Gnap

2021-06-05 14:55:17 Уявімо тепер, що власником метро стали всі члени київської громади.

Скільки це людей? Нехай це 2 чи 3 мільйони. Їхні прізвища заносяться у реєстр власників.
Відтак, мешканці Києва стають реальними акціонерами підприємства “Київський метрополітен”. І директор цього акціонерного товариства звітує на зборах перед ними - куди і скільки грошей витрачено, а скільки вдалося зібрати від проїзду в метро за рік.

Директор обгрунтовано переконує власників підняти вартість проїзду. Або, навпаки, зменшити, якщо знайшлися інші джерела фінансування. Наприклад, здавання в оренду підземних переходів метро під магазини.

Неефективного директора власники можуть звільнити, найняти іншого. Тим, кому не цікаво бути власником - свою частку в метро можуть продати.

І так пропонується зробити не лише з метро. А й з водоканалом, міською енергокомпанією, комунальним автобусним підприємством, управлінням благоустрою і так далі. Аж до останнього комунального ларька.

Як ви розумієте, в ситуації, коли все майно має реального власника - конкретного українця/українку, ані місцеві депутати, ані місцеві чиновники стають просто не потрібні. Місцеві органи влади просто ліквідуються. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:48:55 Приклад 2. Метро.

Нещодавно протестували працівники київського метрополітену. Вони вимагали підвищити плату за проїзд, тому що 8 грн., це - мовляв, тариф економічно необґрунтований. А чи справді він необгрунтований? Ми не знаємо.

Так, зрозуміло, що у Києві - найдешевша у Європі вартість проїзду на метро. Але, при цьому, ми також знаємо, що тендери київського метрополітену - це велика корупційна годівниця. Коли, вагони і запчастини закуповуються за завищеними цінами через фірми наближені до можновладців.

Таким чином, наприклад, на київське метро повісили штучний борг у 2 мільярди гривень перед скандальним олігархом Фуксом. За партію вагонів, придбаних на скандальному тендері за завищеними цінами. А гроші від реклами, яка просто заполонила київську підземку, йдуть не в дохід метро, а в кишеню екс-нардепа Березенка.

Можливо, якби перекрити ці численні корупційні діри, київському метро і не треба було б підвищувати тариф? Можливо. Повторюсь, ми не знаємо.

Тому, що мешканці Києва - не є реальними власниками метро. Керівництво метро перед нами не звітує.

Воно звітує перед мером Кличком та його оточенням, які і реальними власниками підземки. При цьому, покриваючи касовий розрив метро з наших податків, які непомітно витягуються з наших же кишень. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:42:51 Уявімо тепер, що власником дороги, замість міської ради стали мешканці вулиці.

Скільки їх там - 500 чи 1000? Всі вони вносяться в реєстр прав на нерухоме майно. Мешканці-співвласники самі вирішують коли і за скільки їм треба ремонтувати дорогу на вулиці. Вони можуть скинутись на це власними грошима.

А можуть дозволити побудувати на цій дорозі магазин, СТО та автозаправку. За що підприємці-власники цих об'єктів мають платити власникам дороги орендну плату. І цієї плати може вистачити і на ремонт дорожнього покриття, і на нове освітлення вулиці, і на облаштування тротуарів.

І, можливо, згодом, ця оренда плата стане регулярним доходом для всіх мешканців. Адже вони будуть зацікавлені зробити якісний ремонт дороги. Такий, щоб "на роки". Щоб її не довелося наступної весни знову латати.

А хто ж сьогодні отримує гроші від встановлення на дорогах АЗС, СТО та магазинів? Правильно. Мери, чиновники і депутати. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:40:45 Приклад 1. Дороги.

Будівництво та ремонт доріг в Україні - одна з наймасштабніших корупційних схем. За даними антикорупційних експертів, наприклад, лише на президентському проекті “Велике будівництво” крадеться не менше 20% коштів. Якщо ж йдеться про дороги, які будуються чи ремонтуються місцевою владою, то там відсоток втрачених через корупцію коштів може бути ще більшим.

У чиновників немає мотивації не красти на спорудженні доріг.

По-перше, проконтролювати якість будівництва доріг не просто. І ніхто не дізнається, скільки насправді бітума чи щебня поклали в дорогу під час ремонту.

По-друге, "контролюючі органи" теж хочуть отримати свою частку від вкраденого на ремонті. Ну, а по-третє, якісні дороги державі та місцевим чиновникам просто не потрібні. Тому що, на ремонті поганих доріг потім теж можна добре “заробити”. А якісні дороги, на жаль, ремонту не потребують. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:37:03 Крок 2. Країна мільйонів власників.

Як це змінити? Треба продати у приватну власність або передати у власність громадян все державне і комунальне майно, яке є в Україні.

Землі, ліси, надра, озера і річки, парки і сквери, мости і дороги. Все має бути або приватизовано. Або, якщо йдеться про великі об’єкти спільного користування - передано у приватну власність членів місцевої громади.

Тобто, якщо йдеться про ліс або про дорогу, їхніми власниками у реєстр вносяться всі члени місцевої громади. Це ліс біля села в Житомирській області? Його власниками стають п’ятсот мешканців цього села. Прізвище, ім’я та по-батькові кожного члена громади вноситься в реєстр прав власності на цей ліс. Це дорога у Святошинському районі Києва? Її власниками поіменно вносяться дві тисячі мешканців цієї вулиці. Щоб не було спроб реєстр підробити, він ведеться на блокчейні.

Кожен власник може продати або передати у спадок свою частку у власності будь-якого об’єкта. Власники самі спільно визначаються, як використовувати те чи інше майно. Як його утримувати або як на ньому заробляти. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:34:20 Ви можете продати землю, що перебуває у державній власності? Наприклад, землю Міністерства оборони? Ні. А хто може? Міністр оборони або хтось із його заступників.

Ви можете вирубати парк, який перебуває у комунальній власності? А потім забудувати його висотками? Не можете. А хто може? Мер і депутати міської ради.

Ви можете отримати свою частку в родовищах корисних копалин, які, начебто, належать всьому українському народу? Ні. А хто може? Міністр екології та природних ресурсів. Або той, хто призначив його на посаду (олігарх, президент, власник депутатської фракції тощо).

Саме тому, громадяни пасивно і приречено спостерігають за цим масштабним дерибаном ось уже 30 років. Бо вони - не є реальними власниками України. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:34:01 Звісно у нас є 13-та стаття Конституції. У ній написано, що: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу».

Спробуємо розібратися. По-перше, хто такий “український народ”? Це всі одразу, і ніхто водночас. Бо, далі в цій статті Конституції є важливе уточнення: «Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування».

Це і є відповідь. Ось хто - реальний власник нашого державного і комунального майна: чиновники і депутати. Тобто, політичний клас. Бо, що таке власність? Це право людини вільно і на свій розсуд розпоряджатися майном. Це коли ви можете продати, обміняти, подарувати або навіть знищити те, що вам належить. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 14:31:54 Кому належить Україна. Українцям?

Багато років мені не давало спокою одне питання. Ми розповідаємо про те, як депутати та чиновники дерибанять державне і комунальне майно, а пересічні громадяни, зазвичай, за цим лише спостерігають. Ну, максимум, обурюються в соцмережах.

Знайомі активісти неодноразово намагалися підняти людей на протест проти дерибану землі у столиці чи у містах-супутниках Києва. Виходило, максимум, сто-двісті людей. Так само, я на Полтавщині намагався закликати людей виступити проти дерибану газових родовищ. Підтримали протест лише три десятки небайдужих.

Чому решта людей мовчить і пасивно спостерігає?

Тепер я знаю відповідь. Тому що, державне і комунальне майно нам - громадянам, не належать. Відкрити / Коментувати