2021-08-05 20:17:04
#НевідривнийКалендар
5 серпня 1844 року у Чугуєві на Харківщині народився художник Ілля Рєпін (1844-1930).
Як був переконаний сам Рєпін, походив він з козацького роду, що носив прізвище Ріпа, яке згодом зросійщили.
Багато цікавинок з біографії митця розповідає історик Ганна Черкаська:
Дитинство Іллі було цілком щасливим. Двоюрідний брат Трохим Чапигін навчив його малювати аквареллю. Батьки помітили пристрасть хлопчика до малювання та віддали його в корпус топографів. Згодом Ілля Рєпін пішов учитися іконопису.
У 1864 р. він вступив до Петербурзької академії мистецтв і став одним із кращих студентів.
У лютому 1872 р. митець одружився з 17-річною Вірою Шевцовою, дочкою своєї квартирної хазяйки. У цьому шлюбі народилося четверо дітей - дочки Віра, Надія, Тетяна і син Юрій.
Слава прийшла з картиною «Бурлаки на Волзі», яку придбав великий князь Володимир Олексійович і повісив у своїй більярдній.
Родинні стосунки не складалися, 1886 р. Рєпін розлучився з Вірою Олексіївною. Старші дочки залишилися з батьком, а Юрко й Тетяна – з матір’ю.
12 років художник працював над «Запорожцями», за роботою пильнував імператор – одразу дав великий аванс. Картину цар придбав а 35 тисяч карбованців, вона стала вельми популярною, її возили на різні виставки. На отримані кошти Рєпін купив маєток, де поселився з батьком і дочкою.
Ніколи не розривав Рєпін зв`язків із Україною. 1867, 1876 – 1877 рр. цілі місяці жив у Чугуєві; 1880 і 1882 року відвідав Київ. Бував у Качанівці у Василя Тарновського.
Велике місце у творчості Іллі Юхимовича посідала українська тематика. У 15 років він вперше намалював козака-запорожця, потім був ряд творів про українців, серед яких «Українська селянка» /1880/, «Вечорниці» /1881/, «Чорноморська вольниця» /1908/. Вивчаючи народне мистецтво, писав: «час подумати про український стиль в мистецтві та почати розвиток його народних безпосередніх імпровізацій».
У 1899 р., у салоні княгині Тенишевої, Рєпін познайомився з її родичкою Наталею Борисівною Нордман, письменницею, яка виступала в пресі під псевдонімом «Сєверова».
У 1900 р. вони з Рєпіним побралися.
Рєпін регулярно бував в Петербурзі, хазяйновитий художник (ректор академії!) приїздив до столиці дуже рано, бо вдосвіта трамвайний квиток коштував 5 копійок, а вдень – гривеник.
У цей період Рєпін працював мало. Потроху вчився писати лівою рукою, бо права постійно боліла й поступово відмовляла. Художник сумував за Чугуєвом: «Як мені тут захотілося в Малоросію, у Чугуїв, та як захотілося, до сліз…Хочеться бачити білі хатки, залиті сонцем вишневі садочки, ставні, рожі усіх кольорів і чути дзвінкі голоси засмаглих дівчат і грубі голоси гарних парубків; волів у ярмі, ярмарки…».
Нордман хворіла на туберкульоз, тому 1914 р. в черговий раз виїхала на лікування. Ускладнення хвороби призвело до смерті, її поховали у Швейцарії.
Рєпін мешкав після цього із дочкою Надією, котра збожеволіла.
У 1915 р. художник відвідав Чугуїв, захоплений грандіозним проектом - створити в рідному місті «Діловий двір» - вільні художні майстерні. І хоч був І.Рєпін доволі скупеньким, але допомагав Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва.
В останні дні свого життя Рєпін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою». У 1926 р. Рєпін задумав картину «Гопак».
Помираючи, Рєпін у забутті безперестанку водив рукою (лівою - права давно відмовила), вважаючи, що працює над своєю останньою, «красивою, веселою» картиною.
29 вересня 1930 р. Ілля Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду Російської імперії опинилася на території Фінляндії у м. Куоккала. За заповітом художника, тіло поховали в парку садиби без труни; на могилі висадили дерево.
Цікаві та маловідомі сторінки з життя славетних українців представлені у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
Замовлення книг: 063-430-57-85 (дзвоніть або пишіть на Viber)
Всі видання нашого Книжкового Клубу: https://bit.ly/3fABRxB
3.8K views17:17
Д
