Антропологинька

2020-09-25 14:11:59 ​​«Я думаю, що він думає, що я негарна. Значить він мене покине»: історія про інтерпретативну роботу

Зовсім нещодавно не стало американського антрополога Девіда Гребера, про якого я вже тут не один раз згадувала. За життя Девід зробив дуже багато для того, щоб показати, як антропологія може бути практичною. Упевнена, що його нешаблонний підхід допоможе багатьом поглянути на людей під інших кутом і побачити неочевидне. Тому закликаю читати книги Девіда Гребера і смакувати його дотепність та гострий розум. А поки маленький спойлер з його роботи про бюрократію «The Utopia of Rules: On Technology, Stupidity, and the Secret Joys of Bureaucracy».

Наше повсякденне життя значною мірою складається з намагань зрозуміти і розшифрувати мотиви та сприйняття інших людей. Ми вчимося цьому в ранньому дитинстві, і з часом деякі нас прокачують цей скіл до вражаючих результатів. Уміння ставити себе на місце іншого і бачити світ з його або її точки зору, Девід Гребер називає інтерпретативною роботою.

Однак не всі люди виконують такі роботу в однаковій мірі. Жінки роблять це краще і частіше, ніж чоловіки. Чому? А отут вже стає цікаво. Упевнена, що кожен з вас хоча б раз чув жартівливі висловлювання про «жіночу логіку» і про те, що жінки – дивні створіння, яких взагалі неможливо зрозуміти. При цьому вважається, що чоловіків зрозуміти дуже легко, бо у них логіка – справжня.

Але от в чому штука – у патріархальному суспільстві в жінок не лишалось іншого вибору, крім як докладати зусиль для того, щоб максимально ефективно розуміти чоловіків. Чому? Тому що від ефективності комунікації з чоловіком залежав їхній доступ до доходів і ресурсів. «Хочеш норкову шубу – підлови момент, коли він буде у настрої» - це якраз про це. Зрозуміло, що я зараз перебільшую. Але для жінок інтерпретативна робота стала важливим інструментом для отримання вигоди і уникнення ризиків.

Однак таке уявлення існує не лише щодо жінок. Воно завжди є там, де присутня нерівність. Наприклад, у рабовласницькій Америці темношкірі раби ділилися між собою знаннями про те, як краще зрозуміти білих. Слуги завжди знали купу деталей про життя своїх господарів, але в жодному разі не навпаки.

Але не треба далеко ходити. Люди обох статей регулярно намагаються інтерпретувати поведінку і слова своїх начальників і начальниць, тоді як керівників рідко турбує, як бачать їхню поведінку підлеглі. Ми намагаємось вловити хороший настрій керівника, щоб розказати про те, що виникла якась поточна проблема. Хочемо впіймати підходящий момент для прохання про вихідний. Постійно аналізуємо його або її ставлення, щоб розуміти, чи не планують нас звільнити. Ми безкінечно інтерпретуємо, бо це вигідно в стосунках підлеглості.

Антропологи, до речі, теж займаються інтерпретативною роботою. Точніше, не так, антропологія – це взагалі інтерпретативна наука. Чому? Розповім у наступних постах.

#anthropologicalreading Відкрити / Коментувати

2020-09-17 12:02:03 Друзья, чтобы наша (и ваша) жизнь стала интереснее, мы придумали новый формат неформального онлайн-разговора о науке, который назвается... АНТРОПОТРЫНДЕЖ!

И дебютный АнтропоТрындёж про прикладную антропологию состоится в Zoom уже 17 сентября в 19:00 по Москве!

Что снится прикладным антропологам в страшных снах? Каких самых необычных информантов им приходится интервьюировать? Нужно ли соглашаться, когда в кабинете высокопоставленного чиновника тебе наливают коньяк? Как быть, если заказчик потребовал провести исследование за неделю? Хотите узнать ответы на эти вопросы? Мы приглашаем всех желающих заглянуть на «кухню» прикладных исследований!

На онлайн-презентации очередного номера научного журнала «Фольклор и антропология города», посвященного прикладным антропологическим исследованиям, не будет академических докладов и торжественных речей. Зато будет много научных баек, смешных и драматичных, безумных и поучительных.

Очень часто бывает, что самое интересное из того, что происходит с антропологом во время исследования, не попадает ни в научные статьи, ни в итоговые отчеты. Зато подобные полевые байки очень популярны в курилках или в кулуарах конференций. И нередко они становятся отправной точкой для серьезных разговоров о методологических и этических проблемах научных исследований. В качестве эксперимента мы запускаем специальный вечер таких баек, присвоив этому формату ироничное, но выразительное название «АнтропоТрындеж». И первое такое мероприятие будет посвящено научным проектам «на заказ».

Своими историями об опыте проведения прикладных антропологических исследований поделятся авторы номера: Михаил Лурье (ЕУ СПб), Никита Петров (РАНХиГС, Москва), Тина Полек (Центр прикладной антропологии; компания «Die Kulturträger», Киев), Марина Байдуж (Группа прикладных антропологов «Артель», Москва), Константин Филоненко (компания «Ценципер», Москва). Ну а задать вопрос или поделиться своими мыслями смогут все желающие.

Модераторы – приглашенный редактор номера Михаил Алексеевский (Центр городской антропологии КБ Стрелка) и Дарья Радченко (ЦГА КБ Стрелка, РАНХиГС, заместитель главного редактора журнала «Фольклор и антропология города»).

АнтропоТрындёж состоится в Zoom 17 сентября (четверг) в 19:00. Чтобы принять в нем участие, необходимо пройти предварительную регистрацию, а затем за час до мероприятия получить ссылку в электронной почте - https://ufa-ion.timepad.ru/event/1424975/

Внимание! Запись принципиально вестись не будет, ведь это сугубо неформальное мероприятие, ценность которого в том, что оно происходит «здесь и сейчас». Відкрити / Коментувати

2020-09-17 12:01:45 У кожного антропологічного дослідження є бекстейдж і мільйон дурних та смішних історій.

Якраз такими історіями разом з колегами ділитимусь сьогодні о 19.00 в зумі. Запрошую на сеанс антропологічного флуду в межах презентації номеру журналу "Фольклор и антропология города", присвяченому прикладній антропології.

Початок о 19.00. Деталі в наступному пості.

Приєднуйтес. Буде максимально неформально) Відкрити / Коментувати

2020-09-09 11:00:26 Антропологічне кіно: «Вхід через балкон»

Трьох речей ніколи не буває забагато: антропології, українського кіно і балконів. Висококонцентрована суміш всього цього є в свіжесенькій роботі Романа Блажана «Вхід через балкон». Я вже писала, що до цього фільму ввійшли мої коментарі про антропологію пострадянських балконів. І от нарешті фільм можна подивитись. Перегляд безкоштовний, треба тільки зареєструватися на сайті.

Якщо хочеться душевності, зворушливих історій, затишку і соковитих повсякденних деталей – клікайте і ні в чому собі не відмовляйте. А от бонусом стануть міркування експертів з різних сфер, де кожен у межах своєї компетенції намагається дати відповідь на сакраментальне питання: «Чому пострадянські балкони виглядають саме так?»

#anthropologicalvideo Відкрити / Коментувати

2020-09-03 11:07:19 Чому іудеї не їдять свинину?

У 2016 році український режисер Аркадій Непиталюк випустив короткометражку «Кров’янка». За сюжетом хлопець, який переїхав до міста, привозить свою наречену в село знайомитися з батьками. Вони спеціально з цієї нагоди вирішують заколоти свиню і пригостити майбутню невістку кров’янкою. От тільки батьки ще не знають, що наречена їхнього сина – єврейка.

Можна здогадатися, що головний конфлікт фільму розігрується довкола іудейського табу на споживання свинячого м’яса. Здавалося б, що в секуляризованому ХХ ст., де і християнство, й іудаїзм давно втратили свої колишні позиції, харчові заборони вже не повинні бути настільки важливими в повсякденному житті. Але ніт. Свиня і сьогодні для іудеїв передусім нечиста тварина, а тому її м'ясо, а тим більше кров, є чимось огидним/небезпечним/неприйнятним. Значить, існування таких заборон пов’язане не тільки з релігією. І антропологи знають, з чим саме.

У свій час британська антропологиня Мері Дуглас запропонувала вишукане пояснення цьому явищу. У своїй книзі «Чистота і небезпека» Дуглас проаналізувала всі харчові заборони у Старому Заповіті і зрозуміла, що насправді вони жодним чином не пов’язані ні з турботою про здоров’я, ні з правилами, створеними спеціально для перевірки відданості Богу. Так, про свиню Старий Заповіт чітко говорить, що цю тварину не можна вживати у їжу через те, що в неї роздвоєні копита, але при цьому вона не жує жуйку. Тобто головна причина заборони споживання свинини – це те, що свиня випадає зі звичних для єврейського суспільства класифікацій. І саме ця її неправильність провокує уявлення про нечистоту, а отже огиду і зрештою заборону. Так Мері Дуглас зробила висновок, що проблема насправді не у свині, не в здоров’ї і не в економіці, а в тому, які класифікації існують в культурах для речей та живих істот.

#anthroplogicalvideo
#anthropologicalreading Відкрити / Коментувати