Поговоримо про голоси в голові? (я зараз про відносно здорові | Українка про українське

Поговоримо про голоси в голові?
(я зараз про відносно здорові голови )

Якщо сприймати думки, як голоси?

Ми вже виросли, а голоси з минулого продовжують звучати в нас. Клішові «бабки на лавках» скептично дивляться на вас у дзеркалі, коли ваша спідниця занадто коротко/яскрава, а ваш макіяж «не підходить такий скромній та хорошій дівчині».

Вчителька початкових класів досі запевняє вас, що ви не вмієте рахувати/малювати або «пишете як курка лапою».

Колишній хлопець досі говорить, що ваша фігура чи зовнішність не дотягують до ідеалу.

Перший роботодавець запевняє, що з таким досвідом, як у вас, не можна й мріяти про високу зарплату.

Спитайте себе: де ці люди зараз? Вони є у вашому оточенні?

Можу посперечатися, що ви навіть не знаєте номерів їх мобільних, бо давним-давно не підтримуєте зв’язок.

Тому всі ці люди, які колись критикували вас, сумнівалися у ваших здібностях чи зовнішності, піддавали вас стереотипізації через вузькість своїх поглядів — живуть в ваших головах тільки з вашого дозволу.

По-хорошому, їх треба гнати в шию — причому якнайшвидше.

У всьому, що стосується вас, грає роль тільки ваша думка.
Подбайте про себе ігноруванням цих голосів. З часом критика «внутрішніх голосів» ставатиме все тихіше, аж поки не зникне.

Можливо, сама думка про те, що йти вперед з повернутою назад головою — ще та дурість, поверне вас у стан тут і зараз.

Не дозволяйте критикам (особливо з минулого!) впливати на ваш стан і самооцінку. Бережіть себе