Антропологинька

2021-12-01 15:57:20 Антропологія трудоголізму

За посиланням шукайте трішки антропологічних коментарів про культ трудоголізму для журналу 34 home:

Навіщо люди перепрацьовують?
Чому роботу по різному контролюють в різних культурах?
У чому специфіка контролю роботи в пострадянському бізнесі?
Як перепрацьовування самовідтворюється і стає традицією?

#anthropologicalwriting Відкрити / Коментувати

2021-11-29 15:20:30 Вйо до антропології!

Наговорила тут "Телебаченню Торонто" всякого антропологічного про розкіш. За посиланням можна вдосталь надивитись на золоті йоршики і послухати про таке:

Що таке демонстративне споживаня?
Звідки взявся пшонка-стайл?
Що розказують про нас наші будинки?
У чому проблема розкоші по-українськи?

А що ви думаєте про розкіш в Україні? Пишіть у коментарях

#anthropologicalvideo Відкрити / Коментувати

2021-11-25 12:38:15 Про емоційну підтримку, булінг і дистанційну школу

Ми багато знаємо про те, як дистанційна освіта вплинула на успішність у навчанні, але дуже мало знаємо про ті емоції, які проживали діти цей період.

Результати дослідження «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства» показали, що школи з більшою-меншою успішністю зуміли налагодити виключно систему передачі і контролю знань. Однак водночас пандемія спричинила величезні прогалини у комунікації між дітьми та вчителями і дітьми. Діти переживали фрустрацію, страх, непевність, розчарування, але вони часто не вміли відрефлексувати ці стани і не мали з ким ними поділитись.

Окрім того, дослідження показало ще одну неочевидну річ – дистанційна школа допомогла дітям уникнути булінгу. Адже ті, кого цькували в класі, змогли нарешті відпочити та ізолюватись вдома від своїх кривдників. Попри ймовірність онлайн-булінгу все ж можна говорити, що пандемія дозволила дітям забути про щоденне цькування у класі.

Однак це не означає, що дистанційка магічним чином вирішила всі проблеми. Дуже часто діти, які зазнавали кривди від однокласників, це ті, кого не приймали в колективі, і в кого майже не було друзів. А тому, опинившись вдома, вони лишились без спілкування взагалі, навіть поверхневого і вимушеного, яке було в школі. Тому дистанційна освіта ще більше загострила емоційний стан таких дітей. І знову ж таки вони лишились в цьому стані наодинці, без жодної допомоги.

Про ці та інші виклики дистанційної школи детальніше розповідаю ось тут.

#anthropologicalvideo
#covid19 Відкрити / Коментувати

2021-11-23 11:00:32 Як пандемія COVID вплинула на дитинство?

Для тих, хто любить відео формат, ось тут коротенько ділюсь інсайтами з нашого дослідження впливу пандемії COVID-19 на повсякдення українських дітей:

Чи пройшло достатньо часу для того, щоб документувати вплив пандемії?
Навіщо вивчати пандемію з точки зору дітей?
Які наслідки пандемії для дітей, і чи завжди вони негативні?
Чого навчилися діти під час пандемії?
Чого крім навчання потребували діти від школи?
Як діти переосмислювали свій дім?
Як пандемія вплинула на стосунки дітей з батьками?
Чи було онлайн спілкування з друзями рівноцінним живому?
Чому більшість дітей не хочуть вчитись дистанційно?

#anthropologicalvideo #covid19 Відкрити / Коментувати

2021-11-12 15:42:25 ​​Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства

Нарешті всі дані проаналізовано, тексти написано, правки внесено і верстки зверстано. Тепер можу з чистою совістю ділитися результатами нашої з Тетяною Саніною та Юлією Соболь піврічної роботи. За посиланням можна завантажити повний текст дослідження впливу пандемії на повсякдення дітей в Україні
https://drive.google.com/file/d/13OM2y6mC6NnHQOoIY3omdcEfK1fvJBUI/view

Дослідження складається з якісної антропологічної частини з купою інсайтів та репрезентативної кількісної частини, що її проводив Київський міжнародний інститут соціології.

У звіті можна прочитати про таке:

Як на дітей вплинула пандемія?
Хто підтримував дітей під час карантину?
Чому школа це не лише про освіту?
Як діти хитрували на карантині, і що в цьому корисного?
Якою була дистанційна дружба?
Дозвілля на карантині: чим іще себе зайняти?
Чого дітей навчила пандемія?
Як локдаун змінив сприйняття дому?
Пандемія і місто з дитячої перспективи.

Опис проєкту, основні результати, інформацію про команду, а також щоденник дослідження можна прочитати ось тут на нашому сайті
https://childrencovid19.org.ua/

Буду дуже рада почути ваші враження або питання у коментарях Відкрити / Коментувати

2021-10-30 10:00:33 Дитинство під час пандемії: презентація дослідження

Вже півтора роки ми живемо у світі, де щодня звучать слова «пандемія», «коронавірус» і «локадаун». Дорослі часто говорять про всілякі нью нормал, «більше ніколи не буде так, як раніше» і вміння швидко адаптуватись до несподіванок. А про що говорять діти?

Протягом останніх кількох місяців ми з колегами за підтримки Українського культурного фонду провели велике соціо-антропологічне дослідження «Діти Covid-19», у якому якраз намагались почути думки дітей з приводу пандемії. Чи вплинув коронавірус на їхнє життя? І якщо так, то яким воно стало, і чого діти під цим впливом навчились.

І от нарешті 5 листопада о 16.00 ми зможемо поділитися свіжесенькими-щойно-з-поля інсайтами і чесними історіями з дитячого повсякдення під час пандемії:

Дитинство під час ковіду: навіщо вивчати пандемію з перспективи дітей?
Zoom-освіта: чому дистанційна школа — це не лише про навчання?
Карантинне дозвілля: чим ще себе зайняти?
Пандемія і простір: дитинство в чотирьох стінах.

У кращих традиціях нью нормал подія буде у зумі. Реєстрація ось тут за посиланням https://bit.ly/children-covid19-registration. Усі зареєстровані на презентацію учасники/-ці отримають електронний примірник звіту за день до заходу на вказану під час реєстрації пошту.

Детальніше у фейсбук-події ось тут

https://www.facebook.com/events/601295534647963?ref=newsfeed

#covid19 Відкрити / Коментувати

2021-10-13 16:31:47 ​​«Може, разом на обід?»: їжа, віддалена робота та корпоративна культура

З початком віддаленої роботи люди почали не тільки працювати наодинці, але і їсти наодинці. Що ми втратили, коли у нашому житті не стало спільних обідів з колегами, і як карантин змінив наші гастрономічні вподобання? Про все це говорили в авторській передачі Олени Брайченко «У своїй тарілці». Посилання на весь випуск ось тут http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2946490

А взагалі говорили ось про таке:

Як антропологи досліджують їжу?
Чому їжа – це дзеркало соціальних відносин?
Що наша їжа розповідає про нас іншим?
Як спостерігаючи за обідом в офісі, дізнатися, чи здорова в компанії корпоративна культура?
Чому не варто втручатись у те, що і як їдять працівники?
Навіщо ділитися їжею?

А чим для вас є обіди з колегами? Поділіться у коментарях

P.S. Крім передачі «У своїй тарілці» Олена Брайченко веде також крутезний телеграм-канал їzhakultura.пульс про гастрономічну культуру українців. Заходьте за посиланням https://t.me/yizhakultura Відкрити / Коментувати

2021-09-22 11:29:26 Ще трошки антропологічного з власних подорожей.
Декілька років тому ми з чоловіком поїхали в Іран. Подорож була вкрай насичена, і щоб більше зануритися в місцеве життя, ми скористалися каучсьорфінгом.

Жили в одного ширазця, який зміг показати багато такого, чого, звісно, не так легко було би помітити чи зрозуміти, якби були самі.

І от про одну з найбільших прикметних особливостей, які я поки що бачила лише в Ірані, зараз розкажу.

Ми їдемо з мечеті на машині. На годиннику десь північ, якщо не пізніше. І на рівному місці ми потрапляємо в страшний затор. Машини рухаються, але вкрай повільно. Аббас, наш кауч, питає, чи ми розуміємо, що відбувається. Каже: придивіться, може, ви самі помітите.

Ну, всі їдуть дуже повільно, вікна в машинах спущені, у багатьох грає якась музика. Причина пробки нам все одно не очевидна.

І тут Аббас нам показує, як одна пасажирка починає перемовлятися з водієм з сусіднього ряду. Вони про щось говорять, а тоді бачимо, що вона передає йому якийсь папірець.

Аббас починає пояснювати.
Виявляється, в Ірані, де так просто не пороззнайомишся і не позустрічаєшся, молодь вигадала такий оригінальний спосіб знайомства.

На центральні вулиці ввечері виїжджають машини, в яких сидять зазвичай по двоє, максимум троє людей.
Вони відчиняють вікна і їдуть дуже повільно. Проїжджають повз сусідні машини, дивляться /оцінюють, хто там сидить, якщо подобається – починають так перекидатися фразами. Якщо хочуть поспілкуватися вже далі спокійніше, то виконується така схема: друга людина з машини пише номер телефону і простягає папірець іншій автівці через вікно. Далі діло за невеликим. Зідзвонюються, вирішують, що робити далі й куди їхати, а тоді ці дві машини з'їжджають одна за одною з головної дороги кудись у двори, а там вже нормально і спокійно туситимуть.

Ось такий собі аналоговий тіндер на колесах. Не подобається водій – просто їдеш далі до наступної машини. Не сподобалося коротке спілкування – так само. Сподобалося – ось телефон, поїхали за мною, тусимо до світанку, і ніхто не заважатиме.

Судячи з кількості машин і того, скільки часу ми там провели, то такий вид знайомства в Ширазі явно користувався особливим попитом. Відкрити / Коментувати

2021-09-22 11:28:56 Воу-воу-воу - я тут таке прогавила!

У всесвіті українського телеграму з’явився новий канал про фольклористику та антропологію “Гриби, гроби і дисертації”. Його веде дотепна, відкрита і професійна дослідниця, тому наполегливо рекомендую зазирнути за посиланням. На каналі є особисті історії та рефлексії, гіпотези і здогадки, академічні пояснення традиційної культури, а ще кльові ілюстрації.

Ну а для переконливості ось вам трішки етнографічного м’яса з цього каналу Відкрити / Коментувати