Арифмія

2021-05-09 13:51:29 Я написала цей вірш понад два роки тому, але досі люблю його усім серцем і любитиму далі
А у відеодекламації він по-справжньому ожив, тому залишу посилання на неї ще й тут

А заодно нагадаю тим, хто (не) знав, та й забув, що маю ще сторінку в інстаграмі

https://www.instagram.com/tv/COknEDDHysC/?igshid=1778di2yhpoft Відкрити / Коментувати

2021-04-12 14:29:52 "Не бійся, сину, хіба Я не з тобою? Хіба Мої руки не твоя колиска?" —
Слова Марії Гваделупської перед тим, як вона передала нерукотворну ікону — Плащ з Її зображенням.

— Я не знаю, Маріє, Ти навіщо являєшся вкотре,
Все не можу збагнути, нам для чого лишила той плащ,
Де в очах Твоїх синіх відбивається радісне море,
Те, на літеру "ел", безпричинне, живе, неозоре,
Повне світла, і блиску, і цілющого диво-тепла.

Тільки люди не вірять, що у грудні розквітли троянди,
Якщо чесно, і Ти їм лише супер-жінка з казок...
Не хвилюйся, Мадонно, в цих людей повелося так здавна,
Що, цитую, "не можна в щось повірити так безпідставно",
Та який треба доказ, щоб прийняв його хоч би хтось?

Твої храми стомились від цікаво-скептичних туристів,
Від очей, які бачать, та у дійсності зовсім сліпі.
Якщо в них є ще душі, їх давно просочила трутизна...
Як же Ти не боїшся забруднити Себе, Пречиста?
Як Ти можеш любити ту юрбу, що кричить "Розіпни"?


— Я не плащ віддала вам, дитино, а ціле серце,
Я розбила його на мільярди шматочків і,
Доки з них хоч один в ритмі з серцем людини б'ється,
Я любитиму світ до останніх секунд чи й терцій,
Я любитиму, доки любов існуватиме на Землі.

26.03.2021

(для поетичного батлу @loserspoetry на тему "Незримі сліди") Відкрити / Коментувати

2021-03-11 15:47:37 Дождь превращается в снег, снег превращается в дождь,
Осень сменяет зиму, пусть ты её не ждёшь.
Осень в лицо смеётся лужами в феврале,
Градом стучит в оконце впервые за столько лет.

Осень юна, игрива, всем вопреки клише,
Ходит неторопливо в шелковом неглиже,
Стрелы забрав Амура, целит в сердца людей,
После любовь рисует красками на холсте.

Дни пролетят, недели, и, вдруг устав творить,
Осень уйдёт в апреле — к черту календари,
Но, если на мгновенье, в дом её заглянуть,
Можно увидеть тени, скрещения тел и судьб.

18.02.2020 Відкрити / Коментувати

2021-02-16 16:34:15 Можеш відписатися від її інстаграму,
Можеш більше не читати її вірші,
Чи робити вигляд, що не читаєш
І не помічаєш, що вони присвячені саме тобі.
Можеш зважувати кожен свій крок, щоб
Випадково не дати їй фальшиву надію,
Шукати сліди безсонних ночей на її обличчі,
Бачити підтекст в усіх її повідомленнях,
Можеш іноді ловити на собі її замріяні погляди,
А коли вона захоче обійняти тебе при зустрічі,
Подивитися їй в очі і спіймати романтичні іскорки.
Справді можеш...

Тільки от вона ніколи не присвячувала тобі віршів,
А якби й так, ти був би останнім, хто б про це дізнався.
Їй давно вже не доводиться ховати від усіх сльози,
А єдине, через що вона не спить до третьої ночі, це курсова.
Просто ти трохи не той принц трохи не з тої казки,
Мабуть, не останній і вже точно що не перший на її шляху,
А вона не з тих, хто двічі наступає на ті ж граблі.
Так що можеш далі бачити те, що насправді не існує,
А можеш підійти і обійняти її. Як друг

1 лютого 2019 Відкрити / Коментувати

2021-02-04 12:37:34 Засніжений Київ вітає з поверненням, цілує в обидві щоки,
Гірлянди вимигують фразу "Я скучив" на азбуці Морзе.
Уже й не згадаю, напевно, як востаннє він був таким,
А вітер все просить до вальсу по схилах старого узвозу.

За руку бере з обережністю, хоче зігріти — дарма.
Шепочу йому: "Не тривожся, бо я не боюся застуди".
Жаринка любові не перший рік в серці моєму дріма,
Час трохи її припорошив, але не дозволив забути:

Де скрипка співає ледь чутно, і віхола в такт їй мете,
Дерева поскрипують схвально, схиляють гілки в реверансі,
Пейзажі на вікнах маршруток малює незнаний митець,
Там місто під чар-покривалом заходиться ніжним рум'янцем.

І я червонію від танцю, сміюсь — відступає імла,
Корона з крихких сніжинок виблискує на волоссі...
Я знаю, що тут і зостанусь, бо всюди, де тільки була,
Мені бракувало Києва, міцно скованого морозом

29.01.2021 Відкрити / Коментувати

2021-02-01 13:49:32 Відкрити / Коментувати

2021-01-03 21:16:38 Нескінченні потоки машин і людей
В несвяткових святкових турботах,
З неба сірого сніг безупинно іде,
Під ногами стаючи болотом.

Перехожі смішні, нарікають на сніг,
На затори, сусідів і владу.
Кожен з них примудрився у власній війні —
У війні із собою — програти.

Все хвалили себе: "Ми такі молодці,
Не жаліли ж ні часу, ні сили".
Та у пошуках щастя і вигідних цін
Випадково себе загубили.

9 січня 2020 Відкрити / Коментувати

2020-11-26 22:51:57 Розкажи мені те, що в собі твоя пам'ять таїть,
Про найближчих людей, про важливі події і дати.
Розкажи, що ти бачиш, як дивишся в очі мої.
Чи читаєш в них те, що так хочу тобі я сказати?

Розкажи мені, чуєш, про першу свою любов,
І про ту, що на серці залишила шрами найбільші,
Розкажи, кого згадуєш в тиші вечірній, або
Розкажи, чи до мене тобі хтось присвячував вірші.

Розкажи мені, друже, всю правду мені розкажи
І не бійсь випадково поранити — ти не перший.
Так вже склалось, що ми і не рідні, й не геть чужі.
Розкажи мені все, і тоді нам обом стане легше.

29 вересня 2019 Відкрити / Коментувати

2020-11-26 22:51:51 Щось давненько тут не було інтимної лірики... Відкрити / Коментувати

2020-11-17 11:35:36 https://telegra.ph/Susіd-11-09 Відкрити / Коментувати