2022-02-15 13:02:22
#вірування, #легенди
Легенда про кісткиКостей, особливо людських, не треба ніколи зачіпати, бо як то був який злий чоловік, то в кості може бути його душа. Раз, кажуть, ішов п’яний чоловік десь із якоїсь гостини пізно вночі додому. Ідучи попри цвинтар, він зашпотався ногою на кість і, копнувши її чоботом, промовив:
Кості, кості!
Прийдіть до мене в гості.
Прийшов додому, проспався та й забув. Але другого дня його жінка пекла хліб. Тільки що повиймала гарячий хліб із печі і поставила на лаві, аж тут іде до хати якийсь чоловік. Увійшов, не поздоровився, не привітався, тільки сів за стіл та й мовить:
– Ну, чоловіче, ти мене вчора запросив у гості, – гости ж мене тепер.
У того чоловіка мурашки забігали за спиною, але що було робити! Взяв один хліб із лави та й поклав перед гостем. Сей узяв хліб, розломив на дві половини, кинув одну в рот і проковтнув, кинув другу, проковтнув.
– Давай ще!
Взяв той чоловік другий хліб, дає йому, ба, та бо за хвилю не стало й другого. За другим пішов третій, четвертий, а той проковтне та й усе своєї:
– Давай ще!
Бачить чоловік, що не жарт, шепнув жінці, щоб давала тому ненажері дальші хліби, а сам щодуху побіг до попа. Прибігає, розповів так і так. А піп, видно, тямучий був, зараз зірвався, побіг до церкви, видер картку з Євангелія, дав сьому чоловіку та й каже:
– На тобі отсе та й бігай додому і дай йому се з’їсти!
Прибіг чоловік, а той сидить за столом та й доїдає остатній хліб. Ледве господар до хати, а той уже проковтнув та й кричить:
– Давай ще!
– На! – мовить господар, і подав йому картку з Євангелія. Сей узяв, укусив, але вже не міг проковтнути. Тоді встав та й мовить:
– Ну, дякую тобі. Тепер ти мене нагодував. Але щастя маєш! Бо якби ти не був прийшов на сей розум, то я був би з’їв тебе, і твою жінку, і весь твій рід. А тепер будеш знати, як шанувати мертві кості.
"Людові вірування на Підгір’ї", І. Франко
587 views10:02
Л
