2021-05-25 19:41:10
#НевідривнийКалендар
25 травня 1926 року у Парижі агентом НКВС був вбитий Симон Петлюра.
Життя, боротьба, любов та смерть атамана – у викладі історика Ганни Черкаської:
1916 року Петлюра вступив на посаду Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З’їзду на Західному фронті. Союз було створено для допомоги уряду імперії в організації постачання армії. Службовці носили військову форму і презирливо іменувалися інтендантами, «земгусарами».
Петлюра з сім’єю поселився в Мінську, де перебував штаб Західного фронту. Після повалення самодержавства Петлюра організував проведення в Мінську українського з’їзду фронту, на якому був обраний головою української фронтової ради.
За кілька місяців разом із самостійником Миколою Міхновським провів військовий з’їзд у Києві. Очільники Центральної Ради не хотіли, щоб керівництво військовим осередком дісталось Міхновському. Цей переполох автономістів-ліваків підніс Симона Петлюру на вершину: 28 червня Петлюру обрали до Генерального секретаріату (уряду УНР) на посаду Генерального секретаря з військових справ.
У Петлюри вперше виникли тертя з Володимиром Винниченком ще 1904 року, коли Петлюра критикував письменника та не дав посісти посаду редактора газети. І ось вони зіткнулися знов: високий, богемно-розбещений красень Винниченко і сіренький непомітний бухгалтер, інтендант із внутрішньою магією оратора.
Прем’єр-міністр УНР Володимир Винниченко звинуватив Петлюру у конфлікті з Радою народних комісарів Росії. Добився його відставки за «перевищення повноважень». На знак протесту проти більшовицької орієнтації голови секретаріату 18 грудня 1917 року Петлюра подав у відставку і очолив Гайдамацький кіш Слобідської України.
Після перевороту Скоропадського Петлюра налагодив антигетьманське підпілля. 27 липня 1918 року Петлюру арештували, 12 листопада 1918 року звільнили з Лук’янівської в’язниці. Він одразу виїхав до Білої Церкви – місця дислокації загону Січових стрільців Євгена Коновальця.
19 грудня 1918-го після зречення гетьмана Директорія прибула до Києва. 9 травня Петлюра став головою Директорії, отримав диктаторські повноваження; десять місяців очолював боротьбу проти більшовиків і Денікіна. На чолі об’єднаних Українських збройних сил 30 серпня 1919 року здобув Київ, однак наступного дня полишив місто. Командувачі Української галицької армії підписали договір із білогвардійцями і денікінці, розпочали наступ на УНР.
Восени 1919 року Василь Вишиваний служив дорадником Петлюри з особливо важливих доручень, начальником відділу закордонних зв’язків, був присутнім на нарадах і переговорах Петлюри з іноземними місіями. Правда, із Симоном Петлюрою Василь Вишиваний геть зіпсував відносини. Знаючи, що вождь не терпить заперечень, полковник виступив проти союзу УНР із Польщею, ціною передачі їй Галичини.
Ерцгерцог писав: «Україна була потрібна Польщі лише доти, доки можна було використовувати українську армію у боротьбі проти більшовиків». Стався розрив Вишиваного з Головним Отаманом, від`їзд полковника.
4 грудня 1919 року Симон Петлюра приїхав у Варшаву на зустріч із Юзефом Пілсудським. Підписали Варшавський договір. Польський уряд визнав УНР, відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року, Петлюра визнав українсько-польський кордон по річці Збруч. Але вже 18 березня 1921 року Польща заключила Ризький мир з більшовицькою Москвою, зігнорувала вимоги уряду УНР.
30 грудня 1923 р. Петлюра з паспортом на прізвище Степана Могили залишив Варшаву. Через Відень, Будапешт і Женеву дістався Франції. Пізніше до нього переїхала родина, але жили на різних квартирах.
У Парижі Петлюра організував видання тижневика «Тризуб», продовжував виконувати обов’язки третього голови Директорії УНР і головного отамана УНР.
25 травня 1926 року біля книгарні Самуїл Шварцбард розстріляв Симона Петлюру. Похований Петлюра на цвинтарі Монпарнас у Парижі. У 1941 р. поряд із батьком лягла 30-річна дочка Леся. Дружина Ольга продовжувала упорядковувати матеріали архіву чоловіка. У 1959-му приєдналася до родини.
911 views16:41
Д
