2022-05-26 16:05:07
Про деколонізацію книговидання.
Як щодо активістського руху серед письменників, редакторів та літературних агентів, які вимагають, аби права на видання книг на малих постколоніальних ринках та малими мовами не скуповували видавничі гіганти з колишніх імперій? Знайомо?
Але ні, це не про російські видавництва, які скуповують права на усі пострадянські території, хоча логіка точно така ж. Мова про колишні колонії Великобританії, Франції та Португалії в Африці.
Представники африканського письменницького цеху вкотре намагаються привернути увагу до імперського підходу великих видавництв. Ті купують світові права гамузом, а потім видають книгу лише однією-кількома європейськими мовами невеликими накладами (тобто з доволі високою собівартістю друку, а відповідно, і високою роздрібною ціною).
На думку представників Peepal Tree Press, AfriPoetree та Editora Trinta Zero Nove, деколонізація книговидання досі не відбулася. Великі західні видавництва продовжують скуповувати права, спокушаючи авторів обіцянками зробити книгу доступною для максимальної кількості читачів. Гелен Мендерс із поважної лондонської агенції Curtis Brown каже, що на ділі, якщо світові права на видання книги належать англомовному видавничому гіганту, це створює помітні перепони у комунікації між автором та меншим видавництвом, яке хоче видати переклад книги.
Африканським авторам, яким важить видання малими мовами та присутність на малих ринках, доводиться нагадувати про бажання розпоряджатися правами на кожному етапі перемовин із гігантами.
І це я навіть не намагаюся описати фінансову сторону питання, коли на автора тисне відчутна різниця в оплаті за світові права та за права, що розповсюджуються на конкретні території й мови.
Правда ж, на диво знайома ситуація?
581 views13:05