Зараз саме час робити і декларувати найважливіші речі, які зак | ❤️ white notes ❤️
Зараз саме час робити і декларувати найважливіші речі, які закладають фундамент наступного року.
Тому, зроблю ще один не простий допис. Про зоряне небо.
Я як маркетолог за фахом, добре знаю як легко зібрати велику аудиторію під розважальний контент. Що попсові мотивуючі цитати збирають багато лайків і репостів. Гороскопи або таро прогнози, календарі апокаліпсисів і страшнючі передбачення.
Чому ж тоді продовжую вас мучити не самим простими, а подекуди і нудними текстами?
Тому, що лайки і репости не змінюють зоряне небо.
Останнім часом, все частіше згадую Канта з його "Зоряним небом наді мною і моральний закон в мені".
Я постійно кажу про те, що люди на "зелених рівнях" світяться.
Випромінюють.В них достатньо ресурсу, щоб стабільно віддавати і матеріалізувати (давати ріст ідеям).
Тому, поле планети Земля можна побачити, як багато зірок на не рівномірно підсвіченому небі.
Уявіть, що ви підняли голову і вдивляєтесь в зорі. Так, подалі від великих міст їх краще видно, але вони нікуди і не зникають над містами, просто через "шум/смог" ми гірше їх бачимо, але їх від цього не стає менше.
Якісь зірки яскраві і великі, якісь поменше, якісь об'єднуються в скупчення, в якихось ми бачимо сузір'я. Ніби світляки в темряві організовуються в групи. Тільки в полі Землі, це не космічні тіла, а Люди. І це небо постійно змінюється: в ясну погоду зірок багато, а коли приходить негода, зірки ледь помітні, деякі просто не видно, а деякі насправді згасають. Якби кожен міг бачити, як під час ракетних ударів, чи після чергової трагедії небо швидко темніє, хоч якісь зірки засвічують яскравіше, деякі згасають (втрачають стан). І кожного разу як з'являється нова надія чи перемога небо знову запалюється. Якби кожен міг бачити це, не були б потрібні жодні пояснення про стани і про іх важливість. Ми з первісних часів розуміємо важливість ясного неба. Важливість найбільшої зірки - Сонця. Ми усі підсвідомо насправді розуміємо важливість світла і його роль в нашому житті. Але, так часто забуваємо про ці знання. Можливо тому, всі дружньо і народилися в час, коли це найголовніше знання на планеті. Щоб згадати.
Але, ми робимо досить дивну і безглузду річ, ми згасаємо. З одного боку ми вміємо світити і знаємо як, коли ми світимось, ми легко отримуємо реалізацію у фізичному світі, оскільки все зростає від світла, ми легко знаходимо "своїх" і об'єднуємось у скупчення і сузір'я, щоб світите ще яскравіше і зробити ще більше. Так завжди видно, "на небі" як працюють Майстри, вони об'єднані ніби павутинкою що накриває великі частини неба, і найбільше зірок запалюється саме в зонах накритих цим павутинням.
Всі знають, що відбувається з планетами, коли їх сонця згасають. Але чомусь, ми постійно згасаємо самі. Іноді коли напередодні якоїсь великої події, Майстри майже кричать "тримайте стан", мені це нагадує "тримайте стрій". Тому що міцність ланцюжка залежить від міцності найслабкішої ланки. Ми всі частина однієї великої системи. Хочемо цього чи ні.
Я хочу, щоб кожного разу вдивляючись в зоряне небо над своєю головою, ви бачили в ньому відображення енергетичної системи Землі і запитували себе "А де я тут/Чи свічусь?"
Це небо не повинно згаснути.
І чим темнішим стає небо, тим яскравішим має бути ваше світло, для себе, для своєї сім'ї, для свого Всесвіту.
