Знаєте, мої пташеня, що цікаво. ⠀ Не важливо, поїхали ви чи за | Колонка амбиверта

Знаєте, мої пташеня, що цікаво.
⠀
Не важливо, поїхали ви чи залишилися: ви живете у війні. З нею в серці, в думках, уві сні. Ми носимо її з собою всюди. При чому, часто бачу симптоматику, що тим, хто поїхав, важче, ніж тим, хто залишився.
⠀
А що ми звикли робити, коли важко?
Вірно: йти до друга чи до чоловіка/дружини, щою виговоритися, злити тягар. І одразу легшає, ніби й не так все важко, можна жити далі. А тут — усім важко, куди не кинь оком: друзі, рідні, знайомі...
⠀
Знаєш, це ніби пекельна гра, в якій в кожного з нас в руках палаючий м'яч. Його нестерпно боляче тримати, але й кинути пас нікому не можеш: всі з таким самим м'ячем. І так, рани та шрами позостаються в кожного. Лише ступінь опіків буде різною.
⠀
Нічого, моя пташко, воно й мені болить, бо я тримаю свого м'яча. Але ми витримаємо, чуєш? Бо ще ніколи Бог не давав випробування без сил, щоб їх пройти.
⠀
Ще трішки.