Арифмія

2020-11-17 11:35:36 Це неймовірно круто! Максимально рекомендую Відкрити / Коментувати

2020-11-15 21:39:20 Сміялась скрипка на плечі скрипальки,
Сором'язливо горнучись до тіла,
Так трепетно, хвилююче і палко,
Аж полум'я в серцях палахкотіло.

Спинялись перехожі ненадовго,
Кидали м'яті гривні до футляра,
А музика летіла їм навздогін
І навіть згодом між думок лунала.

Вона навчала мріяти й прощати,
Етерно-чиста, лагідна, як вітер.
І перехід на станцію Хрещатик
Ставав на мить мостом у Терабітію.

Для того ж, хто цей світ умів любити,
Як Поліанна гратися у щастя,
Мелодія, підслухана у квітів,
Могла куди завгодно шлях прокласти.

Спустився вечір, і стомилась скрипка,
Скрипалька усміхнулася грайливо,
Зняла сорочку бережно та швидко
І розгорнула крила. Відкрити / Коментувати

2020-11-15 21:38:42 Доки мені лінь шукати фото, щоб постити нові вірші в інстаграм, читайте їх туть

P.S. Вірш, з яким я пройшла у 3-iй раунд поетичного батлу від @loserspoetry Відкрити / Коментувати

2020-10-19 17:58:06 Осень — время грусти и простуд,
Время надевать пальто и шарфик.
Неуклюжие прохожие бегут
По широким лужам на асфальте.

Осень — время зонтиков и шляп,
Скуки, меланхолии и ветра.
Листья разноцветные летят,
Унося с собой остатки лета.

Осень — время пасмурного неба
И тоски лирических стихов.
Дождь на стёклах пишет, чертит, лепит
Сотни линий, точек и кружков.

Осень — время с чаем с облепихой
В маленькой кафешке на углу
Наблюдать за городом притихлым,
Что уже скучает по теплу.

05 сентября 2019 Відкрити / Коментувати

2020-10-06 22:45:18 Всі наші фото стануть старими,
Всі пісні, що співали, давно забутими,
І без жалю колись попрощаємось з тими,
З ким навіки клялися разом завжди бути.

Зникнуть спогади з пам'яті, мов би витер хто ластиком,
І місцями в автобусі враз поступляться діти.
Всі ми, люди, не вічні, ми ж не вироби з пластику,
Тому треба навчитися кожній миті радіти.

Треба бачити щастя у буденних проблемах,
Цінувати людей, котрі поряд в цю мить,
А то виснеш в безглуздих своїх дилемах,
Й не помітиш, як раптом життя пролетить.

Поцілуй, обійми, не втрачай ні хвилини!
І начхати, що думають інші про вас.
Чуєш, досить іти вже за течії плином,
Свою власну дорогу прокладати вже час.

Свою власну дорогу в своє власне майбутнє,
І ніколи, ніколи не бійсь помилок.
Кожна помилка то у нове, незабутнє,
Неповторне життя твій упевнений крок.

18 листопада 2017 Відкрити / Коментувати

2020-10-03 19:08:01 Доки мені лінь постити вірші, ловіть красиве фото =) Відкрити / Коментувати

2020-08-30 11:57:24 Лепестки ромашки
На твоих руках
Вечно потеряшка
Мысли в облаках

Небеса в печали
В лужах целый мир
Музыка рояля
Си ля соль фа ми

Листья неустанно
Пляшут на ветру
Дождевые капли
Прошлое сотрут

В платье цвета счастья
Босой по траве
Все цветы рассыплешь
Уходя в рассвет

Лепестки-снежинки
Улетят пусть в даль
В танце без запинки
Будто вновь февраль

Лепесткам-снежинкам
Улыбнёшься вслед
Спросишь на прощанье
Любит или нет

Сядешь на скамейку
Засмеешься нежно
О своих проблемах
Позабыв небрежно

Чуть вина покрепче
Дождь стучит по крышам
И кому-то шепчет
Тише тише тише

Мокрая рубашка
Обнимает тело
Лепестки ромашки
На асфальте сером

27 июля 2018 Відкрити / Коментувати