Кіт і Лампа

2021-06-25 22:42:40 Зараз я сиджу з вином на порозі хати в селі, дихаю цим насиченим травами і літнім теплом нічним повітрям, слухаю серенади цвіркунів, а на небі розсипом мерехтять зорі.

Це просто фантастичне відчуття чогось всеохопно чудового. Залиште мене в цьому моменті, він неповторний Відкрити / Коментувати

2021-06-24 11:46:07 Один з парадоксів цього життя полягає в тому, що ти можеш дивитися на людину зі сторони і думати, яка ж вона класна і крута. А вона в цей час займається самокопанням, рефлексією і вишуковує в собі 100500 недоліків.

І тільки всякі довбо@би щиро впевнені в тому, що вони послані боженькою, аби прикрасити цей світ.

#жиза Відкрити / Коментувати

2021-06-23 19:17:57 ​​Стівен Кінг – Мертва зона
 
Зіткнення на льоду обернулося для Джона Сміта струсом мозку. З тих пір його незмінно переслідують страшні видіння. А ще після автокатастрофи він отримав надприродні здібності, що перевершують дар будь-якого ясновидця.
 
Тепер Джонні розкриває найбільш заплутані злочини і допомагає людям, які потрапили в біду. І одного разу розуміє, що він - єдиний, хто в силах зупинити політика, який рветься до влади і готовий вкинути в хаос і жах мільйони людей ... Але чим йому доведеться за це заплатити?
 
Цитати:
 
— «Кожен робить, що в його силах, і робити це треба якомога краще ... не завжди виходить, але треба намагатися ... немає на світі такого, що втрачається назавжди. Немає на світі такого, чого не можна знайти знову.»
 
— «Людина, яка відчула вітер змін, має будувати не щит від вітру, а вітряний млин».
 
— «Перебирати речі людей і раптово дізнаватися про їх дрібні страхи, нікчемні таємниці, незначні перемоги - воістину незвичайне життя. Це вже не талант, а прокляття.»
 
— «Людина забирає з дитинства дуже небагато: можливо, декілька книг, щасливу монетку або колекцію марок, яка з роками тільки поповнюється. І звичайно, ялинкові прикраси в батьківському домі.»
 
— «Є такі речі, які краще втратити, ніж знайти. Але бувають винятки, Джонні.»
 
Мій відгук:
 
Проста і в той же час багатошарова історія, яка підкуповує своєю справжністю, чудовим, реалістичним описом життя і внутрішнього стану героїв, їхніх емоцій, переживань. Саме в цій живій простоті і простежується майстерність Кінга як письменника.
 
Зло тут настільки ж страшне, наскільки і правдоподібне. Дар, який можна назвати прокляттям, бо з надзвичайними здібностями приходить і надзвичайна відповідальность. І доля, чи якась вища сила, яка в прямому сенсі повертає головного героя з того світу, невблаганно підштовхуючи його до того, щоб виконати свою місію.
 
В «Мертвій зоні» немає якогось особливого драйву, саспенсу, спецефектів чи потойбічних монстрів. Це драматичний, зачаровуючий і містичний роман для тих, хто не спішить і здатний достойно оцінити смак.
 
Спробуйте, думаю вам теж сподобається.
 
#книжкова_полиця Відкрити / Коментувати

2021-06-21 11:07:20 Якщо б ви могли вибрати два-три будь-які уміння, знання чи навики, якими вам хотілося б володіти на топ-рівні, що б це було? Мова не про фантастичні суперсили, а про цілком реальні речі.

Мій список:
 — ідеальна англійська
 — гра на клавішних інструментах
 — глибокі знання у психології

#питання_в_зал Відкрити / Коментувати

2021-06-19 09:44:43 ​​****
Під голубим червневим небом,
Розквітне усмішка. Не знав,
Що так приємно це. В долонях
Ті милі пальчики сховав.
 
Лови запрошення. Все буде.
Твій особистий карнавал.
Кому розкажеш таємницю?
Як одяг падав. День згасав.
 
Сто двадцять сім ударів серця. 
В волоссі плутається ніч.
І ритм один. Зашкалить Цельсій.
Це тільки поруч. Віч-на-віч.
 
Ще поцілунок. Трішки нижче.
Де ляже тінь твоїх повік.
Слова розсиплються. Як бісер.
І цілий світ впаде до ніг.

/ 28 червня 2013 р. / #вірші Відкрити / Коментувати

2021-06-18 09:27:50 ​​Хтось п'є каву для того, щоб відійти від сну. Хтось додає в неї молоко чи вершки, хтось коньяк, а хтось любить її з шоколадкою. Дехто обовязково поєднує каву з десертами, або підсолоджує ложкою меду.

А я просто люблю сам смак кави. Чистий і нічим не розбавлений. З дрібкою цукру, і тим гіркувато-ароматним запахом, який особливо насичений, коли ти тільки-но залив її гарячою водою.

Хороша кава має настільки приємний смак, що чимось перебивати його - просто аморально. Відкрити / Коментувати

2021-06-15 19:00:13 Принцип мінімальних зобов’язань

В якийсь момент я почав позбуватися залежності від речей і непотрібних обов’язків. Або, якщо так висловитися буде більш правильно, — я її усвідомив.

Бо є речі, які самі по собі — хороший ресурс. А є і такі, які витягують ресурси з людини, яка ними володіє. Наприклад, техніка потребує регулярного оновлення, машина – обслуговування і амортизації, квартира — оплати комунальних і т. д.

Все це не проблема, поки чітко корелює з реальними потребами. Коли ж людина звертає в надмірності, то вже вона починає служити речам, а не речі їй. 

Серед моїх знайомих є декілька хрестоматійних прикладів. Одному 30+ років, декілька машин, кредити, ніхто в сім’ї крім нього фактично не працює, а його функція — це фактично оплата рахунків, і обслуговування всього і вся, бо ніхто інший не хоче чи не може цим займатися. Майбутній пацієнт неврологічного відділення, це в кращому випадку.

Іншому — 50+. Будинок на 500+ (!) кв.м., збудований з заділом, що там буде жити три покоління, купа дрібнобізнесів, які потребують постійного перебування в операційці, політичні амбіції, які зафейлилися і купа висяків в цьому контексті. В будинку живуть двоє людей, бо діти успішно втекли подалі. Прогнози невтішні.

Обидва, фактично, раби речей і обставин, які самі ж і створили. Продовжувати все тягнути з кожним роком важче, і фізично і морально, а зупинитися не можна, бо все посиплеться. На більш приземленому рівні таких прикладів можна навести не менше.

Чому я називаю відмову від «речизму» принципом мінімальних зобов’язань? Все просто: я хочу бути впевненим, що в будь-який момент я можу зупинити все, зібрати невеликий рюкзак і заїхати на декілька тижнів в будиночок десь в у горах, відключитися від мережі і при цьому, ніякі зовнішні залежності і обставини не стануть цьому на заваді. Бо я нікому і нічого критично не зобов’язаний.

Це стосується речей, роботи, сім’ї та й усього решти.

В погоні за «більше і краще», вкрай важливо розпізнати ту межу, після якої починається обслуговування надуманих і нав’язаних, а не реальних потреб. Бо бідний не той у кого мало, а той, кому мало. 

А жити хочеться так, щоб завжди була можливість зібрати свій рюкзак і відправитися в будиночок в горах. І при цьому світ не перевернувся, а тебе ніхто не оголошував у розшук.

#стиль_життя Відкрити / Коментувати

2021-06-14 12:09:55 У вас теж таке бувало, що боїшся проспати і прокидаєшся за три години до будильника з панічним настроєм, що тепер точно проспав? А потім кожних 30-40 хвилин поглядуєш на годинник, щоб не пропустити момент, і в результаті відключаєш звуковий сигнал, бо й так через десять хвилин вставати.

І саме за цих 10 хвилин встигаєш відключитися і таки проспати. Відкрити / Коментувати