1) Ухвала КЦС ВС від 01.06.2022 у справі № 513/879/19 https:// | Трохи про приватне право🧐

1) Ухвала КЦС ВС від 01.06.2022 у справі № 513/879/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104896741ш

У цій справі суди встановили, що на підставі договору оренди землі 05 січня 2011 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Рассвет» строком на 7 років. Цим договором оренди землі передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 42).

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, виникає питання, чи є договір оренди спірної землі від 05 січня 2011 року неукладеним з огляду на те, що сторони його одразу не зареєстрували, а вже після зміни правового регулювання орендар здійснив державну реєстрацію права оренди?

У справі, що є предметом перегляду, дії власника земельної ділянки,
що передана в оренду щодо заперечення права оренди орендаря
і перешкоджання у здійсненні правомочностей з володіння і користування
є недобросовісними. Укладаючи 05 січня 2011 року договір оренди землі, сторони у пункті 42 узгодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Сторони в договорі не розподілили свій обов`язок зареєструвати договір. Одночасно з укладенням договору земельна ділянка за актом приймання-передачі була передана від орендодавця до орендаря. Протягом 2011-2017 років сторони належним чином виконували договір, вносили орендну плату. Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди землі і введення законодавчої вимоги реєструвати речове право оренди орендар 31 березня 2014 року зареєстрував відповідне право оренди за укладеним договором оренди землі від 05 січня 2011 року. Таким чином, сторони протягом тривалого часу (6 років) належним чином виконували умови договору,
що не пройшов державну реєстрацію, обробляли землю, вносили и приймали оплату за оренду землі у грошовій і натуральній формі. Таким чином, поведінка орендодавця суперечить своїй попередній поведінці, що склалася протягом
6 років з моменту укладення договору з вадами, волевиявлення сторін відповідало меті такогодоговору, а тому посилання позивача за зустрічним позовом (орендодавця) про недійсність (неукладеність) договору оренди землі є недобросовісним і таким, що спрямоване на порушення прав орендаря

Колегія суддів Другої судової палати КЦС вважає необхідним відступити від висновку ВП ВС, викладеного у постановах ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

2) Ухвала КЦС ВС від 23.06.2022 у справі № 357/8277/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105148796

Поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» є різними.

Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю, проте вказане не свідчить, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Колегія суддів Третьої судової палати КЦС констатує, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди землі, момент реєстрації майнових прав перестав впливати на момент набрання чинності таким договором.

Отже, колегія суддів Третьої судової палати КЦС вважає за можливе відступити від висновків викладених Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, оскільки, на думку колегії суддів, договір оренди землі набуває чинності з дня, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.