cynical_publisher

2021-06-16 15:24:59 На британському книжковому ринку десь 200-250 тисяч активних тайтлів. Це кількість найменувань книг (за унікальними ISBN), які протягом року активно продаються через книгарні, супермаркети та інтернет-платформи, і ці покупки потрапляють до аналітичних баз даних. Тут не враховуються перепродажі уживаних книг, бо вони б подвоювали-потроювали усю статистику ринку.

У розмові книгарів сплила цікава інформація. Темсін Роузвел з книгарні Kenilworth Book розказала, що один-єдиний видавець Penguin Random House випускає на ринок до 500 тайтлів щомісячно.

Тобто, якби зайти до найбільшої книгарні Waterstones Piccadilly (конкурує із лондонською Foyles за звання найбільшої книгарні Європи), стати у центральній залі, роззирнутися і спробувати розкласти усі оті 500 книг Penguin на полицях... вони заледве влізуть! А це ж лише книги за один місяць. На фото — фрагмент цієї зали.

Звісно, звичайні книгарні не мають таких площ, тож для них кураторський підбір кількох тисяч найменувань — повноцінне мистецтво. Відкрити / Коментувати

2021-06-15 14:02:23 Книжковий ринок Канади.

У 2020 році — 53 млн проданих книг на суму 1,1 млрд CAD (це десь €750 млн). Виходить, що середня ціна книги — €14.

Найбільша категорія — дитячі книги та янґедалт (41%). Підліткову літературу окремо не виділяють. Далі нонфікшн для дорослих (33%) і відносно мала частка у худліту для дорослих — 24%.

Бестселери у кожній категорії видно на слайді. Лідером серед лідерів є мемуари Барака Обами.

«Витончене мистецтво забивати на все» залишається №1 у сегменті книг self-help (четвертий рік поспіль).

5 із 10 бестселерів у сегменті «жіночих романів» — романи Даніели Стіл.

А 4 перші позиції у сегменті поезії посідають книги Рупі Каур.

У франкомовному сегменті ринку Канади той же лідер — 40% ринку за дитячою та янґедалт літературою. Відкрити / Коментувати

2021-06-14 18:14:01 Найкращий малий видавець Британії за версією British Book Awards 2021.

Спершу оголосили найкращих видавців за регіонами, а потім серед них вибрали одного — Small Press of the Year. Це Sweet Cherry із Лестера (Центр. Англія).

Sweet Cherry видає дитячу літературу, яка поєднує розваги і навчання (приціл на навчання вдома). У 2020 видавництво вперше перетнуло позначку £1 млн продажів (38 млн грн), в 2 рази експорт, майже в 2 рази продажі у Британії і продажі е-книг.

Експорт: надуспішна серія легких-для-читання книг про Шерлока Голмса (на ринках Азії).

Британія: вигідна угода на використання брендів Numberblocks і Alphablocks (вчать рахувати і читати) на ТБ в ефірі BBC. І хороші серії світової класики, адаптовані для різного віку (зацінила «Злочин і кару» для 7-9 років ).

І, звісно, соціальна позиція: половина персоналу з етнічних меншин, а сам регіон — один з найбільш проблемних за рівнем грамотності (робота видавця по підвищенню доступності книг для дітей з бідних сімей).

#Nibbies2021найкраще Відкрити / Коментувати

2021-06-11 18:33:43 Сорока на хвості принесла крутезну ідею зі шкільної бібліотеки англійської глибинки.

На конверті тільки перше речення книги та її номер у каталозі, щоб бібліотекар міг видати книжку, не розриваючи конверт.

Пишуть, що книжки-сюрпризи розлетілися за 10 хвилин. Бібліотекарі обіцяють щоденне поповнення.

П.С. Але соц.мережі куди більше розбурхав апостроф-бунтар у слові «it’s»–«its» Відкрити / Коментувати

2021-06-11 14:39:41 Якщо вже робити пародію, то на книгу з мільйонними накладами.

Книга «Хлопчик, кріт, лисиця та кінь» Чарлі Маккесі (Charlie Mackesy) вийшла наприкінці 2019 і стала абсолютним тріумфатором спершу британського, а далі й американського ринків у 2020 році.

А ось оголосили про вихід пародійної книги «Панда, кіт і огидний тедді» Пола Маґрса. Тедді — це іграшковий плюшевий ведмедик.
Пола Маґрса дістали оці всі мотиваційні та надихаючі цитати й зображення. Він почав малювати власну лайливу і саркастичну версію та викладати у соцмережах. А тепер йому пророкують найбільший прорив у жанрі пародії останнього десятиліття.

Нагадаю, пародії можна вільно видавати (з прямою вказівкою «Пародія» як на обкладинці книги Маґрса) не погоджуючи і не порушуючи авторські права оригіналу.

До речі, у Британії оригінальну книгу видали у Penguin Random House, а пародія вийде у найближчому конкурентному видавництві — HarperCollins. Але ні, це не війна гігантів, бо у США оригінальна книга теж виходила у HarperCollins. Це бізнес! Відкрити / Коментувати

2021-06-10 17:41:14 Люблю меми за лаконічність. Осьо хороший британський видавничий.

У квітні 2021 вийшов неймовірно крутий спецвипуск британського журналу The Bookseller, присвячений темношкірим представникам видавничого ринку. Так і назвали «The Black Issue». Увесь випуск курували темношкірі редактори, видавці та літературні агенти.

Великі видавництва це діло похвалили–полайкали. І тільки-но ринок подумав: «Ось вони, зміни, на які ми чекали»… аж тут пішли люті зашквари, один за одним, аж на лоба не налазять. Ну і мемчик відповідний з'явився. Відкрити / Коментувати

2021-06-10 17:26:15 Тривожні новини: автори звинувачують видавців у навмисних затримках виплат авансів та роялті.

Поки найбільш помітною ця тенденція є на книжковому ринку США. Але перші випадки у Британії також вже зафіксовані.

Видавці нібито роблять наступне:
розбивають прописані в контрактах суми авансів на менші платежі (і, відповідно, розтягують виплати у часі);
аванси існують для того, щоб автор мав на що жити, поки пише книгу, тому в США видавці почали вимагати від авторів схему майбутньої книги і намагаються протягнути це як «наданий рукопис», тобто зменшити суму авансу (бо ж ніби: рукопис уже є час на його написання менший аванс менший).

Найлегше такі оборудки прокручувати з авторами, які мають угоди на кілька книг або на серію книг. Ну і якщо вони «середнячки» на ринку, тобто не мали беззаперечних бестселерів, які б дозволяли відстоювати власні права активніше. Але і не новачки, бо дебютанти отримують угоди на вже написані твори (нема авансових платежів менше простору для маніпуляцій). А ті, хто видав 1-2 книги (уже не дебютанти, але ще не визнані автори), рідше покладаються на доходи від письменництва як основне джерело прибутку.

От і виходить, що найбільше страждають професійні письменники. Вони надто залежать від авансів та роялті, а з-за коронавірусу готові погоджуватися на розстрочки, аби заробити хоч щось.
Літагенти кажуть, що цій проблемі вже добрячих 5-7 років, але COVID підсвітив і поглибив кризу. До слова, якраз літагенти опиняються між двох вогнів і змушені шукати способи допомогти авторам.

Пишуть про найбільших видавців світу Penguin Random House та Hachette, але жодних подробиць (і підтверджень) нема. Відкрити / Коментувати

2021-06-08 19:21:06 Як створювали обкладинку нового роману Ішіґуро?

Старший дизайнер Faber&Faber Піт Едлінгтон пішов хрестоматійним шляхом:
назва роману великим жирним шрифтом;
виразне ім'я автора (це ж перший роман Ішіґуро після Нобеля);
маленьке, але концептуальне зображення, яке легко масштабується на різні рекламні поверхні.

Оскільки у романі «Клара і Сонце» сонце виступає і символом, і протагоністом, його абстрактне зображення взяли за основу. Далі Піт показав варіанти письменнику. Ішіґуро відбракував, наприклад, варіант із рукою й сонцем, бо він відсилав до прапору Японії (2 ряд, крайнє праве зображення).

Були варіанти, де на передній план виходила Клара (штучний інтелект). Її зображення (3, 4 і 5 ряд фото) схвалили і автор, і команда Faber. Але вони були недостатньо «чистими», аби добре зчитуватися на рекламних щитах та вітринах.

Нижній ряд: обкладинка роману «Клара і Сонце», а також нові обкладинки романів «Залишок дня» і «Не відпускай мене». Їх якраз перевидавали (Ішіґуро сам обрав із 8-10 варіантів кожної). Відкрити / Коментувати

2021-06-08 18:25:17 Свіжі новини з фронтів війни за віддалений режим роботи у видавництвах.

Британське видавництво Bloomsbury та місцевий офіс видавничого гіганта HarperCollins нещодавно оголосили, що співробітникам доведеться працювати в офісі принаймні 2 дні на тиждень.

Представництво Hachette мало неприємні публічні сутички із власними співробітниками з-за введення 3 днів офісної роботи на тиждень. Бо додатково вимагали, щоб на всіх ноутбуках протягом робочого дня були увімкнені веб-камери (єдиний виняток: якщо у співробітника є «підтверджені медичні причини»), а це вже пахне порушеннями прав людини.

Намагаючись уникнути скандалів, інший видавничий гігант, Pan Macmillan, оголосив, що обов'язкової кількості офісних днів не буде. Просто заохочують приходити в офіс 2-3 дні на тиждень, за потреби. Робочі місця та переговорні кімнати треба заздалегідь бронювати. Крім того, продовжує діяти правило, за яким усередині робочого дня є 2 години, на які не можна ставити зустрічі/зідзвони, а також жодних зустрічей/зідзвонів по п'ятницях.
До офісу поки не можна запрошувати сторонніх осіб (у тому числі авторів), принаймні до вересня. Відкрити / Коментувати

2021-06-07 19:02:40 Ще кілька слів про спалення книг письменницею Джанет Вінтерсон (треба ж точку зору видавця показати).

Британські видавці жартують, що ота п'ята година вечора у п'ятницю, коли Вінтерсон розмістила свій допис у Твіттері — це просто видавничий кошмар наяву.

З одного боку, про скандал уже написали усі таблоїди та й когорта поважних ЗМІ (на зразок The Guardian). Усі вони звернулися за коментарями до видавця Вінтерсон — це Penguin Random House — там поки могильна тиша. Цілком ймовірно, що це і є позиція видавця — не влізати.

З іншого боку, є соцмережі, які не зупинити. От там спершу піднялася хвиля тих, хто казав «гм, а я от теж, коли у гнівному пориві, завжди красиво книжечки обкладинками догори викладаю, перш ніж із відразою їх емоційно підпалити». Ок, тру сторі, книжки таки ювелірно викладені. Але якби я (як авторка) знала, що це публічний акт спалення, я б теж виклала так, щоб було видно заголовок і ПІБ авторки на фото. 1:0.

Після цього з'явилися дописи колишніх та чинних співробітників видавництв (у тому числі Penguin), які детально описали процедуру затвердження отих рекламних написів (blurbs). І там дуже однозначний меседж — без згоди автора нічого не буде. 1:1.

Ну і третій епізод. Як на мене, найдивніший (якраз і вказує на те, що непорозуміння/скандал всередині видавництва таки є). Джанет Вінтерсон як справжня радикальна феміністка не використовує прикметник women's для позначення жіночої прози. Вона каже виключно wimmins fiction. Бо не вважає, що m-e-n доречне. І у тому скандальному твіті під фото також.
І ось ті співробітниці Penguin, які щойно розписували про вивірені процедури погодження blurbs із авторами, починають публічно чи потихеньку змінювати у своїх профілях women's на wimmins. Иххххх, здається, 2:1.

Загалом, навіщо я про це усе пишу? Щоб ми всі пам'ятали, що публічні срачі — штуки універсальні та інтерконтинентальні. А ще для того, щоб зафіксувати момент — британсько-пуританське столітнє єднання авторів із видавцями в усіх публічних проявах дало неймовірну тріщину. Відкрити / Коментувати