Дякую всім хто читає цей канал давно, або хто щойно підписався | 🇺🇦 ЇZHAKULTURA.пульс

Дякую всім хто читає цей канал давно, або хто щойно підписався. Я не завжди проставляю хештеги, але думаю вам буде корисно дізнатись, що чекати від цього каналу, та як його з користю для себе використовувати.

що таке їzhakultura
про що я пишу на каналі та які хештеги використовую

#конспект
ну а тим часом, найцікавіше з
Борщ із Марсу, кабачки з Венери: розмова Всеволода Поліщука з ботаніком Олексієм Коваленком від 12 серпня у нашому конспекті від Світлани, редакторки розділу новин

У буряка фарбуючі речовини такі самі, як у кактусових - беталаїни. На відміну від інших рослин (порічки, червона капуста), які можуть використовувати як барвники для борщу - антиціани. У багатьох кактусових теж саме беталаїни надають червоного кольору. Тож було б цікавим експериментом порівняти смак бурякового борщу з борщем на основі пітахаї, наприклад.

У давнину буряк їли сирим. Дикий буряк був білим, а не червоним, як ми звикли. “Почервонів” він в процесі окультурення. До речі, вміст беталаїнів вплинув і на запах, який нині має сирий буряк.

Насправді “рідна” культура для нас - це щавель. Він росте на території України з часів останнього зледеніння (закінчилося близько 11 600 — 11 700 років тому). Інший український “абориген” - яглиця, що росте в наших лісах.

Той великий отруйний борщівник, якого ми зараз стережемося (борщівник Сосновського), потрапив в Україну лише в 2-ій половині минулого століття. Майже кожна людина бачила природні для нашого регіону їстівні види борщівника, хоч далеко не всі це знають їх. Загугліть борщівник європейський або борщівник сибірський. Їх точно споживали в їжу й навіть ферментували в напій на кшталт пива. У джерелах часів Київської Русі борщ згадують саме як рослину. Пізніше, на поч. 17 ст існують згадки про супу на основі борщівника у Східній Європі. Цілком можливо, що це був перший борщ.

Один із класних замінників для шпинату - кропива. У ній високий вміст білку та нижчий рівень оксалатів кальцію, що можуть заважати засвоєнню поживних речовин. Інший недооцінений овоч - подорожник.

Дуже важливий інсайт - чимало страв і компонентів, які ми вважаємо “істинними”, насправді з’явилися в рецептах протягом останніх 50 років і не є автентичними. Ольга Франко (1929 р.) пише у своїй книзі про соус бешамель, а вже Дарія Цвек, (1960-ті й пізніше) використовує майонез як основу для соусу, маргарин замість вершкового масла. Тобто рецепти адаптовували під реалії дефіциту. І те, що готували наші мами й бабусі, може бути насправді дуже деформованим спадком. Те саме й з багатьма продуктами. Розкрученість того ж таки шпинату “випхала” з нашого поля зору кропиву, подорожник, щавель тощо.