🌿 Лісова Пісня 🌿

2022-01-28 11:30:01 ​​#традиції
Святкова та обрядова їжа: родини
Більшість обрядодій, що виконували під час відзначення родин для кожної сім’ї події, обов’язково супроводжував хліб, борошняні вироби і так звана бабина каша. Згідно з давньою традицією, ще наприкінці XIX ст. у деяких місцевостях Лівобережної України на родини баба-повитуха чи “пупорізка”, яка приймала пологи), спеціально пекла для породіллі паляниці, а на теренах Гуцульщини – колачики. На Поліссі особливу роль у родинах (хрестинах) відводили каші – страві на яйцях і маслі, яку готувала баба-пупорізка і приносила її в горщику до породіллі у хату. Усі присутні торгувалися за неї, чого, за звичаєм, добивався хрещений батько дитини. Він і розбивав цей горщик об ріг столу, а ту частину каші, що залишалася в його руках, клав на стіл, щоб з’їсти: трохи мати немовляти, решту – гості. Під час відвідування породіллі заміжні жінки теж приносили хліб або хлібні вироби (млинці, пироги), а також яйця, мед, узвар або фрукти для узвару, щоб у такий спосіб допомогти їй чимшвидше “стати на ноги”. Загалом, згідно з традиційними уявленнями і повір’ями, забезпечити здоров’я породіллі, життя немовляти і вберегти його в майбутньому від недуг мали передовсім згадані вироби з борошна та бабина каша. Останній приписували здатність впливати і на продовження людського роду.
Джерело Відкрити / Коментувати

2022-01-27 20:19:00 Відкрити / Коментувати

2022-01-27 13:21:00 #музика
Фантастичні Go_A із новим відео для міжнародного шоукейсу ESNS 2022
Не знаю як у вас, але Veselo - це очевидний топ в моєму плейлисті на наступні кілька тижнів, з нетерпінням чекаю на студійну версію. Відкрити / Коментувати

2022-01-26 18:17:01 #краса, #історія
٠•● Панорама (мідерит) Гогенберґа - перше друковане зображення Львова, а також перше відоме зображення міста.
Гравюра виконана Абрагамом Гоґенберґом за малюнком панорами Львова кінця 16 — початку 17 століття роботи Ауреліо Пассаротті.
Мідерит супроводжував перший друкований опис Львова “Topographia civitatis Leopolitanae”, написаний Яном Альнпеком для шеститомного видання “Опис міст світу”, виданого у 1592-1618 роках Георгом Брауном, Францом Гогенберґом для імператора Священної Римської імперії Максиміліана II Габсбурґа.
Про те, які саме будівлі зображені на панорамі, можна дізнатись ось тут.

Львів'яни присутні? Впізнали якісь будівлі?) Відкрити / Коментувати

2022-01-26 15:41:00 #традиції
Будівельна жертва
Зведення оселі розпочиналося з будівельної жертви. Вона відома у двох формах: кривавій (тваринній) і безкровній (предметами). У викопані в землі ями для стовпів (...) лили кров убитої тварини, зазвичай – півня, курки чи вівці (Гуцульщина, Середнє Полісся) або ж клали окраєць хліба, зерно, металеві гроші, вовну тощо. Пізнішими є апотропеїчні складові жертви: свячена вода, зілля, ладан тощо. В місцях давніх поселень (Прикарпаття, Волинь, Полісся) цей звичай ще донедавна побутував під назвою “закупляння місця для хати”.
Походження будівельної жертви в українців пов’язане з ранньослов’янським, заглибленим у землю (півземлянковим), житловим будівництвом. За давніми індоєвропейськими віруваннями підземелля було світом померлих. Споруджуючи півземлянку, а згодом – вкопуючи в землю опорні стовпи для підвалин хати, давні слов’яни, а згодом й українці, за традицією задобрювали небезпечних й могутніх мешканців потойбіччя за те, що турбували їх спокій.
Джерело Відкрити / Коментувати

2022-01-26 12:11:01 #фольклор
Народне оповідання Поділля: Зелені миші
Була собі в пана дочка. Ні в чому вона відказу не знала, дуже пещеною росла. Усіх своїх служників своїми примхами замучувала, ніхто не міг витримати біля неї довго.
От раз пан покликав до себе Килину, дівку вправну, роботящу й метку і сказав, щоб панночці прислуговувала. А паночка першого ж дня до неї каже:
— Здивуй мене чимось!
Килина, не довго думаючи, побігла до ставу, наловила жаб великих-великих, вбігла до світлиці і випустила просто перед панночкою. Панночка, вискочила аж на стіл і звідки заверещала не своїм голосом:
— Рятуйте! Зелені миші скачуть! Килино! Я тебе все слухатися буду, тільки забери їх від мене!
Відтоді паночка не вередувала.

Записано М. Зінчуком в с. Попівці Барського району від Левицької Валентини Дем’янівни (1927) 2009 року Відкрити / Коментувати

2022-01-25 17:00:42 ​​#легенди, #фольклор
Фольклор Гуцульщини: Про чорта
Один чоловік, якого звали Григір, купив у Сиготі чорта. Та й прийшов додому, та й женився на дуже багатій дівці, але не дуже розумній. Та й мав з нею німого сина. Жінка йому померла, а сина він післав з людьми на роботу в ліс, і там його бук убив (батько підмовив, щоб убили, аби не лишився синови ґрунт, мамин спадок). Уженився він другий раз, мав з другою жінкою троє дітей. Та й ті діти були дурні.
Кожного року на Святий вечір він пік кукуц і подавав дідькови на під їсти. Той кукуц мав бути несолоний. А як був град, то Григір перевертав на собі сорочку, виходив з тим кукуцом і відвертав бурю. Казав при цьому: «Тпру, стій, чорнокнижнику!»
І подавав він чортови на під несолону кулешу. А раз, як він поїхав на базар, сказав доньці зварити кулешу, а вона взяла та посолила. А чорт відти банячком у ню. Та й усе поскидав з поду. Та й увійшов до хати, а там було присилене теля. Та й чорт мучив, мордував то теля.
Як той Григір помер, то хату розібрали, а ґаночок лишили, і чорт там сидів. А як розбили той ґаночок, то дідько пішов у яблінку.
А мій вуйко тримав того Григіра внуку. Ішов він одного разу попри ту яблінку. Перший раз показався йому сусідський хлопець, що курив дзиґар. Вуйко каже: — Николо, зажди.
А той хлопець пропав. І перед вуйком лиш полотно простелилося. Довге таке. І зразу пропало й те полотно. А вуйкови волосся на голові догори піднялося.
Як ту яблінку викорчували, то люди боялися її брати. А вуйко взяв. Казали люди, що як він кине в піч з тої яблінки послідне поліно, то чорт комин завалить. Але вуйко спалив яблінку повністю, та чорт комин не завалив.

Записано М. Зінчуком у с. Текуча (хут. Фринчела), Косівського р-ну, Івано-Франківської обл. 9 березня 1984 року від Кицелюк Анни Николаївни (1938 р.н.) Відкрити / Коментувати

2022-01-25 15:13:29 #кінозал, #навколосвітнє
Трейлер фільму "Варяг"
Пам'ятаю, що деякі підписники щиро закохані в нордичну естетику, тому просто не можу не поділитись знахідкою. Так, у мене спершу була претензія до перекладу назви (оригінальна назва фільму "The Northman"), але українська озвучка - це щось надзвичайне. Вкотре дивуюсь і щиро пишаюсь нашими професіоналами, які створюють неповторну атмосферу.
Події розгортаються на межі десятого століття у Ісландії. Принц Амлет (Александр Скарсгард) стає свідком того, як рідний дядько вбиває його батька (Ітан Хоук) – свого брата та короля. Останні слова помираючого короля адресовані сину – «біжи». Для Амлета з тієї хвилини може бути лише один шлях – до помсти. Швидко помститися дядькові-вбивці не вийде ніяк. Пройдуть роки тяжкої праці, виснажливої підготовки та ретельних планувань, перш ніж Амлет отримає нагоду зазирнути в очі вбивці свого батька.

А які у вас враження? Діліться у коментарях Відкрити / Коментувати

2022-01-20 13:05:50 #мова
Вчимося розрізняти діалекти: найхарактерніші ознаки південно-східних діалектів:
1. Ненаголошені звуки є, и у вимові зближуються.
2. Дзвінкі приголосні в кінці слів і в середині перед глухими зберігають дзвінкість.
3. Послідовне розрізнення звуків р і рІ.
4. Пом’якшення звука л.
5. Уживання в багатьох говірках вставного н: мнясо, сімня, памнять.
6. Форми дієслів І дієвідміни в 1 ос. однини теперішнього часу: ходю, носю, крутю.
7. Форми дієслів І дієвідміни в 3 ос. однини теперішнього часу: зна, гра, співа.
8. В дієсловах II дієвідміни в 3 ос. однини теперішнього часу, якщо наголос падає не на закінчення, вживається флексія – е: ходе, носе, воде.
Джерело Відкрити / Коментувати

2022-01-17 17:33:31 Відкрити / Коментувати