Антропологинька

2021-08-31 12:57:24 Що не так з хоум-офісами?

Уже більше року медіа рясніють розмовами про віддалену роботу. І всі ці розмови здебільшого крутяться довкола того, яка стратегія буде правильною – повертатись до офісу, не повертатись чи обирати гібридну модель?

Утім завдання антрополога дуже часто полягає в тому, щоб показати, що не існує простих відповідей на складні питання. Власне це я і спробувала зробити в інтерв’ю для 34 home:

Чому не існує єдиної правильної відповіді щодо того, чи варто повертатись до офісів?
Як ентузіазм щодо віддаленої роботи стає тестом на токсичність?
Чи правда, що жінки хочуть ходити в офіс, щоб сховатись від хатньої роботи?
Чому хоум-офіс – це передусім про соціальну нерівність?
Чи нормально боятись повернення до офісу?

Відповіді на ці питання за посиланням

https://34home.com.ua/post/home-office?fbclid=IwAR3xl1uAOfBPw0so51Z0peUMyXTsv4NQ9AOysKvhnuNjqyhkTXfgPvSXVBQ

А ви хотіли б повернутися до офісу? Відкрити / Коментувати

2021-08-17 11:07:20 ​​Як антропологи працюють з культурою компаній? (частина 2)

Минулого разу я розповідала про те, як антропологи досліджують корпоративну культуру та працюють з її трансформаціями. Так, американський антрополог Грег Урбан говорить (повна версія інтерв’ю ось тут https://hbr.org/podcast/2021/06/what-anthropologists-can-teach-us-about-work-culture) про чотири сили, за допомогою яких культура рухається в часі і просторі - це звички, інновації, інтерес та візія. Утім культура має ще цілу низку універсальних характеристик, які слід враховувати під час роботи в компаніях. Грег Урбан називає такі з них:

Культури завжди відрізняються, тому кожна організація має власну унікальну культуру, тому головна помилка бізнесу – робити так, як роблять інші компанії.

Якщо компанія велика, у неї всередині будуть уживатися різні культури. Треба це просто прийняти. Локальні культури будуються довкола команд. Ба більше, команди бувають успішними, саме тоді коли формують власну культуру і ритуали навіть у дрібницях. Наприклад, вішають особливий постер в кабінеті, мають секретне рукостискання, ходять разом на каву тощо).

Культура потрібна для того, щоб виконувати такі завдання:
Допомагати людям робити свою справу.
Допомагати людям ладнати один з одним.
Допомагати людям просуватись вперед.

Організаційна культура створюється і відтворюється людьми на всіх рівнях. Це стосується як конструктивних хороших практик, так і деструктивних звичок.

Культура динамічна. Вона не лишиться однаковою навіть після спланованих і керованих трансформаційних процесів. Це сад, де безкінечно треба доглядати за квітами і боротись із бур’янами, що виростають після дощу.

Детальніше про антропологічний підхід до культури організацій можна почитати в книзі Грега Урбана (Greg Urban), Маріо Мусси (Mario Moussa) та Дерека Ньюбері (Derek Newberry) "Культура як пазл: використання сил, що сприяють успіху вашої організації" (The Culture Puzzle: Harnessing the Forces That Drive Your Organization's Success). Посилання ось тут
https://www.amazon.com/Culture-Puzzle-Harnessing-Organizations-Success/dp/1523091827

А як би ви описали культуру своєї компанії? Відкрити / Коментувати

2021-08-13 11:58:01 ​​Як антропологи працюють з культурою компаній? (частина 1)

Сучасні компанії одержимі культурою. На всіх бізнес-конференціях прийнято говорити про те, що культура важлива, так як само, як декларувати, що компанія переймається щастям співробітників, випереджує вигорання та дбає про work-life balance. Більшість показників, що асоціюються з культурою, при цьому регулярно заміряються і аналізуються. Іноді глибоко, іноді – на жаль, поверхнево.

Антропологічний погляд на культуру дещо інакший: він не про регулярні заміри, а про те, щоб дати визначення тим стовпам, на яких тримається внутрішнє світовідчуття працівників у компанії.

Сьогодні мені хотілося б поділитися тезами з інтерв’ю антрополога Пенсільванського університету Грега Урбана (Greg Urban), який багато років вивчав корінне населення Бразилії, а потім почав працювати організаційним антропологом у сфері бізнесу. Повна версія розмови за посиланням
https://hbr.org/podcast/2021/06/what-anthropologists-can-teach-us-about-work-culture

У короткому переказі меседж Грега Урбана звучить ось так:

Культура рухається крізь час і простір за допомогою чотирьох сил:

Звички – встановлення розпорядку дня і рутини, які закріплюють те, як у компанії прийнято поводитись.
Інновації – заохочення постійно шукати нові неочікувані рішення старих проблем.
Візія – прийняття спільної цілі, яка відображає загальні прагнення і плани
Інтерес – розвиток глибокої приналежності автентичним стосункам і майбутньому організації

Звички. Культура – це пазл, вона формується зі звичок. Якщо спитати корінних бразильців, чому вони виконують саме такі дії під час ритуалу, вони скажуть, що просто так прийнято. В корпораціях все аналогічно: якщо спитати людей, чому вони виконують дії саме в такій послідовності, вони скажуть, що тут завжди так робили. Причина поведінки в обох випадках однакова – вона коріниться в культурі.

Інновації. У компанії завжди є що покращувати. Якщо зануритись в інтереси людей, виявиться, що у них давно є власні ідеї і міркування про те, як можна організувати процес по-інакшому. І в цих ідеях часто багато слушного, адже люди керуються практичним досвідом. Треба лише їх почути.

Візія. У кожної компанії має бути колективне уявлення про те, куди вона іде – тобто візія. Якщо таке уявлення буде механічно сформульоване керівництвом і опущене зверху, за першої ж нагоди реальна поведінка людей відкотиться від цього бачення назад. Ключ успіху в тому, щоб будувати візію на тому, що відбувається в компанії зараз – які звички вже існують і яке значення вони мають для людей.

Інтерес. Працівники завжди мають власну мету в компанії. Візія має бути історією, яка зможе ці особисті цілі інтегрувати в єдину ідею, це великий наратив, який поєднується з малими історіями.

Продовження – в наступному пості.

А поки розкажіть, чи стикались ви зі звичками, які ніхто не міг пояснити, коли, наприклад, переходили на роботу до нової компанії? Відкрити / Коментувати

2021-07-09 14:53:53 ​​Чому важливо чути дітей, або трохи неочевидного про пандемію

Як би сильно мені не хотілось припинити писати про досвід пандемії і її наслідки, але сьогодні це та тема, яка болить усім, а отже її осмислення потребує лагідного антропологічного втручання. Одна із проблем, яка чи не найбільше вимагає такого втручання – дитячий досвід пандемії, невидимий і незаслужено ігнорований дорослими.

Тому разом із Тетяною Саніною та Юлією Соболь (і за підтримки УКФ) ми розпочинаємо проект «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства», у межах якого разом працюватимемо над тим, щоб дитячий досвід пандемії став видимим для дорослих.

Бо дуже часто дорослі забувають про те, що в дитячому світі одні і ті ж речі можуть виглядати та сприйматися зовсім інакше. Наприклад, не бачити однокласників – зовсім не те саме, що не бачити колег, а бути вдома з батьками – не те саме, що бути з власною дитиною. І таких нюансів купа.

Ми хочемо провести дослідження, щоб дати дітям голос і можливість самим розказати про те, що вони відчувають і чого потребують насправді.

А ще наш проект – це дуже прикольна колаборація антропологів та соціологів, адже після якісної частини дослідження буде проведено кількісну. І ось тут ми вже охопимо репрезентативну вибірку з усієї України, яка допоможе верифікувати наші інсайти. Тому, повертаючись до теми вічних холіварів антропологів і соціологів (про це можна почитати ось тут), а також кількісних та якісних методів (ось тут писала про це пост), поспішаю сказати, що у нас намалювалась ідеальна дослідницька утопія, де всі науки і методи живуть в мирі та злагоді.

Щоденник і результати проекту будуть публікуватися на оцьому сайті
https://childrencovid19.org.ua/?fbclid=IwAR3izw3rK8p5ELKmgt1iq-zWScTrPoMYp_b1IVVGcvKLI16ZKnfaQwQ-zV0

Запрошуємо стежити за новинами і навідуватись за цікавинками.

І останнє: антропологічна частина дослідження проводитиметься віддалено у 4 містах – Києві, Харкові, Одесі та Львові. Ось тут мені дуже знадобилась би ваша допомога. Якщо знаєте дітей 9-16 років з цих міст, яким було б цікаво поспілкуватись з дослідницями і які мають батьків, котрі не проти такого спілкування, дуже прошу скинути їм лінк на нашу анкетку
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfgrSGcpk0ffTJHUDJYrD_6ECH-JJ4-YUWGAoFrbvU5B-Qpog/viewform?fbclid=IwAR219KkbUmBi5Ryw1VlmlwoWsIcxdNUcgyLKx-pYbBcswJj9cLmuwmRqthk.
Нам би це дуже допомогло

А ви колись спілкувались з дітьми про досвід пандемії? Що вони вам розказували?

#covid19
#anthropologicalwriting
#researchmethods Відкрити / Коментувати

2021-06-23 11:21:57 Якось за всіма своїми проектами я зовсім забула, що у травні «Антропологиньці» виповнився рік. І хоч мені забракло сил на регулярні пости і далеко не всі ідеї вдалось втілити, але все ж за цей рік вийшло стільки матеріалів, що гортання в початок стрічки займе добру годину. А значить це немало)

Тому я б хотіла дуже сильно подякувати всім моїм близьким людям, хто протягом цього часу вірив, надихав і підтримував цю ідею. А ще всім підписникам (цям), хто читав матеріали, писав відгуки, ставив запитання та ділився інформацією з іншими. Не можу описати, як це важливо розуміти, що поруч є однодумці, і як приємно знати, що комусь подобається і резонує те, у що ти вкладаєш стільки зусиль. За рік вас тут стало більше 400, тому безмежно тішусь вашій довірі та вірі в антропологію.

А приводом для цього посту насправді став крутезний сюрприз, який з такою любов’ю зробили мої близькі подруги, і за який я їм по-особливому вдячна. Тепер завдяки їхньому креативу «Антропологинька» має власні стікери. Тож коли у вас виникне потреба подискутувати про соціальне конструювання, інтерпретативну роботу чи похоліварити про методи, ви знатимете, що відповісти)

Ваша Антропологинька Відкрити / Коментувати

2021-06-22 13:47:54 Що нас бісить у віддаленій роботі?

Антропологічні дослідження прекрасні тим, що вони завжди виявляють суперечності в людській поведінці. А це дозволяє бачити, які ж ми все-таки різні, дивні та прекрасні створіння.

Мої дослідження корпоративної культури під час віддаленої роботи завжди зводяться до того, що «дома дуже круто, але…». От про це «але» я і намагалась поміркувати в ефірі Радіо НВ:

Як наше сприйняття відділеної роботи змінилось у цьому році, порівняно з минулим?
Чому віддалена робота змусила наші тіла почуватись зайвими?
У чому полягає різниця між «ок» і «ок)» у комунікації з колегами?
Керівництво в нових умовах: як дедлайни сприяють довірі?
Чому віддалена робота – це про нерівність?
Чому люди скучили за несподіванками?

Посилання на відео ось тут


Відкрити / Коментувати

2021-06-07 13:46:30 ​​Мережуймося, бо ми того варті!

Мене нема, але я є. Не встигаю писати сюди регулярно, але цього разу маю новину, про яку гріх змовчати. А все тому що вперше в Україні відбудеться цикл онлайн-дискусій для мережування антропологів «Anthropology UA».

Що це означає?
Що відтепер ті, хто займається антропологічними дослідженнями в Україні, готові об’єднуватись і публічно, голосно та відверто говорити про свої дослідження в контексті науки, бізнесу і суспільства, ділитись кейсами, досвідом, шукати партнерів/ок та однодумців/ок і разом рухатись до того, або антропологія стала видимою.

Організатори події: Центр прикладної антропології (Київ) та Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків Альбертського університету (Едмонтон, Канада).

Перший захід відбудеться вже 15 червня 2021 р. о 19.00 (за Київським часом) або о 10.00 (за Едмонтонським) і буде присвячений найбільш наболілим та актуальним у професійному середовищі питанням

Присутність відсутності: про антропологію в Україні

У пошуках “рамки”: етнографія, етнологія чи антропологія?
Збереження традицій чи академічне бунтарство? Антропологія як професійна ідентичність
Чому нас не видно і що з цим робити?

Шукати відповіді на ці питання будемо разом із спікерками Мариною Гримич, Наталею Безбородовою, Тіною Полек, Оксаною Кісь.
Модераторка: Наталя Ханенко-Фрізен

Вхід вільний за реєстрацією ось тут
https://zoom.us/meeting/register/tJMqceGtqT0iH93zIGjio3AXpOlgEiBB9bfg?fbclid=IwAR1q58HhNu1Ppp0L4VvHvq04tyRUCYFXopIQlEWXzJb0bFDuF4H-oy5-FTw

Деталі ось тут
https://www.facebook.com/events/315840423370034/?ref=newsfeed

Чекаємо на ваш у нашій антропологічній тусовці Відкрити / Коментувати

2021-04-23 10:00:50 Гаражний світ

Що я все про балкони і про балкони, коли в наших містах ще стільки всього смачного і цікавого? Наприклад, гаражі, чоловічі печери, які живуть за власними правилами і давно стали чимось значно більшим, ніж просто домівки для автомобілів. Чим саме? А ось тут вже без антропологічного погляду не обійтись. Сьогодні це буде погляд моєї дорогої колеги та урбаністичної соратниці Алли Петренко-Лисак.

Стаття прекрасна, тому запрошую читати її всю, попиваючи пиво на балконі і споглядаючи сусідські гаражі. Посилання ось тут
https://projects.weekend.today/garage_kyiv?fbclid=IwAR05RgDW6P6b8aOYZ5DkvrZc9A5aStjqHz5rTnfLqRDzpVTHQ559t8U6tjU

Сумніваєтесь? Тоді тільки погляньте, про що саме Алла розповідає у своєму тексті:

Як з’явились гаражні кооперативи, і до чого тут воїни-афганці?
Жінкам вхід заборонено, або як гаражі стали чоловічим клубом?
Чому гараж - це простір для забороненої любові?
Гаражі-трендсетери, або до чого тут шерінгова економіка?
Гаражі і діти: екстрім для малюків і доросла тусовка для підлітків
Чи є у гаражів майбутнє?

Зізнавайтесь, а ви тусили в гаражах у дитинстві? Або може тусуєтесь досі? Буду вдячна за ваші історії в коментарях

#anthropologicalreading Відкрити / Коментувати