2022-06-20 17:13:24
Гендер - це соціальне або культурне явище. Воно вигадане людьми, описує процеси, які існують тільки в групі людей і відповідно описує те, на що не розповсюджується біологія. Наприклад, біологія не пояснює як люди святкують Великдень або Новий Рік. Ці свята є надбанням культури так само, як і поняття гендеру.
Гендерів у нас класично три: максулінний, фемінний та андрогінний (змішаний). Тобто взагалі-то, говорячи про класично жіночий гендер, ми маємо казати не жінка, а фемінний гендер.
Більше того, на парах з психології при визначенні гендера більшість потрапляє до папки «андрогінний», який вважається більш адаптивним. І так вийшло, що протягом культурного розвитку (до речі, цікаво що українська культура знаходилась історично в виграшній позиції) люди намагались пояснити що це таке: бути чоловіком та жінкою. Залежно від регіону та племені, ми зустрічаємо різні розподіли ролей. Але ми зараз не в тому періоді історії, коли жінка чи чоловік зобов'язані виконувати певні види діяльності. На додаток, можна дуже багато розмовляти про те, чому в нас саме так поділені уявлення про роль жінки та чоловіка. Правда лише в тому, що це не більше ніж уявлення.
І ось якщо гендер - поняття культурне, то так само як я сама можу вирішувати ідентифікувати себе частиною якого народу (українського чи боронь боже кацапського), я можу вирішувати, фемінна я чи маскулінна (чоловік я чи жінка). Чи можливо, я не хочу належати до жодної з ролей, бо я відчуваю як вони на мене тиснуть.
От зараз не з образою до людей, які ідентифікують себе як завгодно, але це той самий творчий політ, як в 6-річної дитини, коли вона визнає себе динозавром чи кицею. «Та хоч горщиком називай, аби в пічку не ставив». І так само ми чудово відрізняємо дитяче "Я хочу бути дівчиною" від "я дівчинка". Відповідно, молодь, яка знаходиться на етапі самовизначення, приміряє різні ролі. Вдягається по-різному, називає себе чоловіком, жінкою, чи іншими видами (це ви у світ фурі не зазирали), і це реально нікому не заважає, допоки ми не застосовуємо гормональну терапію до людей, які не пройшли
якісне психологічне та психіатричне обстеження та не є трансгендерами (їх насправді дуже мало).
Звісно, це звучить дико. Яка ти жінка, якщо ти чоловік?
Я, наприклад, так само не можу змиритись з тим, що люди, які відносять себе до невизначеної статті просять звертатись до них «вони», англійською це «they, them». Ви могли бачити це в біо в інстраграмі. І тут виникає логічне питання, чому ти застосовуєш стосовно себе неозначений займенник множини (вони), якщо є неозначений займенник однини (воно). Мене, наприклад, те що я англійською звучу як it (а це перекладається як воно) мало хвилює. Але памʼятайте, що тут ми
не говоримо про заперечення людиною біологічної статі, ми говоримо про відмову людини слідувати соціальним установкам. Це схоже на те, якби мені сказали, що якщо ти киця на імʼя Ліза, то ти маєш мати сіру шерсть, а рудою бути не можеш. Звісно, багато хто з нас, хто пройшов шлях самовизначення розуміє, що жінка та чоловік може бути ким завгодно, вести себе як завгодно та вдягатись як завгодно. Але саме через вигуки "ти жінка, ти маєш мати довге волосся", "ти чоловік, ти не маєш приділяти так багато часу дітям" люди й почали задаватись питанням, "а чи жінка я тоді?".
Проблема зʼявляється тоді, коли люди з чоловічими статевими органами йдуть в жіночі роздягальні й навпаки. Це справді проблема, і я щиро сподіваюсь, що до української культури це не дійде. Хоча, як на мене, проблема проста: просто памʼятайте, що на роздягальні вказана стать, а не гендер, або, якщо складно думати в категоріях «чоловіка-жінки», перевіряйте які у вас геніталії. Наскільки мені відомо, навіть трансгендерів таке не ображає.
Отже,
гендер - це сукупність соціальних уявлень про роль та діяльність чоловіка чи жінки в суспільстві. Очевидно, люди, які більш чутливі до соціальних приписів та не можуть просто сказати «як жінка, я можу бути різною», знаходять вихід і вигадують для себе інший гендер.
166 viewsedited 14:13
П
