

2022-07-03 23:30:54 Якщо ми всі кожного дня пишемо "Дякую ЗСУ" і "Вірю в ЗСУ", ну то вірте!
Якщо вийшли з Лисичанська, значить це був найкращий варіант з усіх можливих. Не потрібно паніки та зради!
Наші воїни - це ж не дешеве гарматне російське м'ясо, щоб бездумно вмирати.
Ми ведемо цю війну хитрістю та інтелектом і саме тому ми переможемо.
Усі збережені життя нам ще ой як знадобляться при контрнаступі та нищівному ударі по росіянам. А от коли це буде, найкраще знають ЗСУ та командування і я (диванний воїн) їм безумовно вірю.
Колись ми і острів Зміїний залишили. Тому, на все свій час.
Вірю в ЗСУ! Довіряю ЗСУ! Безмежно вдячний ЗСУ! Відкрити / Коментувати

2022-05-21 14:38:59 Чи ж не можна було одразу об’єднатись єдиним фронтом та з усією потужною світовою максимою раз і на завжди зупинити цю потвору? Менше б втратила Україна. Менше б загинуло людей. Менше б шкоди світовій економіці. Інколи різким та впевненим рухом потрібно виривати загрозу, а не поволі посмикувати, поки тіло корчиться в муках болі.
Нема слів. Біль. Суцільна біль. Ми всі тепер зліплені з болю.
ЗСУ – ви титани! Ви все для України. Ви її сила життя. Ви ті, хто заслуговує на найвищі почесті та безмежну вдячність від усього народу України.
Україна переможе! Жодних сумнівів. Але ж Господи, як невимовно боляче розуміти, скільки полягло і скільки ще поляже заради цієї перемоги! Відкрити / Коментувати

2022-05-21 14:38:59 Три місяці!
А нам пророчили лише три дні.
Три дні і Україна мала здатись.
Впасти на коліна перед Росією.
Проте, ми витримуємо три місяці кривавої бійні. Гідно даємо відсіч. Тримаємо удар та вперто перемагаємо. Але…
Тисячі полеглих. Тисячі зкалічених. Мільйони вигнаних зі своїх домівок. Тисячам нема куди повертатись. У них немає більше дому. Все, що у них було, згоріло в пекельному “братерському” вогні.
Тисячі зруйнованих будинків, лікарень, шкіл та садочків. Театри, музеї, цілі квартали та міста. Зруйновані та спалені. Україна сплюндрована та згвалтована.
І попри все Україна стоїть! Стоїть міцно! Одвічна! Могутня! Незламна Україна!
Болить усе. Маріуполь! Азов! Герої! Ви тепер навічно у незворушному фундаменті нашої славетної нації! Ви тепер нова сторінка історії! Ви міцніші за все на цім світі!
Людство вчергове породило страхітливу потвору абсолютного зла та жорстокості. Та цього разу це зло у своїй жорстокості та садизмі перевершило усе найгірше, що наша історія знала до цього.
Ось вам ваше поклоніння ідолам. Гроші. Пиха. Влада. Все це має свою темну сторону і воно тепер накрило собою всю нашу країну.
Ви танцювали з монстром. Заробляли з ним. Газ та нафта. Ще і ще. Більше. Без міри. Поки цей гнійник, ця чорна діра не почала засмоктувати в себе все живе.
Три місяці, а українці досі сам на сам з цим злом. Так, ми маємо безліч слів підтримки. Так, ми маємо багато допомоги зброєю, прихистком біженців та грошима. Але ми все ще сам на сам в точному розумінні реальності. Адже Росія століттями створювала собі такий імідж загадковості, величі та могутності. І весь світ і досі в полоні цих ефимерних образів. Дивляться на глобус і бояться, наче ці безкраї російські простори і є силою. Росія – це пустка!
Світ і досі плекає ілюзії щодо Росії. Світ далекий від розуміння того, що ж відбулось і що відбувається.
The New York Times нещодавно видав статтю, де закликає Україну поступитись територіями та домовлятись з Росією, бо ж перемогти просто неможливо, а допомога Америки не безмежна. Пропонуєте домовлятись з Росією? Тоді спробуйте домовитись з бубонною чумою або сибірською язвою. Знайдіть з ними компроміс.
Нам кажуть - припиніть вогонь, не зліть Росію, дайте зберегти Путіну лице. Та пішли ви!
З чого ви взяли, що росіяни люди? Лише вміле маскування вірусу. Те, що виглядає як людина, не завжди нею є.
Українці, єдина нація на планеті, яка Росію вже не боїться. Бо місця для страху вже не залишилось. Росія витиснула все. Залишилась лише лють. Проте, абсолютно всі решта країн в полоні смертельного страху перед Росією. А саме це її і живить. Ваш страх.
Відмовчатись не вийде. Відсидітись або перечекати також. Коли Татанік був на плаву, перший, другий та третій соціальні класи були окремо. Проте, коли він йшов на дно, тонули всі разом без різниці, хто яким класом мандрував.
Гітлер у свій час наче розігрітим лезом ножа, встромленим в тепле масло, маршем, без жодного суттєвого спротиву, пройшов до Ла-Маншу поки не вперся в міцну і непохитну стійкість британців. Цього ж разу, сучасний Гітлер одразу вперся в нашу, українську сталь, Азов – сталь.
Чи Путін йшов лише по Україну? Ні однозначно. Йому потрібно цілковито все. Весь світ. Він, як і будь-який вірус, зупиняється лише там, де його зупиняє непереборна йому сила. А тішити себе ілюзіями, що згодувавши звіру українців він наїсться і зупиниться, не менш абсурдно та інфантильно, як би пасажири першого класу на Титаніку плекали ілюзії, що втонуть найбідніші, але точно не вони. Ні! Стихія все зжере.
Україна отримує зброю. Так. Це добре. Але коли? Скільки мало полягти кращих синів та дочок України, поки ви нарешті щось почали нам давати? Але ж як? Боронь Боже розізлити Росію. Нічого, що б могло стріляти в глибину їх території. Нічого, що б завдало їм реальної шкоди. Все ті ж ілюзії та страх!
Так, світовий порядок змінюється. Але скільки для цього має вмерти українців? Все, що ви даєте безцінно, але як ви це робите – просто ріжете по живому. Все це не лікування, а апарат підтримки життєвих функцій організму. Наче і не вмер, але і жити не можеш. Відкрити / Коментувати

2022-05-21 01:40:45 Плюс війни в тому, що вона відкриває очі на багато цікавих нюансів і змінює мислення.

Два важливих моменти, які чітко виявила війна:
1. Ми здебільшого майже не дбали за свій захист та оборону впродовж останніх 30-ти років, а подекуди навпаки, суттєво зменшували свої оборонні можливості. Про окремих персоналій не буду, всі все знають, хто розкрадав озброєння, а хто навпаки його нарощував.
2. Україна, виявляється, не така і бідна, якщо від нас залежить питання глобального голоду. Нас просто майстерно обкрадали і при тому постійно говорили, які ми бідні. І тут утримаюсь від імен. Тільки уявіть, які військові та оборонні можливості, та яку зброю ми могли б мати, якщо б не обкрадали самі себе!

За останніх три місяці звик всі грандіозні цифри грошей державного масштабу переводити в одиниці важливого для України озброєння.

І от що цікаво - президент проголосив, що Україна побудує нову «Мрію». Це дуже круто, бо цей літак завжди був гордістю нашої країни. Але… орієнтовна вартість такого проекту понад 800 мільйонів доларів! А знаєте скільки це у винищувачах F-16? Рівно 42 оснащених машини! Так, розумію, що варто порахувати вартість підготовки льотного персоналу та обслуговування, оснащення частин і ремонтних баз і таке інше. Але ж… 42 пристойні винищувачі, які здатні збивати майже все, що летітиме з росії. А це тисячі збережених життів українців.

Одним словом. Я за те, щоб у нас знову була «Мрія». Але в системі правильних пріоритетів. Спочатку оборона, міцна та надійна, а тоді все інше. Бо, як показала війна, якщо ми без захисту, то і «Мрія» згорить, і мости з дорогами і міста цілі з лиця землі стираються. А життя людські - то взагалі безцінне! Відкрити / Коментувати

2022-05-15 11:11:17 Відкрити / Коментувати

2022-05-12 00:50:21 Де тут може бути простір для компромісу???

Боже, дай всім українцям розуміння, хто ж насправді такі ці потвори! Розуміння, для чого нам берегти свою ідентичність, мову, культуру та історію. Розуміння, що лише так, у нас є шанс вижити. Інакше, ми всі і наші діти просто приречені на смерть. Ніякого поневолення, ніякої окупації, жодних політичних вимог та гарантій. Їм потрібна виключно наша смерть. Де тут компроміс??? Відкрити / Коментувати

2022-05-03 23:32:45 Від того діалогу мами і сина можна посивіти

Уважно послухайте! Відкрити / Коментувати