Трохи думок з приводу скандалу стосовно рішення Генштабу «про | RomPonomarenko
Трохи думок з приводу скандалу стосовно рішення Генштабу «про заборону пересування чоловіків за межі області без дозволу військкомата». Яскраво виражена негативна реакція суспільства виявилась дуже показовою. Ще кілька днів тому ми радісно пишалися, що українці найкращі, бо за 2 дні зібрали на 3 «Байрактари». Але тепер з’ясувалось, що чимало українців зовсім «не найкращі», що викликало хвилю обурення.
Насправді ж, ця ситуація лише відображає реальний стан нашого суспільства. Сутність в тому, що воно є неоднорідним взагалі і в сприйнятті війни зокрема. Хтось все віддає фронту, а хтось наживається на війні. Хтось розуміє, що це війна за наше існування як нації. А хтось «втомився» і мріє про мир, байдуже якою ціною, нехай і за рахунок поразки. Багато хто вже повірив байкам пропагандистів, що у росіян ось-ось закінчаться ракети, люди, танки, а сама РФ з дня на день розвалиться чи капітулює. І чимало осіб, попри палку пропагандистську риторику у власних соцмережах, неготові особисто брати участь у воєнних зусиллях країни, вважаючи, що це справа когось іншого, а не його особисто.
Певною мірою це закономірно, особливо як для країни, з відсутністю державної ідеологіі в принципі. Більшість чомусь думає, що інші люди сприймають події так само, як і ми. Звідси розчарування, коли з’ясовується, що це не так. Оскільки суспільство у нас незріле, то наслідком стають образи всіх і вся. Характерно, що ранньою весною, коли багатьох припікало, бо ворог стояв під Києвом, чимало українців клялися у вічній відданості Залужному. А в середині літа поливали його брудом за озвучене вище рішення.
Армія — це зріз суспільства. І 4 місяці війни показали, що вона в нас також неоднорідна. Це не дивно, бо Мобілізація йде шаленими темпами. Десь місяць тому урядовці озвучували кількість силовиків в 700 тисяч. Пару днів тому з’явилась заява Данилова, що силовиків у нас вже десь 1 мільйон. Тобто ми вже за чисельністю як армія РФ до війни. І вже є оцінки, що через фронт у нас пройдуть мільйони, про що і заявив речник одеської ОВА Братчук. (шокувавши тим всіх втомлених від війни та адептів перемоги до кінця місяця).
Тому кадровий склад ЗСУ сильно розбавлений багатьма випадковими людьми, які в інших обставинах ніколи б не одягнули воєнну форму. І в нас поряд з геройськими бойовими частини є відверто сумнівні підрозділи, члени яких добровільно йшли на службу сподіваючись, що будуть стояти на блокпості на Львівщині та кошмарити машини з гуманітаркою, отримуючи за це 40 тисяч зарплати. А потім їх раптом відправили на передову, де вони почали записувати плаксиві відео про «голих, босих та ненавчених». Допускаю, що в цій ситуації є і серйозна провина командування, яке незавжди адекватно оцінює боєздатність частин, скеровуючи їх в саме пекло. Проте відповідальності з тих військових, зображуючи їх жертвами, теж не варто знімати.
Висновок — не варто ідеалізувати ні наш нарід, ні наше суспільство, ні нашу армію. Вони такі які є і інших наразі немає. Ми не гірші, але і не кращі за інші народи. Війна наочно ілюструє всі вади суспільства, особливо його інфантилізм і недалекість. І одночасно, створює можливості для виправлення наявних суспільних вад, та різкого дорослішання всіх і кожного. Тільки потрібно все це не проґавити. Інакше знову будемо розводити руками, чого все так хріново навкруги і «чому навколо нас одні ідіоти»(с)
