Get Mystery Box with random crypto!

SHURUBURA (думки)

Логотип телеграм -каналу volodymyrshurubura — SHURUBURA (думки) S
Логотип телеграм -каналу volodymyrshurubura — SHURUBURA (думки)
Адреса каналу: @volodymyrshurubura
Категорії: Блоги
Мова: Українська
Передплатники: 392

Ratings & Reviews

3.00

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення 2

2022-09-15 13:01:18 Натомість Москва прагнула міцно утримати незалежну Україну в орбіті Кремля та розглядала спроби України розпочати демократичне європейське майбутнє як екзистенційну загрозу авторитарній Росії, якій необхідно запобігти практично за будь-яку ціну.

Протягом усього свого правління у зовнішньополітичному мисленні Володимира Путіна домінувала необхідність або контролювати Україну, або розтрощити її. Його розворот від ранньої співпраці з Заходом до конфронтації у стилі холодної війни став прямою відповіддю на Помаранчеву революцію 2004 року в Україні. Десять років по тому, коли мільйони українців знову вийшли на вулиці на захист свого європейського вибору і демократії, що зароджується, Путін пішов іще далі і наказав своїм військовим втрутитися. Захоплення Криму у 2014 році й окупація східної України підготували ґрунт для повномасштабного вторгнення цього року та продемонстрували готовність Путіна піти на значні жертви заради «вирішення українського питання».

Хоча прихильники умиротворення цілком можуть не знати про справжні наміри Росії, українці не мають таких ілюзій. Вони до болю знайомі з глибоко укоріненою в Росії культурою заперечення права їхньої країни на існування. Вони також зазначили, що російська риторика щодо України ставала дедалі радикальнішою за кілька місяців до вторгнення. Сам Путін у липні 2021 року опублікував шалене історичне есе на 5000 слів, яке багато хто порівняв з оголошенням війни українській державності.

З наближенням початку військових дій одержимість Путіна знищенням України ставала все очевиднішою. Він проголосив Україну невід'ємною частиною власної історії, культури та духовного простору Росії, водночас засудивши нинішню українську державу як нелегітимну «анти російську», з якою більше не можна миритися.

Протягом перших шести місяців вторгнення геноцидальні наміри Росії стали ще очевиднішими. Чиновники режиму регулярно ставлять під сумнів подальше існування України, а дебати про бажаність геноциду в Україні стали повсякденною темою російського телебачення, контрольованого Кремлем. Тим часом державні ЗМІ послужливо роз’яснили, що обіцяна Путіним «денацифікація» насправді означає «деукраїнізацію» України.

Ці слова, від яких кров у жилах холоне, були більш ніж підтверджені справами. Російська армія при наступі застосовувала масовані артилерійські обстріли, щоби знищити цілі українські міста та селища разом із їхнім цивільним населенням. Уважається, що лише в Маріуполі було вбито десятки тисяч людей, коли російські війська методично руйнували українське приморське місто.

У регіонах, що перебувають під російською окупацією, путінські війська систематично вчиняють масові вбивства. У звільнених районах неодноразово виявляли групи постраждалих із зв’язаними руками та слідами тортур. Мільйони мирних жителів України були насильно депортовані до Росії, зокрема тисячі дітей. Ті, хто залишився, зазнають тактики терору, аж до викрадення та захоплення заручників. Українська мова була видалена з усіх аспектів суспільного життя, а батьків, які відмовляються піддавати своїх дітей російській ідеологічній обробці, попереджають, що вони ризикують утратити опіку.

Зважаючи на відкритість планів Росії щодо знищення української нації, не дивно, що переважна більшість українців рішуче виступають проти будь-якої угоди з Кремлем за принципом «земля в обмін на мир». Вони визнають, що врегулювання шляхом переговорів, згідно з яким частини України переходять під контроль Росії, прирече мешканців цих регіонів на геноцид і прокладе шлях до наступного російського вторгнення після того, як пошарпані збройні сили Путіна перегрупуються і переозброяться. Замість того, щоб змиритися з цією похмурою долею, існує рішучість продовжувати боротьбу доти, доки не буде забезпечена вирішальна перемога. Зіткнувшись із руйнуванням своєї нації, більшість українців уважають, що вони не мають іншого вибору.

У засобах масової інформації війну в Україні часто зображують як боротьбу між Росією та Заходом, але таке геополітичне уявлення вводить в оману.
196 views10:01
Відкрити / Коментувати
2022-09-15 13:01:18 Дуже хороший лонг-рід від Peter Dickinson. Переконливо рекомендую до прочитання.

«У ЗМІ війну в Україні зазвичай зображують як боротьбу між Росією та Заходом, але таке геополітичне уявлення вводить в оману

Відтоді як 24 лютого війська Володимира Путіна вперше перетнули український кордон, не було браку в західних коментаторах, які намагаються пояснити, чому Україна дійсно не має іншого вибору, окрім як запропонувати Росії свою землю в обмін на мир. Попри низку українських воєнних успіхів і дедалі більше свідчень того, що російське вторгнення видихлося, заклики до компромісного миру тривають.

Самозвані реалісти зовнішньої політики, які стоять за цими закликами, як правило, не беруть до уваги той факт, що земля, яку вони так прагнуть віддати, насправді є домом для мільйонів українців, яким загрожує відчайдушно безрадісне майбутнє в умовах тривалої російської окупації. Такі аргументи відображають фундаментальну нездатність зрозуміти, що ядром сучасної російської ідентичності є імперіалізм, що не розкаявся, а в основі вторгнення в Україну лежать геноцидні цілі.

Багато хто в таборі реалістів, як і раніше, переконаний, що коріння нинішнього конфлікту — у розширенні НАТО та вторгненні Заходу до традиційної сфери впливу Росії. Зазвичай вони ставляться до сьогоднішньої війни як до цілком раціональної геополітичної суперечки і наполягають на тому, що дії Путіна, якими б жорстокими вони не були, є більш чи менш неминучою відповіддю на власну провокаційну політику Заходу протягом десятиліть після розпаду СРСР.

Цей дружній до Кремля наратив ніколи не витримував серйозної перевірки. Зрештою, навіть найзатятіші російські пропагандисти визнають, що вся ідея нападу НАТО на Росію — чиста фантазія. Навіть якщо НАТО справді виношувало плани вторгнення до Росії, чому б їм просто не використовувати країни Балтії, які мають таку саму географічну близькість, як Україна, і є членами альянсу майже два десятиліття?

Події останніх шести місяців іще більше підірвали довіру до відданих Москвою міфів про НАТО. Високопоставлені кремлівські чиновники тепер вільно визнають, що нинішнє російське вторгнення триватиме, навіть якщо Україна цілковито виключить членство в НАТО й офіційно ухвалить нейтралітет, як запропонував президент України Володимир Зеленський.

Тим часом Росія майже покірно прийняла нещодавнє рішення сусідньої Фінляндії вступити до НАТО. Ця лагідна відповідь на прискорену заявку Фінляндії на членство перетворила на насмішку раніші протести Кремля з приводу неприйнятності зростання присутності НАТО біля кордонів Росії.

Насправді, звичайно, Путін чудово розуміє, що НАТО не становить загрози безпеці Росії. Він просто використав проблему у своїх інтересах. Російський диктатор використав розбіжності Заходу, що зберігаються, з приводу розумності розширення альянсу після 1991 року за зручний спосіб замаскувати й узаконити свою власну історичну місію зі знищення незалежної України.

Путін — останній у довгій низці російських правителів, які прагнули викорінити українську ідентичність і стерти Україну з карти Європи. Ця темна історія забезпечує важливий контекст для всіх, хто хоче розібратися у сьогоднішній війні. Справді, нинішнє вторгнення є останньою ланкою в безперервному ланцюзі імперського гніту, що налічує понад триста років.

Протягом століть російські режими, які змінювали один одного, безжально пригнічували прагнення України до незалежності, проводячи хвилю за хвилею русифікації. Покоління українців були позбавлені свого минулого, їм заборонили використовувати рідну мову. Піку було досягнуто на початку 1930-х років, коли мільйони людей померли від голоду через Голодомор — геноцид, улаштований радянським диктатором Йосипом Сталіним для викорінення української національної ідентичності в її глибинних сільських районах.

Хоча Україна офіційно здобула незалежність у 1991 році, Росія так і не змирилася з цим поділом.
223 views10:01
Відкрити / Коментувати
2022-09-12 11:52:02
На росії почали щось підозрювати. У ватних телеграм чатах путіна криють матом. Кількість питань до нього серед ватників стрімко наростає. Це все, звісно, нам на руку. Але варто пам'ятати - зростаюча ненависть росіян до путіна не означатиме автоматичну любов до України. Основою нашої національної політики щодо росії має бути давнє козацьке прислів'я: "руський - значить нах..й!"
346 viewsedited  08:52
Відкрити / Коментувати
2022-09-11 22:18:31 Те, що росія кончена терористична країна, для нас не новина. Але те, що для багатьох, начебто, цивілізованих країн з високими ідеалами демократії все це, що чинить росія, цілком Ок - дивує.

Якщо намагання залишити багатомільйонну країну посеред Європи без енергомережі, без тепла та світла не є ознаками тероризму, тоді що таке тероризм?

Очевидно, що усі міжнародні правові акти, норми, та юридичні визначення мали для усіх непомітну зірочку внизу, де росія виносилась поза написаним та визначеним. Всі правила людського цивілізованого співіснування на планеті стосуються всіх, лише не росію. Як таке сталось? Яка ціна всім ціннісним моральним здобуткам цивілізованого світу, якщо він толерує таке?

Росія може вимкнути нам світло та газ, але вона ніколи не загасить для нас сонце, яке неодмінно зранку зійде і ніколи не забере наше повітря, яким ми дихаємо. Тому, боротьба триватиме безупину!

Щось є нереально символічне в тім, що в агонії та конвульсіях поразки, росія позбавляє нас нічого іншого, а саме світла. Це і є наша свята боротьба з темрявою!
331 viewsedited  19:18
Відкрити / Коментувати
2022-09-11 21:35:14 Сцикливе керівництво росії, цієї клоаки планети, і їхнє стадо рабів, нічого не знають про українців.

Вони просто не здатні усвідомити, за що ж ми таки боремось.

Ми з ними настільки різні і між нами таке провалля, що природа їх жалюгідного буття просто не дає їм хоч найменший шанс наблизитись до розуміння нашої української системи цінностей.

Безнадійна темнота свідомості, в якій перебувають ці російські варвари, є нашою великою перевагою.

Наш ворог нічогісінько не знає про нас.

Армія рабів ніколи не переможе армію вільних людей.

Вся їхня війна - дешеві мотиви.

Чи то черговий термін на троні, як у путіна, чи то стара пральна машина та користовані труси, як у його воїнів-рабів - це весь діапазон їх цілей в цій війні.

Те, що якась нація готова боротись за волю та свободу, їм на фізіологічному рівні не зрозуміти.

Ані удари по ТЦ в мирних містах України, ані удари по ключовій інфраструктурі не зупинять українців в бажанні бити варварів і гнати їх зі своєї землі.

Знеструмлення міст України ніколи не стане причиною зупинити боротьбу.

Це лише додасть люті.

Українці воюють не за світло в оселях, не за курс долара, не за ціну на пальне, не за шмат гнилої ковбаси!

Українці воюють за свободу!
За волю!
За своє беззаперечне право бути нацією і народом на своїй землі!

І тоді, здобувши та утвердивши все це у боротьбі, матимуть і світло, і достаток і майбутнє!

Українці не раби!
333 views18:35
Відкрити / Коментувати
2022-09-10 21:03:04 Чимало мешканців тих населених пунктів, які сьогодні звільняють ЗСУ, звикли жити в моделі патерналізму. Вони, наче на базарі, обирають собі то росію, то Україну. Для них такий вибір менш значимий, ніж фанатський шарфик футбольної команди. Так от, щоб на одвічне питання «А что мне эта ваша Украина дала?» відповіддю був тюремний термін за колабораціонізм.
322 views18:03
Відкрити / Коментувати
2022-09-10 19:01:28 Мої предки були не вбогі
На пісні та свячені ножі —
З моїх предків, хвалити Бога,
Заволокам ніхто не служив!

Дарували від батька до сина
Честь у спадок — як білу кість!
Мої предки були красиві —
Ворогам на подив і злість.

Хай не славою (Бог там з нею!) —
Як присягою на шаблях,
Мої предки владали землею:
Їм належала ця земля!

І цупким, наче нить основи
Крізь віки однієї сім'ї,
Невразливим — пронесли слово
І внизали в легені мої...

Ох і моцна була порода —
Соловки, Магадан, Колима...
Мої предки були народом...

Слава Україні!
315 viewsedited  16:01
Відкрити / Коментувати
2022-09-10 19:01:28 200 днів!
200 безкінечно довгих днів і ще довших ночей.
Це велика трагедія для нашого народу і велике його переродження. Ми втратили незлічимо багато. Ми втратили життя найсвітліших. Але ми просто зараз, у ці дні, здобуваємо майбутнє для усіх подальших поколінь українців.

Весь світ змінився за ці 200 днів.
Для росії почався зворотній відлік і вже нема жодного сумніву, що ми побачимо її падіння і руйнацію. Той, хто захотів ділити світ, має бути готовим, що в підсумку ділитимуть його.

Вся агресивна війна росії побудована на бридкій конструкції брехні та пропаганди. Це неможливо було пробачити 80 років тому, і це, тим більше, не пробачається сьогодні, в час глобального інформаційного простору, в час інтернету. В брехню вірить лише той, хто не хоче бачити правду. І ми вже добре знаємо, що брехня та пропаганда завжди закінчується ампулою з цианістим калієм або мотузкою в тюремній камері.

Путін щосили намагається робити невимушений вигляд та ігнорувати розгром своєї армії. Він хоче показати своїм громадянам, що нічого екстраординарного не відбувається. Так, нічого екстраординарного. Це просто катастрофа! Практика авто тренінгів з переконування себе та своїх рабів у тому, що “України нема”, “такого (українського) народу не існує”, “все це помилка”, “ні мови ні історії в українців нема” і таке інше – дали нульовий результат. Властиво, як постійне переконування, що “операція йде за планом та всі цілі будуть досягнуті”. Скільки не кажи “мед”, в роті солодко не буде. А Україна буде! І українці будуть! І перемога буде за нами!

Війна чітко проявила друзів. Але кожна країна, яка надає зброю та допомагає нам, допомагає і собі. Саме нашими руками руйнується монстр, якого вони ж і виростили. Саме життями українців стримується російська агресія, яка б тут не зупинилась. Кожна гармата, кожна одиниця військової техніки – це не втрати для країн партнерів. Вся ця зброя – це плата за ілюзії. І тепер, маючи стільки зброї країн НАТО, Україна просто змушена стати її повноправним членом. Тоді зброя буде там, де і була до того.

Війна показала повну неспроможність усіх світових організацій типу ЧХ, ООН чи МАГАТЕ. Величезні бюджети і нульова результативність. Для чого це все, якщо воно не працює? Якщо працює, то де це в цій війні? Якщо Рада Безпеки ООН не зможе реформуватись та позбутись росії з її правом Вето, тоді значення такого колективного органу навіть менше ніж у вайбер-чату ОСББ. Там, окрім того, що кожен також просто висловлює свою думку і позицію, ще можна прийняти якесь рішення і хоч прибрати подвір’я. Радбез і на це не здатна.

Українська армія зараз робить дива і здійснює просто немислимі подвиги. Все це стало шоком абсолютно для всіх. В першу чергу для росіян і також для цілого світу. Проте ми не можемо забувати, якою ціною дається такий подвиг. Скільки українців полягло і ще поляже. Скільки української крові ще буде пролито. І ми всі знаємо, що Україна переможе, якщо ми будемо єдині і, якщо не дамо цій ейфорії від блискавичного контрнаступу засліпити себе. Попереду, ще багато важкої праці для кожного з нас. Перемогою України на полі бою все не завершиться. Тоді почнеться найважче. Ні, не відбудова міст та інфраструктури. Це важка праця, але ми з цим впораємось. Найважче буде змінити себе, перебудувати свою свідомість до нової сторінки нашої повоєнної історії.

Ворог прийшов сюди з кришталевими ілюзіями про свою виключність, вищість та непереможність. І все це, вже в перші дні повномасштабного вторгнення, з друзгом розбилось об силу і міць українського духу. Об незламну волю українського характеру. І зараз, на 200-ий день повномасштабної війни, ми переживаємо велику гордість за наше військо, яке нещадно б'є агресора та жене його до біса з нашої країни. Сучасні українці довели, що варті своїх славетних предків, про яких так влучно написала Оксана Забужко:
280 viewsedited  16:01
Відкрити / Коментувати
2022-09-08 09:41:28 Даруйте, може не по темі.
Вже пів року крутиться в голові питання: А що це, власне, було?
Всі 30 років, до лютого 2022 року і особливо до 2014-го, всі політики усіх кольорів в один голос кричали і рвали на собі сорочки, що Україна - найбідніша країна, тут геноцид, всі українці вмирають з голоду і всяке таке. І це при працюючій економіці, великих підприємствах, металургії, вуглевидобувній галузі, машинобудуванні, літакобудуванні, кораблебудуванні, аграрному сектору, відкритими морськими економічними шляхами і численними торговими морськими портами.
Якщо тоді ми були, за їхніми словами, голі й босі, тоді зараз що?
310 views06:41
Відкрити / Коментувати
2022-08-29 02:16:46 Не секрет, що чимало технічних розробок радянської доби, виявились просто дешевими копіями, плагіатом, неякісними дублікатами виробів інших країн. Майже весь радянський автопром, чимало зразків побутової техніки і багато іншого - це все десь у світі кимось вже було створено, але якісніше і надійніше.

Позатим, з росією так було завжди. Як учасниця коаліції держав переможниць нацизму в Німеччині, радянська росія одразу після перемоги вивозила з територій європейських держав, над якими отримала контроль, цілі заводи та виробничі лінії. На перших екземплярах та моделях просто карбувалась нова назва і оп - воно ставало виробленим в ссср з гостівською зіркою і великою гордістю серед обдурених мас населення. А далі, у виробництві того виробу відбувалась повна деградація. З кожною наступною партією воно ставало все гірше і гірше. Це легко прослідкувати по роках виготовлення. Якість виробу знижується з віддаленістю від часу виготовлення оригінальної моделі. Одним словом - це завжди брехня, плагіат і крадене.

Сучасна росія не зраджувала цим традиціям. І на все хороше, щоб світ не винайшов, росія намагалась зробити своє таке саме, але в мільйон раз гірше. Цікаво для чого? Ок, в радянський час все було закрито залізною завісою і люди справді не мали доступу до світових ринків. Але ж зараз, коли донедавна росія була цілком відкритою і все туди вільно завозилось, для чого робити свою, набагато гівнянішу версію всього?

Підозрюю, що цю традицію копіпастити почав ще цар петро перший. Прорубуючи вікно, а насправді просто шпарину в заборі, росія зовсім не зближувалась з Європою. Вони через цю шпарину просто підглядали за, розвиненою на той час, цивілізацією і бурмотіли через свої немиті бороди: «А чё это у вас там такое?».

Росія з тих часів завжди була ображена на весь світ, бо наздогнати цивілізацію їй так і не вдалось. Вона завжди на всіх ображена. Не розвиваючи своє, не змінюючись, не прогресуючи, вона дуже ремствувала на увесь цивілізований світ. Всі її намагання замаскуватися і загримуватись під цивілізацію закінчувались провалом, де вилазив руській дух, сморід і багно. За кожним, на перший погляд, європейським фасадом, завжди ховались гнилі смердючі дерев’яні ізьби, немиті мужики і босі діти.
Від тої злості, образ і ревнощів росія не хотіла стати реально цивілізованою, вона хотіла весь світ перетворити в росію. Росія - це вічний Каїн.

Ми, українці, це добре відчули на собі. Маючи тисячолітню історію, свою мову, свою церкву, свої культурні і технологічні надбання ми завжди були тим, кого росія за жодних обставин не могла відпустити від себе. Бо без України росія - це просто велика смердюча калюжа гівна і в історичному сенсі, і в культурному та і в духовному. І тепер, прагнучи розвитку і процвітання, маючи велике бажання бути унікальними, бути в сім’ї європейських народів, українці мусять боротись за це на полі бою з росією. І природа цієї війни така ж, як і природа злочину Каїна - я не стану кращим, я просто уб’ю того, хто є таким.

Росія - країна фейк. Країна підробка. Де все хороше - це вкрадене. А все, що своє - лайно. Вони всю свою історію намагаються не стати частиною цивілізованого світу, а створити свою, гіршу копію такого. Бог створив людину на свою подобу і це в першу чергу проявляється в прагненні людини до творіння і створення. Саме це найбільш божественна риса людини - творіння. В росіян з цим біда. Там щось зламалось на самім початку. Тому вони множать ненавість і велику образу на все людське. В основі намагаючись бути схожими на людей і їм це ніяк не вдається. Вони не люди. Тому і бісяться.
198 viewsedited  23:16
Відкрити / Коментувати