2021-12-05 21:20:00
Начитався всякого, що пишуть про мене. Вже десяткам інтерв'юерів описував портрет свого гейтера, але з'являються все нові і нові персонажі, які один-в-один влучають в портрет, повторюючи один і той самий сценарій. Хочете дізнатися який – дивіться інтерв'ю, бо вже остогидло повторювати. От чого я НЕ розказую ніколи, то це ЯК я реагую на подібні повідомлення. Я – розбитий
Раціонально я давно вивчив мотивацію таких повідомлень, знаю також, що емоційно маю відчувати емпатію і любов до їхніх авторів. Вже декілька днів поспіль спостерігав за всіма коментарями й так і робив, але сьогодні я впустив мряку всередину. Тепер все тіло морозить і трусить.
Востаннє відчував себе так на 2-3 курсі, коли лише став головою студпарламенту і лише завів тікток, ще не маючи авдиторії з підтримкою. Тоді в бесіду Інституту почали скидати мої відео і жорстоко обговорювати. Ніхто не заступався. Я довго тримався мужньо, але, як зараз, не витримав. Я пам'ятаю цю болісну ніч. Я довго не міг заснути і просто ридав.
Нащо розповідаю це? Моя щирість є моїм щитом, поки мій меч – ЛЮБОВ – затупився. Зрозумійте, те, що я усміхнений, яскравий, щасливий – це не моя "зверхність" чи "зірковість"... Це довга робота над тим, щоб приймати себе і ставитися до себе, як до найдорожчої в житті людини.
Той, хто цієї роботи над собою не робить і поки робити не збирається, очевидно, не побачить її і в іншому. Але побачить результат цієї роботи – світло. Воно обпече, засліпить. Темна людина почне звинувачувати мене, але насправді це все є лише виправданням своєї неспроможности йти цим шляхом!
Тому ця вся ненависть не є про мене, але я мушу серед неї жити. Тому сьогодні розбитий вечір. У Львові мені сняться лише добрі сни. Сьогодні снилося, як з болем випадали зуби. Дозволю собі сьогодні побути беззубим.
Але, як і декілька років тому, так, відчуваю, і сьогодні, цей стан стає передвісником взлету!
580 views18:20
Д
