Поетична майстерня Паші Броського 🪶

2022-05-07 00:19:49 Це просто якась райська насолода. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 23:07:48 ВАСИЛІСА ІЗ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ

Скільки тебе не вбивав я, а ти жива,
Ростеш крізь легені мої, мов полин-трава,
Танцюєш у ПОЛУМ'Ї наче богиня Калі,
Моя Василіса з темного задзеркалля.

Даремно завішував чорним я дзеркала,
Стріляв в них з АК, дробив на уламки скла,
Ти дивишся з кожного попри десятки скарг,
І сотні прикмет, тебе бережу, мов СКАРБ.

Я гнав за ПОРІГ тебе, ти у ХВІРТКУ йшла,
Сідала на ПРИЗЬБУ - темінь, моя імла,
І лагідним мороком теплих своїх долонь
Мене обіймала - чорна космісна хтонь.

Чудовисько й чудо, невидимий ВАСИЛІСК,
Моя Василіса, мій потойбічний ліс,
ВОДА моя мертва із озера КРИШТАЛЮ.
Я вперто мовчав, казав собі "не люблю".

Я спалював сотні мостів, що між нами є,
Та тільки лиш серце ПАЛАХКОТИТЬ моє,
І ЖОВТЕНЬ з околиць КИЄВА шле "забудь"
Ці чорні очей ШОВКОВИЦІ, дивну чудь.

Моя Василіса вигадка із казок,
У темнім люстерці чорний нічний бузок.
Коли закінчиться строк і усе мине
Покинь задзеркалля. Або забери мене.

Автор: Марія Лелека
Ілюстрація: Соломія Ковальчук Відкрити / Коментувати

2022-05-06 21:40:07 Як вдало описав.
Давно помічала, шо є, ніби, класні на перший погляд вірші, але ти їх читаєш і вони тобі вперто не заходять, ніби тебе десь найобують. І ти хочеш повірити, а повірити не виходить. Щирість - енергетичний посил. Якщо не запакували - з того боку читачеві нІчого розпаковувати. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 20:17:42 Знаєте, шановні, читаючи деякі вірші, помітив грішок, що деякі поети, котрі пишуть на рівні, в якийсь момент ставлять понти вище щирості. Тобто аж занадто ускладнюють і перегружають. В результаті вірш наче і складний, і є цікаві моменти, але вже з другого катрену розпилюється увага і навіть починає трошки нудити. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 19:43:38 Спецоперація по деграфоманізації. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 19:36:54 У наступному завданні буде невеличкий певний перелік рим, використавши хоча б одну з яких – автор автоматично вилітає із завдання і його вірш ніде не публікується. Приклад – "забуття-майбуття", "життя-каяття", "очі-ночі", "Україна-руїна", "вечір - плечі" і ще деякі.

Заборонене слово – "каяття". Нахєр ви його взагалі суєте куди треба і куди не треба? Ви вжитті часто його використовуєте в побуті?

Також автор автоматично вилітає, якщо більше двох раз за вірш римує дієслово на дієслово. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 19:00:08 Шановні, до 00:00 здаємо завдання. Відкрити / Коментувати

2022-05-06 18:25:49
Збираємо кошти на закупівлю необхідних речей для ЗСУ

Моно: 5375414122264038
Приват: 4149499389921287

Контактне лице: Ярослав Кузьменко, більше відомий у мирному житті, як Кіт Широ.

Звітність про виконану роботу: twitter.com/Shir0iTheCat/status/1514595173866479616 Відкрити / Коментувати

2022-05-05 18:56:31 Відкрити / Коментувати

2022-05-05 12:28:08 indian summer

літо втікає з пір'ям у голові,
з прапором сонця, з вишнями у волоссі
літо в останній день як почнеться осінь
запустить холодні пальці в тепло землі.

станції сплять, і тихо дрижить трава
від перших далеких звуків, вібрацій колій.
дівчина-сонце з'являється на пероні
її зустрічає пилом блідий вокзал.

яблука стиглі повисли.
І в небі дим.
сива коса бабусі, як сніг, що влітку.
пахне колоссям жита мінливий вітер
дівчина-сонце каже йому: "Веди!"

хлопець-планета. холодний далекий світ
тануть в промінні сонця його долоні
жваво стрибають в руки і він їх ловить
скачуть по тілі голками й лізуть під

шкіру.
йому це чуже. його світ малий,
в нього лиш рідне плем'я й вугільний погляд,
дівчина-сонце шепоче, як мишам поле
тиху мелодію перед початком злив.

ранок приносить запах степів, лісів.
лопатів вітряка, що в ранні іскряться
хлопцю сьогодні станеться дев'ятнадцять.
дівчині-сонцю скоро вже двадцять сім.

яблука стиглі повисли.
і в небі дим.
стомлені духи біля старих вігвамів
вийшли зі схованок срібним світанком рано
в кошики щоб зібрати свої плоди.

Сатурнове Море Відкрити / Коментувати