Від страху здригнулося в рамах скло. Майбутнє грозить залізяк | vladislava_sim вірші
Від страху здригнулося в рамах скло. Майбутнє грозить залізяками. Кажуть навколо: "Війна буде довго". Здаюся собі собакою, що йому надто сильно стягнули нашийник, повзу з перебитими лапами, тягну їх по снігу терпляче, мов сани. А звідки ж у серпні — сніг? Лютий не має кінця і краю. Хіба його назва — збіг?..
