Ви пробували жити, не виправдовуючись? ⠀ Я ось намагаюся. Це м | Колонка амбиверта

Ви пробували жити, не виправдовуючись?
⠀
Я ось намагаюся. Це мій другий крок до моральної товстошкірості. Першим був, нагадаю — начхати на думку інших про мене. Не завжди вдається, але viam supervadet vadens — дорогу здолає той, хто йде.
⠀
Так ось, вже майже тиждень я намагаюся не виправдовуватися. Особливо, коли я кажу комусь "ні". І це, йолкі, важко! По-перше через те, що сила звички даремно недооцінена. По-друге, через те, що кожен раз боїшся образити того, кому кажеш те "ні". І тут треба розрізняти: тобі людина цінна чи тобі не байдуже, що про тебе подумають? Останнє — підступна штука, бо зазвичай з виправдовуванням з твого боку одразу починаються маніпуляції з іншого.
Ну, і по -третє, через те, що сама собі здаюся грубою, коли відмовляю комусь.
Здається, це теж до пункту про "те, що про тебе думають оточуючі — проблеми оточуючих".
⠀
Але ж це нормально — не виправдовуватися! Це — про цілісні особисті кордони, коли ти чьотко знаєш, що ти не зобов'язаний щось комусь пояснювати.
⠀
Звісно, я мову веду про особисте життя та відносини, а не про приватні специфічні випадки, як-от запой на роботі. Бо тут без виправдань аж ніяк))
⠀
Коротше. Як-то кажуть: життя важке, але цікаве. Пливемо далі.