✙Над пропастью кринжи✙

2022-02-10 17:40:08 ​​Как говориться, не ждут, а готовятся. Нет, мы то как говориться - не против, эти территории даже по закону о гражданстве считаются условно украинскими. Но госпожа Трасс, не надо уж так активно и раньше срока выкладывать карты на стол. Успеем еще вернуть свои этнические территории, что ж вы так русских заранее пугаете.

В ходе закрытой части переговоров главы МИД РФ Сергея Лаврова и его британской коллеги Лиз Трасс в Москве произошел запоминающийся обмен репликами, о чем рассказали «Ъ» два диписточника.

Министр иностранных дел Великобритании заявила главе МИД РФ о необходимости отвода российских вооруженных сил от украинской границы. Сергей Лавров на это ответил, что военные находятся на территории своей страны. Лиз Трасс повторила, что они должны быть отведены. На это российский министр вновь возразил, что военные ни что не нарушают, поскольку имеют право на территории РФ проводить любые маневры.

После этого он сам обратился с вопросом к британской коллеге: «Вы же признаете суверенитет России над Ростовской и Воронежской областями?»

«Великобритания никогда не признает суверенитета России над этими регионами»,— после короткой паузы ответила глава МИД. В посольстве Великобритании в Москве не комментируют ситуацию. Відкрити / Коментувати

2022-02-08 11:49:04 ​​Поки світові ЗМІ гарчать можливим наступом Росії на Україну залишилось непоміченим те, що знов з'явилась потенційна точка напруга у світі

Так Аргентина знову активізувала плани повернути Фолклендські острови, під час відзначення 40-ї річниці закінчення Фолклендської війни. Південноамериканська країна заявила, що 2022 рік стане роком «підвищенням обізнаності про суверенне право Аргентини» на британську заморську територію, відому іспанською як Мальвінські острови, незважаючи на перемогу Великобританії у війні за цю територію в 1982 році.

Використовуючи гасло «Мальвінські острови – це Аргентина», уряд попередив, що «будуть вжиті заходи для поширення та підвищення обізнаності про суверенні права Аргентини». Буенос-Айрес заявив, що це також буде рік «вшанування аргентинського народу за загиблими на Мальвінськіх островах» в рамках вшанування 40-річчя закінчення війни, яка розпочалася під час вторгнення Аргентини в 1982 році, в результаті чого загинуло близько 650 аргентинських солдатів і 255 британських.
В офіційному указі говорилося: «Протягом усіх демократичних урядів і постійно Аргентина відкидала застосування сили та виявила, що постійно готова брати участь у двосторонніх переговорах як засобі досягнення мирного вирішення суперечки відповідно до з резолюціями Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй та принципами міжнародного права».

Але насправді за цими настроями прихований мілітаристський настрій. І на це є свої причини, аргентинська економіка постраждала найбільше минулого року від інфляції. Індекс споживчих цін в Аргентині прискорився в грудні на 3,8 відсотка, піднявши рівень інфляції в країні на 2021 рік до 50,9 відсотка – одного з найвищих показників у світі. Найбільше в 2021 році подорожчали готелі та ресторани (65,4 відсотка, лише за грудень на 5,9 відсотка), транспорт (57,6 відсотка) та продукти харчування (50,3 відсотка).

Саме важка економічна ситуація в 1981 році змусила хунту розпочати військові дії на Фолклендах, сподіваючись, що патріотичні гасла якось відволічуть населення від скрути. Ситуація погіршується ще тим, що перемовини Аргентини та МВФ не приводять до якихось результатів взагалі. Не дивно, що тут з'явилась рука Китаю. Який запропонував економічну допомогу, та ще більше, заявив що підтримує територіальні претензії Аргентини відносно островів.

Відповідь на це з боку Лондону довго очікувати не довелось. Міністр закордонних справ Ліз Трасс заявила, що Великобританія відкидає будь-які заяви відносно островів. Така позиція Аргентини, навіть вигідна британській владі, бо потенційний конфлікт відносно Фолклендів так чи інакше буде порівнюватись з тим, що робила Залізна Леді. Тому Консервативній партії це навпаки навіть додасть очок, тим більш Королівський Флот зараз знаходиться в кондиціях коли може повторити 1982, на противагу його стану ще 5 років тому. Відкрити / Коментувати

2022-01-23 18:03:38 Раздел России еще не началась, а в Украине впереди планеты всей, опять Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:15:26 #музична_пауза



Відкрити / Коментувати

2022-01-22 01:14:25 А ведь еще весной прошлого года я в частных беседах называл украинцев подданными короны третьего порядка Відкрити / Коментувати

2022-01-20 00:58:41 И таких примеров достаточно, не было бы их так много, то не было бы и украинизации частей российской армии. В некотором роде Первая мировая зародила возможность, которую можно было развивать. И было за что ухватиться, так как сам Петроград не занимался этим вопросом очень долго. Чего стоит упомянуть ситуацию с беженцами с упомянутого Подляшья и Волыни, когда оказывалось что не было организации которая могла бы поддерживать их будучи в эвакуации. В то время как поляков местные диаспоры в РИ поддерживали. Даже более, оказалось что называя себя руськими, они не были для русских таковыми в местах эвакуации. Появлялись языковые проблемы, местами даже культурные, потому одной из трагедий Первой мировой является судьба тех самых беженцев, ибо по возвращению уже в Польшу, им пришлось ассимилироваться в поляков.

Потому обвинять большевиков в том, что они придумали украинцев, откровенно говоря глупо. Да, надо отдавать отчет в том что они последовали за тенденциями. Первая Мировая нарисовала на карте эскиз сразу нескольких наций. И так уж получилось, что ее рост использовался большевиками. Тут важно отметить то, что этот рост национального самосознания был бы так или иначе. Сохранись ли Российская республика, или тем более отвоюй Скоропадский независимость как его близкий друг Маннергейм Финляндию. Эти тенденции все равно бы происходили.

В любом случае, победа красных "русских" оказала медвежью услугу украинцам - дав им закрепиться как отдельный народ, но не как нация, и потом по сути проведя кастрацию через уничтожение интеллигенции и раскулачивание селян. А поляков вообще выгнала, создав окончательно из Украины образ польской Атлантиды. Відкрити / Коментувати

2022-01-20 00:58:41 Натолкнувшись сегодня на ответ Ярослава Грицака Вятровичу, относительно своей книги про историческую память, поймал себя на мысли о том, а как действительно и когда начала формироваться украинская нация. Масла в огонь для данного поста подлил еще факт публикации известного в определенных кругах американского блогера Мэнциуса Молдбага. В которой говорилось про "две Украины" перед Первой мировой войной.

Грицак же дает формулировку о том, что украинская нация стала формироваться в 1914 году. В этом есть смысл, если мы говорим о нации массово, понятное дело, что в Галиции первые ростки были еще во время Весны Народов 1848 года, и в дальнейшем это подкреплялось интеллектуалами и интеллигенцией в селах и среди университетов. Что привело хоть к какому-то самосознанию к концу 19-го века, да и то, если вспомним то основная проблема эмигрантов в Канаде и США была в том, а кто они есть по самосознанию. Русин, украинец, поляк? И так можно продолжать по списку.

Но ситуация непосредственно в Российской Империи была намного хуже. Да, была "Просвіта", были в городах организации политического характера. Но их было мало, в том же Киеве больше упор противостояния делалось против польских организаций, чья сетка была отлажена годами и спокойно связывались с ячейками в Варшаве и Кракове. В своих мемуарах Олександр Семмо писал, что в городах с украинством были большие проблемы, ибо одна часть сочувствующих откровенно боялась этих идей, а другая не распространяла ибо гордилась своим положением украинствующих. Как вспоминал Евгений Чикаленко, по случаю мероприятия в день рождения Шевченко - "Жартуючи казали ми, що коли, боронь Боже, наш поїзд розіб'ється, то надовго припиниться відродження української нації". Что в целом уже говорит о том, на каком уровне находилось украинское просвещение.

И это в губернских то городах, что говорить о селах. А среди селянства как такового то и понимания своего самосознания и не было, максимум могли сказать что православные, или руськіе. Что к слову и ставит под сомнение результаты переписи 1897 года в ряде уездов с подавляющим украинским этническим населением. Но зачастую просто отзывались на "тутейшие". То есть местные. И таких тутейших было от Подляшья и до Стародубщины с Слобожанщиной.

Закономерно возникает вопрос, откуда тогда самосознание то и появилось? А тут следует сказать большое спасибо мобилизационным процессам в Российской Императорской Армии. Селянин редко покидал в таких больших количествах свои родные пенаты, а в ПМВ только на стороне РИА по подсчетам было отмобилизовано порядка 4.5 млн украинцев. Суммарно же с потерями украинцев в рядах австро-венгерской армии, цифра потерь в войне среди украинцев достигает 1.5 млн человек. Разумеется, украинцев специально не собирали в отдельные военные формирования (до украинизации армии Корниловым в 1917 году). Потому селяне оказывались в абсолютно разных частях фронта, пехотных полках где те же представители великороссов составляли большинство, что вынуждало солдат сбиваться в землячества. Куда в свою очередь подключались и старшины, и даже офицеры. Тут красноречиво может выступать история с Всеволодом Петровым, полковником и начальником штаба 7-го Туркестанского стрелковой дивизии (на март 1917 года). Который был членом одного из таких землячеств в дивизии и на базе которого после февральской революции создал конный полк им. кошового Кости Гордиенка. Відкрити / Коментувати

2022-01-19 17:27:30 4. Пан Золотухін (гугліть, толковий мужик) першим на моїй пам'яті запропонував пригрозити німцям новою хвилею біженців, цього разу українських. Якщо РФ та Білорусь використовують мігрантів як зброю, то чим ми гірші? Тут, щоправда, треба піти трішки далі та випросити у братів-поляків офіційну заяву, що в разі чого, вони не стримуватимуть хвилі біженців з України на шляху до Німеччини. І знову ж таки, треба докласти зусиль, щоб цю заяву розтиражували і побачили якомога більше німецьких платників податків.

Якщо наше МЗС та деякі політики роздупляться, то, не виключено, що вже після нинішнього опалювального сезону, питання продажу зброї зможе зрушити з мертвої точки. Але це якщо, звісно, карта ляже і зорі зійдуться. Відкрити / Коментувати

2022-01-19 17:27:30 І нехай вас не вводить в оману закриття каналів Russia Today - це не через постіну дезу про нас та інших, а виключно через шалений вплив дезінформаційного ресурсу на місцевих антиваксів (занадто дорого вони обходяться німецьким платникам податків).

Як казала моя перша вчителька німецької: "Говорили-балакали - сіли та й заплакали". Але щоб не довелося плакати, потрібно діяти.
Ахтунг, зараз піде суб'єктивна думка.

1. Варто давити коаліцію медійно, що зараз і робить наш посол Мельник, згадуючи про 8 млн. українців, загиблих під час ДСВ та тягар відповідальності німецького народу перед Україною.
2. У нас підтримка деяких функціонерів CDU-CSU та FDP, серед яких люди, пов'язані здебільшого з обороною. РозвивайТе, підримуйТе, нагнітайТе. Нещодавно "прокинувся" Мерц з заявою про необхідність надати Україні оборонне озброєння (хоч я і не виключаю, що він просто лобіює Diehl Defence чи щось подібне - "Мы от этого только выиграем (с)").
3. Дотиснути наших корисних ідіотів в особі Хабека i Co. (співголова партії Зелених). Відкрити / Коментувати

2022-01-19 17:27:29 Зараз буде невелика порція зради або "Чому Німеччина відмовляється поставляти Україні зброю?".

Меркель пішла а клоуни політичні повії лишилися. Якщо хтось цікавиться, чому німці, в обличчі старої та нової коаліції, так вперто, і, здавалося б, в тупу відкидають будь-які запити та навіть саму ідею поставок озброєнь Україні, то ось вам декілька причин.

1. Зав'язаність німецької енергетики на російській сировині.
Якщо мадам Меркель, зі слів Клімкіна, Путін просто дурив (а вона і рада була йому вірити), то прагматичний Шольц чудово знає, з ким і з чим має справу. Але є одне "але"...
Відмова від вугілля та атомної енергії як ніколи грає на руку РФ. Російський газ - по суті, найкраще рішення для Берліну з економічної і політичної точки зору (а рахувати гроші німці вміють). У розпал цього опалювального сезону газова вколола як ніколи потужно: маніпуляції Газпрому, відносно холодна зима і закриття АЕС. Сюди можна додати також і інфляцію, яку я особисто відчуваю дивлячись на середній чек з супермаркету чи заправки. Тож очікувати на поступки "пральної машини" (так називають канцелярію канцлера, що знаходиться поряд з Рейхстагом) принаймні цієї зими українцям не варто.

2. Росіянське лобі - бізнес, політика та культура.
Росія в торговому балансі Німеччини займає далеко не останнє і точно вище за Україну місце. Маю маленький приклад з власного життя: один знайомий працює на маленькому підприємстві в Саксонії, яке розробляє та несерійно виготовляє специфічні деталі до автомобілів. Клієнтом цієї компанії свого часу став такий собі "Научно-исследовательский автомобильный и автомоторный институт "НАМИ"". Це той самий НАМІ, що займався розробкою і реалізацією проекту "Кортеж" (думаю, багато хто бачив ролс-ройсоподібні автомобілі путінського кортежу). Достеменно невідомо, що в тих автівках робив НАМІ, а що - німці, але підвіску та ходову точно робили саксонські майстри - свого роду інсайд, розвіданий за пляшкою пива.
Так до чого ж це я? Цей мій знайомий неодноразово бував у відрядженнях в Москві, які оплачувалися дуже і дуже щедро, не дивлячись навіть на той факт, що росіяни все ж постійно намагалися знизити витрати для себе (чи традиційно спиз... вкрасти частину бюджету). Так чи інакше, фаховий механік без вищої освіти заробив на кортежі стільки, що вже другий рік подорожує світом з коханою дружиною. А тепер уявіть, що таких компаній, механіків, умовних "кортежів" тут тисячі. З упевненістю можна сказати, що не левова, проте значна частина німецького економічно активного населення живе за рахунок Москви, і живе дуже добре.
На це накладається, на перший погляд, дивна сентиментальність німців по відношенню до РФ. Не так сильно, як француз, але менш із тим, відносно дружньо дивиться алеманець на росіянина. Причин тому є багато: стосунки "жертви та гвалтівника" - Німеччини та Росії після ДСВ, славнозвісна softpower, ностальгія за НДР на Сході, де Росія - кращий друг, товариш і брат. Тут варто зазначити, що всі ці "россотруднічєства" та їм подібні культурно-спецслужбісько-дипломатичні представництва (можете погуглити, якщо не жаль часу, але скажу коротко: їх доху... дуже багато) свій хліб їдять не дарма, хоча значна частина того хліба і з'єдається по дорозі мишами. Програми студентських обмінів, подорожі в Москву і Петербург, круглі столи, "русский балет", дідовоєватильскі фільми на Амазоні, пельмені (та спизж... вкрадений у нас борщ) і умовна дружина/сусідка/шкільна подруга з Росії/Казахстану косо-криво, але свою справу роблять. Апофеозом цього апогею є захоплення пересічних німців, коли вони дивляться "Парад пабєди 9-го мая". Виходячи з усього цього не важко здогадатися, які електоральні настрої якщо не переважають, то цілком серйозно представлені в Бундестазі.
Тут вам ліва і права руки Кремля (Die Linke & AfD), латентно підрусняве крило SPD і корисні ідіоти дєдушкі Лєніна з інших партій, які розповідають про пацифізм та політику деескалації, поки Rheinmetall будує тренувальний центр для частин СпН ГРУ десь на просторах немитої (факт, до речі). Відкрити / Коментувати