Мародерство, відсутність сировини та прагнення працювати. Як | Реве та стогне ресторатор
Мародерство, відсутність сировини та прагнення працювати. Як виживають заклади в окупованих містах. Частина I
#РоботаНаВійні
На початку січня Валерія та Анна відкрили кав’ярню Iron Coffee Center у Мелітополі Запорізької області. Заклад встиг спокійно попрацювати лише півтора місяця: 24 лютого по місту вже ходили російські танки.
Як працюють заклади в окупованому місті — у розповіді Валерії.
«Дитина та бізнес зависли у Мелітополі»
Я та моя напарниця Аня відкрили Iron Coffee Center 8 січня. Ми були молодим закладом, але всі казали, що дуже перспективним. Дуже хотілося зростати та розвиватися.
Відрізнялися ми тим, що мали каву і алкоголь. Для нашого міста Мелітополя таке поєднання — це рідкість. Містечко маленьке, і якщо щось і вводилося подібне до алкоголю, це зазвичай робилося, як дешеве доповнення до меню у дусі «зробили з того, що було».
Ми ж робили все інакше: покупали добрий алкоголь, якісну каву, робили тех.карти по міжнародному принципу. Тому в нас було дуже багато гостей, всі говорили, що в нас «кльово, як у столиці!».
Також ми запровадили каву в турці — джезву. Іноді в деяких закладах її варили, але робили це аби як. А ми вирішили «заморочитися»: поїхали до чемпіона України з кави у джезві Рената Маматказіна, пройшли у нього курси, словом, зробили все на найвищому рівні.
14 лютого я полетіла до Єгипту відпочивати на два тижні. Але змогла повернутися у місто тільки пару тижнів тому… З початком війни я зависла в Єгипті, а моя дитина та мій бізнес — у Мелітополі. Всі два місяці я намагалася заїхати у місто через Запоріжжя, через Молдову, але у мене не виходило. Зрештою я їхала через Росію, через Крим — це був єдиний безпечний шлях.
24 лютого команда Iron Coffee Center працювала, попри те, що містом ходила російська техніка. В нас навіть були гості. Мабуть, люди не до кінця вірили в те, що відбувається, мовляв, «нічого, секунду, зараз все буде ок». Але секунда пройшла, а «ок» не стало. Тому вже на наступний день ми закрили заклад.
«Мародери вибивали вікна, виносили праски та
тарілки»
Ми дуже переживали, бо наш заклад знаходиться прямо у центрі міста і в нас великі високі вікна. Коли були прильоти по сусідніх приміщеннях, коли обстрілювали державні установи, ми дуже нервували, що у нас теж все рознесуть. Уявіть: все нове, все свіже, нова кава-машина з італійського заводу, про яку ми мріяли... Морально було дуже важко.
Трохи пізніше почалась проблема з мародерством. Наше місто, на жаль, у цьому плані відзначилося: в нас дійсно через мародерство пізніше виникла гуманітарна катастрофа. Жителі вибивали вікна в АТБ, у Сільпо, виносили праски, тарілки, ложки, губки, порошки — все, що було. Практично всі магазини були розграбовані.
В багатьох закладах теж були побиті вікна, частина майна була винесена. Ми дуже переживали, що те саме трапиться з нашою кав’ярнею. Напевно, це вперше ми раділи з того, що вхід до нашого закладу складно знайти. Слава Богу, нам пощастило, в нас все вціліло.
Про відновлення роботи
Перший тиждень люди просто ховалися по домах. Потім почала закінчуватися їжа, побутові речі, тож люди стали виповзати з укриттів. Почалася стихійна торгівля, як-от нам розповідали батьки про 90-ті: «відщипнув» собі на ринку містечко чи торгуєш прямо посеред вулиці тим, що є.
5 березня ми знов запустили проєкт. Тоді у всьому місті працювали тільки ми та мій колишній чоловік — у нього кав'ярня «М-Кава». Згодом почали відкриватися дрібні підприємці з ларьками та їжею навинос. Трохи згодом відкрилася «Арома Кава».
У перші дні в нас було дуже багато гостей. Люди чудово розуміли, що немає роботи, що закінчуються гроші, але все одно приходили пити каву. Всі хотіли відчути себе в безпеці, як раніше.
Наразі у Мелітополі відносно безпечно: місто окуповане, але в ньому не стріляють посеред білого дня. Через це невеличкі заклади починають запускатися, але все одно переважна більшість ще не працює.
