2022-11-21 09:14:48
розібратись в собі — то найтяжча робота
чи вернутись додому, попри лапи страху
кожен каже, що не його це турбота
і завжди обходить той дуб на шляху
хоч завалений був він, років зо десять
тяжко таскати, а як взяти гуртом?
не хвилюється жоден, аж як не воскресять
і знову обійдуть його всі кругом
проблема не зникла, а очі сліпіють
старіння приходить, проблема знайшла
проходячи дуб той, усі враз німіють
бо там прижилась ворожка стара
на черствості людській те дерево стало
байдужість також там поряд була
звірей, що там були, немов розкидало
не прийде туди вже ніколи весна
і враз їхав хлопець, дорога то довга
та й стежка веде повз дуб той тяжкий
зупинку зробив собі ненадовго
як тут він почув звук той бридкий
для людства мелодії такі вже занадто
щось виє-шкребе отут за кутом
як обійшовши він побачив мольфарку
яка мирно сиділа собі за столом
стукати в вікна став він одразу
пекельно трощило вже мізки йому
як тільки почула, враз зникла відраза
і тихо відкрились двері в пітьму
вхилившись додолу, об'їждчик заходить
всередині дубу тісно для двох
озирнувшись навколо, він очами знаходить
книжку-основу на якій вже зріс мох
відьма стара постійно щось каже
протягує склянки, каже "випий, давай"
гість її добрий, але він це зав'яже
і покладе всім обговоренням край
доки старуха там щось варила
парубок враз підскочив як лев
і як би сильно вона не сварила
він вибіг на двір і став серед дерев
ховатися довго не вийде наразі
кобилу його поклонило у сон
та і його не трима в рівновазі
треба тікати неначе грифон
було йому лячно, тікав він так довго
аж доки не впав і дістався села
побачили люди його самого
а разом з ним і книга була
зачовгана, сіра, трималася міцно
у сильних та втомлених хлопця руках
усі все дізнатись хотіли так сильно
що ледь не змінили цю книгу на прах
оговтавшись зранку, мандрівник наш побачив
що книга лежала поряд із ним
на перший погляд він навіть зазначив
що за вікном вже летить дим
обійшов він ту хату, разів так п'ятнадцять
володарів, з часом, він так не знайшов
але побачив, що ліжка стоять тут
і він чекав щоб таки хтось прийшов
часу не багато пройшло з прокидання
зайшов невеличкий дідусь, привітавсь
і одразу, побачивши в очах питання
сів розповісти як він тут заховавсь
хлопця занесли, кольору неба
синій увесь і тремтіла нога
враз дідусь втямив у чому потреба
і в мить вже заносив в кімнату дрова
з часом, зігрівшись, ставало тут легше
дід так і зовсім спати вже ліг
допомагати йому так не вперше
але він ще не знав, що приніс за поріг
книга, що парубок ніс із собою
ховала в собі секрети тяжкі
не мала ворожка наразі спокою
бо трошки їй жити та й сили хиткі
всім стало цікаво, чим живиться сила
що завжди лякала народ той простий
і ось перед ними розкрилася книга
розкрилася й все тут, листочок пустий
за ним іде другий, також він без тексту
так довго шукали, нарешті знайшли
там було сказано, що від протесту
люди занадто далеко пішли
протест колективний, інакше не буде
на поміч повинен кожен прийти
для об'єднання ніхто не прибуде
і не розкриються враз всі світи
забути проблему, відкласти, то легко
а знищити зразу то справа тяжка
зібратися всім це звісно нелегко
але краще позбутись і здобуть ватажка
зібрались усі, пішли проти відьми
спалити той дуб хотіли упень
і не страшні їм були темнії сили
що завжди лякали їх навіть удень
старуха злякалась, тікала далеко
але не спроможна далеко втекти
наздогнали її так швидко і легко
і кинули в дуб, горіти в кострі
з часом вугілля вітром рознесло
потім навіть трава проросла
ще через час там дорогу пронесло
і вже не лякала нікого стара
то ж єднайтеся люди, проблеми хоч різні
але схожі за змістом, може навіть одні
не лякайтеся, хоч там пащі і грізні
але якщо ви разом, пройдете навіть в пітьмі
#номер53
61 views06:14
В
