Едуард Юрченко

2021-04-15 14:58:39 «Туреччина зберігає нейтралітет в питанні відносин України і Росії» - офіційна заява міністра Чавошоглу.

«Ми не приймаємо чиєїсь сторони. Наша позиція заснована на відкритому і конструктивному підході», - дослівно сказав міністр іноземних справ Туреччини.

Варто підкреслити, що позиція Туреччини йде в розріз з про-українською позицією НАТО, яке нас підтримало принаймні формально. Хоча також варто підкреслити, що воювати за нас ніхто не буде, у кращому разі - не будуть руки викручувати. Але вони хоча б формально на нашому боці, на відміну від турок.

Відверто кажучи, нічого несподіваного не відбулось. Туреччина і РФ зацікавлені в послабленні впливу Заходу в регіоні. Повітряна безпека Туреччини залежить від російських с-400. В медичній галузі вона теж робить ставку на співпрацю з Росією. Про «турецькій потік», я навіть коментувати не хочу.

Найголовніше, що після азербайджано-турецької перемоги над Вірменією, вони потребують максимально теплих стосунків з Кремлем, як гарантом збереження плодів цієї перемоги.

У реальному світі, за межами «фентезійної» реальності, яка існує в свідомості вітчизняних патріотів, воюють за геополітичні інтереси, а не за «кордони згідно з міжнародним правом».

Національний інтерес Туреччини полягав у пробиванні «туранського коридору» крізь вірменські землі, що відкриває для турок найбільші геополітичні перспективи ледь не з часів Османської імперії. Саме заради цього і велась війна.

А ось контролювати «коридор» їм зручніше руками росіян, які повинні, за сприяння турок, максимально взяти Вірменію під контроль. РФ звісно з цього матиме гарний гешефт.

Ну і в якості «приємного» бонусу, втрата союзною нам Грузією значення транзитної держави. Тепер вона попаде в абсолютну залежність від Туреччини, що в свою чергу повністю влаштовує Москву, для якої головне щоб Грузія не перетворилась на плацдарм західних країн або, тим більше, України.

Абсолютно дико на цьому фоні виглядають бадьорі заяви вітчизняних ЗМІ про те, що «Туреччина не визнає Крим російським».

А хто визнає?

Та сама Вірменія на голосуваннях з приводу кримського питання голосувала в інтересах РФ (в силу прямого примусу), а потім заявляла, що Крим українській, але «не влаштовують засадничі принципи резолюції» і тому подібне. Навіть країна, що перебуває у напів-окупованому росіянами стані не хоче визнавати анексію. Так нащо це робити туркам? У них все з росіянами і так добре.

Конфлікт, звісно, можливий. У середньостроковій перспективі, тобто років за 10-20, коли може виникнути турецьке бажання віджати в росіян Крим, або російське бажання забрати собі Південний Кавказ повністю. Але це вже будуть питання для спадкоємців Путіна й Ердогана.

Ось такі «пиріжки з хохлятами», їх їдять - вони пищать.

І пищатимуть доки з хохлів, що шукають собі іноземного господаря, щоб продатись в рабство, перетворяться на українців, що самі вестимуть боротьбу за панування в сфері наших природних геополітичних інтересів. Відкрити / Коментувати

2021-04-08 11:58:25 ​​ЩО РОБИТИМЕ КОЛЕКТИВНИХ ЗАХІД У РАЗІ МАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ?

На щастя, я сумніваюсь у високій вірогідності цього вторгнення, це по-перше.

По-друге, колективного Заходу зараз фактично вже не існує. Навіть в межах окремих країн різні елітні групи, нерідко, дотримуються протилежних геополітичних орієнтирів.
Але певний «скелет» все ж досі існує і, навіть, намагається імітувати життя.
І ось тут головне — не тішити себе безпідставними надіями.

Спочатку висловить занепокоєння, а потім почне викручувати руки і примушувати до капітуляції. Ну, щоб великої війни на континенті не було.

Саме смішне, що укроліберасти підтримують, бо "ми ж не ватні дикуни, і взагалі, не заважайте плану "Анаконда".

Окремі країни підтримають реально, але то те тема для окремої розмови.
В такій ситуації невиліковна українська інфантильність та істеричний страх перед самостійним відстоюванням власних інтересів та самостійною позицією може зіграти з нами поганий жарт.

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-04-07 21:46:42 ​​КИЇВО-РУСЬКИЙ ОБРАЗ БЛАГОВІЩЄННЯ

В Святій Софії Київській, на східних стовпах поміщений надзвичайно виразний образ Благовіщення, який несе в собі цікавий символізм.

Ангел в урочистій ході благословляє Богоматір, зображену на правому стовпі. Пресвята одягнена в синій мафорій із золотою облямівкою, в лівій піднятій руці вона тримає моток пурпурової пряжі, нитка якої опускається через ліву руку вниз, до веретену.

Акцентується саме на моменті прядіння, бо це в церковному тлумаченні зіставляється з зародженням в утробі Діви плоті Сина Божого. Загалом, прядіння як символ зачаття та вагітності фігурує і в Старому Заповіті, зокрема в Псалтирі.
Скільки ж мудрості в цьому образі. Адже прядіння – процес непростий і довгий, так само як і розвиток людини від зачаття до народження.

Водночас чіткий момент, коли процес розпочинається і завершується, теж можна виділити. Це відносться не тільки до тієї єдиної події в історії світу, коли «Слово стало плоттю», але й до персональної історії просто кожного з нас.
Згаданий образ датується ХІ сторіччям. Біля тисячі років пройшло, а сакральні образи передають нам Істину і відображають її як на рівні, що перевищує велич загальнокосмічного, так і на рівні, який є частинкою життя будь-якої людини.

Зі святом всіх!

Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-04-05 11:16:41 5 квітня – День народження Олександра Маслака

Він був геніальною людиною і Філософом з великої літери. Певен, масштаб його постаті ще буде оцінено по справжньому. Він був одним з небагатьох фахівців в світі, які могли адекватно проаналізувати той шторм, який зараз розгортається.

Те, що я мав честь називати його другом, вважаю одним з найбільших своїх досягнень в житті.

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-04-04 23:13:40 Красава. Фредич залишається Фредичем

Хотіли інклюзивності – будь ласка. Цікавий контраст з "культурою відміни", яку просувають ліваки і їх підлабузники.

P.S. Користуючись нагодою, вітаю всіх інославних братів та сестер, які святкують Великодень за григориянським календарем, зі святом!
Христос Воскрес!

P.P.S. Як православний фундаменталіст, хочу підкреслити, що вважаю сьогоднішню дату помилковою, але вітаю через християнську любов та солідарність. Благослови Господь всіх нас, православних та інославних!

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-04-01 11:53:41 ​1.IV.1753 – народився Жозеф де Местр.

В цей день, 1 квітня, на світ з'явився один з основоположних ідеологів консерватизму – Жозеф де Местр.

Це був ревний католік та палкий монархіст, що присвятив своє життя боротьбі проти руйнівних ідей Просвітництва. На його думку, причиною французської революції був божественний задум, мета якого полягала в очищенні Франції від елементів, винних у «замаху, здійсненому на верховну владу в ім'я нації».

На противагу Едмунду Берку, якого вважають засновником ліберального консерватизму, де Местра можна назвати батьком саме традиціоналістського флангу цієї ідеології. Це був один з перших правих в історії (у політичному розумінні), вчитель Шарля Морасса (що був вчителем нашого Дмитра Донцова). Також Юліус Евола називав де Местра «вчителем правої думки».

Дуже актуальний для української реальності вислів «кожен народ має саме ту владу, яку заслуговує» – належить де Местру. Відкрити / Коментувати

2021-03-31 12:45:43 Святий Едуард мучень, король англійський

Сьогодні, 31 березня, ми згадуємо св.Едуарда мучня, короля англійського. Чим же знаменний є цей владика, і чому варто його згадати?

Про це дізнаємось з перекладу тематичного матеріалу від «Братства св.Едуарда». Це мій давній переклад, який, при тому, не втратив актуальності.

Читати переклад

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-03-30 22:18:54 На інфографіці — графік народжуваності та смертності ірландців протягом років. Відкрити / Коментувати

2021-03-30 22:18:10 ​​ДО ПРАВОСЛАВНОГО ДНЯ СВ. ПАТРІКА

Сьогодні, за православним юліанським календарем, 17 (30) березня день св. Патріка (Патрікія) — святого православної та католицької церков, небесного покровителя Ірландії.

Саме про Ірландію хочу сказати кілька слів. Точніше про ірландський націоналізм, який, нерідко, вважають республікансько-демократичним, прогресистським, майже (або в повній ступені) лівим.
Деякі підстави для цього є. Але не варто забувати, що ірландці були і поки залишаються одним з найконсервативніших народів Європи. Дух Ірландії залишається глибоко традиційним, це явище набагато фундаментальніше, ніж компромісний та поверхневий консерватизм англійців.

Національно-визвольна боротьба ірландців починалась як, водночас, боротьба за Традицію.
Саме Ірландія була бастіоном спочатку монархії Англії, Шотландії та Ірландії в боротьбі проти "англійської республіки", а пізніше консервативної та легітимної династії Стюартів, королів з Волі Божої та за Правом Крові проти "королів з волі парламентської" та олігархії лондонського сіті.
Ірландські якобіти менш відомі, ніж шотландські, але вони були віддані істинним королям аж ніяк в не меншому ступені.

Саме з реставрацією законного традиційного самодержавства поєднали свою боротьбу за націю та свободу ірландці 17-18 ст. "Демократичний "націоналізм" — явище пізнє і в багатьох аспектах штучне.
Але біди він наробив чимало, і якщо Ірландія загине — винен буде саме цей ліво-«національний» гібрид.

Ірландія досі залишається однією з небагатьох європейських країн де зростає корінне населення. Низький рівень смертності поєднується там з адекватною народжуваністю. Це приємним чином поєднується з вкрай низьким рівнем іммігрантської навали (менше 4% неєвропейських елементів).
На перший погляд, все досить добре: на 2017 рік народжуваність впевнено перевищувала смертність приблизно вдвічі! Це яскраво відрізняє Ірландію від інших країн Європи, де народжуваність в півтора-два рази менше.

Але, на жаль, майбутнє цієї маленької країни далеко не безхмарне.
По-перше, народжуваність повільно, але впевнено зменшується.
По-друге, інститут родини опинився під таким же тиском, як і в інших країнах Заходу.
З 2015 року в країні можливі одностатеві шлюби. Вкрай ганебним аспектом їх легалізації було те, що вона відбулась на референдумі. Це єдиний подібний випадок в Європі. Всюди гей-шлюби нав’язувались зверху, всупереч волі більшості. Саме Ірландія стала неприємним винятком.
З 2019 року легалізовані аборти. Ліваки всього світу влаштували з цього приводу справжнісіньке диявольське святкування.
Що трапилось?
Висока народжуваність та міцна родина були обумовлені гарним збереженням католицьких традицій в країні. Ірландці дійсно БУЛИ дуже консервативним народом. Але ситуація поволі змінювалась.

Проблема полягала в тому, що ірландський націоналізм історично був позбавлений міцного традиціоналістського стрижня. Він був спрямованим виключно на ідею протистояння британцям.
До того ж в примітивній схемі: «В англійців монархія? Будемо республіканцями! Англійські націоналісти проти іммігрантів? Будемо проти «расизму»!».
Ірландський націоналізм ніс в собі грона власної деградації, і саме це призвело до неприємного фіналу. Країна позбавлена не тільки правої політичної еліти, але й просто активного правого сегменту суспільства.

Це гарний урок для українців. І над ним варто міцно задуматись.

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-03-30 11:21:33 ​​​30 березня пішов в вічність Дмитро Іванович Донцов — метр українського традиціоналізму, послідовний борець проти проникнення лівацької чуми в український національний рух, прихільник старої, істинно Nашої України.

України князів та гетьманів, мудрої, мужньої та шляхетної еліти.
України великої, імперської та феодальної.

Дмитро Іванович кинув виклик антиукраїнській брехні про «вічно пригнобленого українця-раба».
Він відкрив правду Прадідів Великих: правду про українця вільного та пануючого.

Він не проявляв себе як явний монархіст. Але з симпатією ставився до монархії й активно співпрацював з гетьманським рухом (незважаючи на прикрі непорозуміння з Липинським).

Його спадщина ще чекає на опрацювання і не тільки в національному, але й у всесвітньому масштабі.

Я впевнений, що пану Донцову є що сказати повстанцям проти сучасного світу.
Адже традиціоналістська складова його спадщини знадобиться не тільки українцям!

Нехай найкращим монументом стане Донцову відроджена у всій величі Традиційна Україна-Русь, слава якої засяє по всьому світові.
Світові консервативної революції, що перемогла.
Світові, натхненному вічними ідеалами Вірності, Ієрархії та Честі!

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати