На небі звідусіль лунає українська. Петро уже воріт не зачиняє | vladislava_sim вірші
На небі звідусіль лунає українська.
Петро уже воріт не зачиняє:
прямують біженці скривавлені до світла,
де болю і страху більше немає.
Схвильовано стрічають земляків
ті, що колись померли з думкою про хліб,
ті, що отримали за слово кулю,
і ті, які у цинковий лягали гріб.
За всі гріхи, що скоїла Росія,
навіть диявол гляне винувато.
Земля — рушник, все — з неї і до неї:
на рушнику так хрестиків багато...
14.07.22
