А за вікном майже... а ніт, не майже, просто весна. І я найшов КОТИКА! І замакрофотив! Коротше, лайтові
#потеревеньки про відчуття безпеки, якого багатьом з нас не вистачає. Можливо з кимось співпаду, бо доволі стандартні речі.
Державна символіка. Прапори особливо. Реально сподіваюсь, що або мене попустить, або їх ніколи не зніматимуть, доки я живий. На початку повномасштабного їх активно тибрили, доречі, суто з патріотичних почуттів. Якщо ніде нема жовтоблакитного, я починаю сумніватися — чи я вдома, чи тут безпечно. Доречі, це саме та причина, з якої я почав робити метеликів та листя самі-знаєте-яких кольорів: щоб мати при собі шматочок спокою.
"Доброго дня, вам потрібен пакет?" — зазвичай далі цієї репліки балакати з касирами не вдаєцця, проте чесні спроби заспокоюють навіть більше, ніж обслуговування суто українською.
Природа довкола. Той факт, що квіти квітнуть, небо синє, а врожай сам себе не збере (а міг би й да!) мене шалено заспокоює. Ковід, хрєновід, русня, метушня, але зранку буде світанок, який я просплю.
Павербанк та г-пон інтернет. Чесно, найкраща штука, яку вигадало людство. Хто тижнями сидів у крижаному будинку без світла, зв'язку та грошей з вищеназваних причин, той зрозуміє.
Підписатись на Даймара та котиків
