2022-04-10 18:48:01
Ще трохи прекрасного і моторошного мистецтва цих днів. На сьогодні останнє, чесно.
Чую голос вночі: «Говори, не мовчи,
Ти ж умієш сказати першою.
Ти ж умієш крутити правди піке.
Ось слова: забирай і зліпи з них таке,
Щоб бодай одному полегшало.»
Я не знаю, мій ангеле чорних букв,
Як я вдію такі чудеса.
І який в мене нині голосу звук.
Після Бучі за мене говорять «Бук»,
«Джавелін» і «Корсар».
А слова? Де знайти їх потрібні? Чи ось,
Де в блакитнім візочку лежить Краматорськ
Чи
Під руїнами Маріуполя,
Де імперія зла знов наносить удар?
Де у небі ширяє орел-«Байрактар»,
А в землі моє серце гупає?
Що слова означають цієї весни?
Я мовчу, почуваюся голою.
Я ніколи не змию кривавий цей сніг,
Подивися: будинки ховають своїх,
Похиливши над ними голови.
Я мовчу, я як річка Ірпінь, з берегів,
Хай тече Україною чорний мій гнів,
Хай змиває всю нечисть безвісті.
А слова… Ними я всіх своїх пом’яну,
До десятих колін ворогів прокляну.
То і буде моя поезія.
Svitlana Didukh Romanenko
Арти: Mariia Loniuk
2.2K views15:48