Get Mystery Box with random crypto!

Руська звізда

Логотип телеграм -каналу ruska_zvizda — Руська звізда Р
Логотип телеграм -каналу ruska_zvizda — Руська звізда
Адреса каналу: @ruska_zvizda
Категорії: Мови
Мова: Українська
Передплатники: 7

Ratings & Reviews

5.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

2

4 stars

0

3 stars

0

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 2

2022-10-14 09:56:15 Неорусинство — нагальна проблема в українській науковій думці. Власне, ми і не визнаємо русинів як окремого народу з окремою від української культурою, мовою тощо. Але це не заважає їм розвиватися, рости як нова нація, оскільки инші держави, що визнають русинів самостійним етносом, дають таку змогу.

Неорусинство вітчизняна наука вважає шкідливим, небезпечним, бо в нім присутня чимала політична складова. Оскільки я здебільшого цікавився русинами колишньої Югославії — нині Хорватії та Сербії, — вирішив викласти саме на цю тему частину Белеєвої праці «"Русинський" сепаратизм: націєтворення in vitro».

Первотвір: Белей Л. «Русинський сепаратизм». Націєтворення in vitro. Київ : Темпора, 2017. — С. 135-154.
8 views06:56
Відкрити / Коментувати
2022-09-24 20:18:30 Слов'янська мітологія, на жаль, не може похизуватися багатством богів, мітичних істот і навіть розповідей про них. Замало маємо обвісток, тож инколи для того, щоб зрозуміти, бодай ким було те або те божество, ми мусимо звертатися до мови й культури геть иншого народу.

Таку ситуацію маємо зі Стрибогом — богом бур і вітрів. Коротко оглядаючи найвідоміші спроби витовмачити теонім *Stribogъ, В. Блажек робить цікаві примітки, на які слід звернути увагу. Зокрема, щодо (індо-)ірансьої етимології слов'янського теоніму *Stribogъ.

По-перше, автор ділить слово на Stri- і -bogъ, де перший компонент споріднений з авест. srī «краса», вед. śrī́- «світло, слава, краса; процвітання, успіх», а другий компонент сягає авест. baγa- «Біг; господар, володар». Власне, і так відомо, що слов'янське *bogъ — іранського походження.

По-друге, В. Блажек у сполуці «краса + Біг» останній компонент — Бога — пов'язує з Марутами — ведійськими богами бур, вітрів, грому й блискавки, чиїм батьком є Рудра. Річ ось у чім:
• східньослов’янські вітри, «Стрибогові онуки», уражали ворогів стрілами; вони ж — стріли — відіграють чималу роль у спорядженні Марутів;
• краса виступає невіддільним атрибутом Марутів;
• Марути суть Рудрині нащадки / сини, що пояснює теонім Симаргл, який стоїть поряд зі Стрибогом у Несторовім переліку («...и Хърса, Дажьбога, и Стрибога, и Симарьгла, и Мокошь...»). Автор припускає псл. *Sěmę Rъgla > укр. Симаргл, дослівно «сім'я Рогла». Тому Стрибог и Симаргл перетинаються з вед. mā́rutaḥ … Rudrásya sūnúḥ / putrā́ḥ = Марути … нащадки / сини Рудри.

На думку В. Блажека, ця очевидна рівнобіж у будові підтверджує етимологійну зв’язь між іменами бога Рудри й бога Сима-Ргла < *Rьglъ < *Rъglъ < *Rъdlъ (зі зміною *-dri̯- > *-dl- > *-gl-). Слов’янські й ведійські теоніми можуть являти спільну спадщину або пристосівлю праслов'янською гаданого іранського прикметника *Rudri̯a-, що відповідає вед. rudríya- «Рудрин».

Щодо решти божеств із Несторового переліку, то теонім Хорс можна пояснити з авест. huuarә-xšaēta- «сяйне сонце», Дажбог — з іран. *Dāgai-baga- «Біг вогню», Мокош — як кальку з авест. Arəduuī Sūra Anāhita (див. розправу). Лише Перун має слов'янське джерело.

Отже, Симаргл означає Рудриних нащадків / синів, тобто Марутів, а Стрибог — власне тих самих Марутів (=богів) у красі (див. таблицю наприкінці розправи). Що їх поставлено поряд («...и Стрибога, и Симарьгла»), не випадково.

Первотвір: Blažek, Václav. The Slavic deity *Stribogъ in the perspective of Indo-Iranian etymology / Václav Blažek. In: Theory and Empiricism in Slavonic Diachronic Linguistics / Praha, Nakl. Lidové noviny 2012.
4 views17:18
Відкрити / Коментувати
2022-08-05 17:19:03 ​​Викладаю цикл розправ Йосипа Лішки під назвою «Чи розв'яжемо питання походження східньословацького говору?», які науковець прилюднив у «Slovenskej reči» з 1941 по 1943 рік. До цього він 1940 року написав попередній огляд порушеного питання під назвою «Чи збережено східньословацькі говори?» (джерело), а вже потім починає його розв'язувати:
1) вступ (джерело);
2) вступ; єри (джерело);
3) trat, tlat або trot, tlot; trět, tlět або tret, tlet? (джерело);
4) рефлекси носівок; ствердіння *e > o, *ě > a (джерело);
5) подовження голосівок; одвозвучення *ṛ, *ḷ (джерело);
6) зміна g — γ — h (джерело);
7) кореляція м'якости, асибіляція, ствердіння (джерело);
8) довжина й наголос (джерело);
9) довжина, наголос, інтонація (джерело);
10) висновки (джерело).

Й. Лішка розбирає східні словацькі говори на основі головних явищ, наведених у назві кожної частини циклу. Кінець кінцем автор доводить «словацькість» східніх словацьких говорів, відкидаючи їхнє польське чи русинське походження.

Первотвір: Jozef Liška. Rozriešime si otázku pôvodu východnej slovenčiny? // Slovenská reč. — З: Випуск 9 (число 2-3), 10-11.1941 — По: Випуск 10 (число 7-8), 03-04.1943.
4 viewsedited  14:19
Відкрити / Коментувати
2022-07-19 16:06:15 Коротенька розправа В.П. Латти про розвиток псл. *ě в українських говорах Східньої Словаччини. Із циклу попередніх дописів (1962, 1987), яких стосується і ця карта.

Первотвір: Латта В.П. Рефлексы общеслав. ě и изменение u > i
в украинских говорах Восточной Словакии // Jazykovedný časopis Slovenskej akadémie vied. — Ročník XIII, 1962, číslo 1. — С. 63-69.
5 views13:06
Відкрити / Коментувати
2022-07-18 19:20:44 Викладаю переклад розправи про говіркові ізоглоси на півдні Шаришу, що в Словаччині. Невеличку працю автор також доповняє картами, що ділять терени за такими рисами:
1) Рефлекси псл. *ě > i, i̯e або e;
2) Рефлекси псл. *o > o, u̯o або u;
3) Явище u̯ / f, -ok / -ek, -oho, -omu / -eho, -emu, -ovi / -oj;
4) Перехід ch > h, ś, ź > š, ž.

Первотвір: J. Liška. K niektorým izoglosám južného Šariša // Nové obzory 13. — Пряшів, 1971. — С. 321-335.
5 views16:20
Відкрити / Коментувати
2022-07-16 20:37:37 ​​Переклав розправу якраз на тему розвитку псл. *ě, *e в словацькій мові (розбив на три частині: першу, другу й третю). Автор наводить досить прикладів із документів, що показують розвиток цих голосівок уздовж усього поширу словацької мови. Висновки (лише деякі) з цієї праці такі:

1) Псл. *ě з'явився як однозвук, зміна ě на ie — пізніша. Спочатку з’являється слабий і-елемент, що сильнішає, і поступово з ’é виникає ͥé, далі — i̯é > i̯e > i̯i > í > i. Те саме й з довгим ó: вимова ближчає до u, перед ó з’являється слабий u-елемент, потім виникає двозвук ͧó і далі u̯ó.

2) Одвозвучення ’é > ͥé > i̯é > i̯e починається до XV ст., можливо, уже в кін. XIII і на поч. XIV ст.

3) Приклади з ie > > ia (hniäzdo, mliäko тощо) виникають після одвозвучення (див. п. 2), тому жодного зв'язку з болгарським розвитком ятя немає.

4) У коротких позиціях *ě дало майже в усій словацькій e, котре пом’якшило попередню шелестівку. Це також доводить, що замість псл. *ě в коротких позиціях словацька не мала двозвуку ie.

5) Розвиток у зх-словацький протікав так, як у чеській мові, тобто в XVI ст. проникає í замість ie. Нестача текстів не дає змоги повністю прослідкувати цей перебіг. У сх-словацькій увесь розвиток псл. *ě в ’e, ’é > e, ie > e, i (bély, beli, biely, bili) свідчить про те, що перебіг відбувався в руслі инших словацьких говорів.

6) З усіх прикладів переходу *ě в ’a > a в сх-словацькій (як-от džad, bl’adi, cali, calovac, cadzic) автор уважає тільки слово džad і похідні від нього польського походження.

• Не завжди зрозуміло, як автор скорочує і що він скорочує (джерела тощо), тому я залишав це так, як у первотворі.
• У тексті можуть виникати труднощі з різними словацькими топонімами.
• Також прикріплюю говірковий поділ словацької мови згідно зі СНК.

Первотвір: Ján Stanislav. Z dejín slovenského hláskoslovia / Jazykovedný časopis Slovenskej akadémie vied. — Ročník VIII, 1954, číslo 3. — С. 141-167.
5 viewsedited  17:37
Відкрити / Коментувати
2022-07-10 16:25:09 Митар Пешикан навів вельми чудовий огляд системи мови воєводянських руснаків (у моїм перекладі — руснацької). І якщо в попереднім дописі розправа стосувалася радше подальшої роботи з опрацювання мови, то зараз автор навів основні ознаки руснацького звуколаду у світлі синхронії та діяхронії, порівнявши його з иншими слов'янськими мовами. Тож так або так це стосується всіх слов'янських мов і української зокрема.

М. Пешикан написав розправу під назвою «Основні будовні риси руснацького звуколаду», оприлюднену 1975-го і 1980-го року. Вони майже однакові, но я переклав останній видрук (частина 1 і частина 2), оскільки в нім розширено обсяг мовного знадіб'я й, звичайно, уточнено викладені раніше думки.

Отже, маємо цілком упорядковану літературну мову, якою користуються руснаки у Воєводині, але яка досі зостається невідома й недосліджена в наших наукових колах.

Первотвір: М. Пешикан. Основни структурални характеристики рускей гласовней системи // Творчосц. — Нови Сад, 1980 (Вип. 6). — С. 9-33; М. Пешикан. Основне структуралне карактеристике русинског гласовног система // Јужнословенски филолог. — Белград, 1974-1975 (Вип. ХХХI). — С. 111-134
5 views13:25
Відкрити / Коментувати
2022-07-08 12:32:42 Що ж, висвітлюємо деяк руснацьку мову. Розправа на тему важливости її досліджувати, писана ще 1975 року, трохи передає тодішні настрої й надії тамтешніх діячів, котрі бажали всіляко зберегти й закарбувати мовні знадоби, поки є така змога.

Праця здебільшого оглядова. Із цікавого, то автор категорично заперечує появу руснацької мови як такої, що виникла з мішанини словацької, польської, української. Ще одна помітка: сербо-хорватсько-руснацький словар, про який ідеться в розправі, — частина 1: А — Њ, частина 2: О — Ш.

Первотвір: Д-р Митар Пешикан. О значеню випитованя руского язичного нашлїдства // Творчосц. — Нови Сад, 1975 (Вип. 1). — С. 5-14.
4 viewsedited  09:32
Відкрити / Коментувати
2022-07-07 12:12:26 У добавок до попередньої розправи наводжу цю карту, а також матеріял того ж автора щодо словацько-української мовної межі: (вступна) частина 1, частина 2 (звукові відмінності) і частина 3 (морфологійні, словарні відмінності й підсумки).

Первотвір: Латта В.П. Словацько-українська мовна межа // Діалектологічний бюлетень. — Київ, 1962 (Вип. IX). — С. 15-30.
4 views09:12
Відкрити / Коментувати
2022-06-28 19:06:16 Переклав розправу на тему словацько-української мовної межі (суто звуковий аспект). На жаль, ситуація відповідає дійсності на 60ті рр. ХХ ст., коли по селах ще розмовляли були українськими говірками, адже наразі більшість людей уже спілкуються словацькою. Сама розправа завершує тематику, тож будуть іще переклади попередніх.

Первотвір: Латта В.П. Одраженє восточнославянских рефлексох дзепоєдних общеславянских фонетичних ґрупох у українских бешедох Восточней Словацкей // Творчосц. — Нови Сад, 1987 (№13). — С. 3-11.
7 views16:06
Відкрити / Коментувати