Замовкнув цвіркун: сирена лунала надворі. Небеса скреготали, х | vladislava_sim вірші
Замовкнув цвіркун: сирена лунала надворі. Небеса скреготали, хиталися, сипали зорі. Стогнала земля і ковтала тіла як пігулки. Тисячі ніг — із притулків у інші притулки. Звуки війни — вже давно саундтреки буднів. Місто забуло, як це бути багатолюдним. Де б ти не йшов: чи дворами, чи спальними хащами — ти почуєш, коли для когось відкриється вічність пащею...
