2021-02-16 15:04:54
На початку 90-х взимку, якщо я не помиляюся в середині січня, сталася зі мною пригода яка ледь не коштувала життя.
Приїхав я в в польській Губін з метою якось перебратися в німецький Губен. Чувак який мене мав перевести десь не прийшов тож я мав вирішити проблему сам. Походивши містом я зрозумів, що тут кордон перетнути не зможу жодним чином. Тож пішов "говорить" з поляками.
Один місцевий таксист визвався допомогти. За гроші. а саме відвезти мене до місця де Ниса впадає в Одру, бо там ніби такі місця, що можна перейти вбрід. Приїхали ми. Холодіна, вітер.
- Отуди йди, - каже, - тут максимум по пояс. Влітку тут болото, а зараз підмерзло то й перейдеш.
і поїхав. Ну шо, я бігом роздівся шоб не одсвічувать, бо ж кордон. Штани в сумку, черевики в другу руку і пішов обережно, бо ж лід біля берега був.
Чи то поляк мене спеціально хотів втопить, и то я шось не те зрозумів, одним словом шубовснув я в воду, і мене одразу течією кинуло в більш широку Одру. Доки я розібрався шо робить і таки викинув черевики і вирішив рятувати сумку мене добряче протягнуло річкою. Почав гребти до берег. Сумку тримав вище, та вона все одно потроху воду набирала. Підплив нарешті. Той берег вищій за той з якого стартував, зразу в бугор на якому дорога нагорі для прикордонників. і вилізти не можу. глибоко, крига біля берега пальці ріже, а ще якісь кущі на зразок верби, вчепитися не можу, гілки ламаються.
Виліз, зрештою. всі шмотки мокрі. босий. Морозець відчувається, речі дубнуть вмить. Перебрався через пагорб шоб прикордонники не перестріли, там якійсь лісочок і далі праворуч вдалечині приватні будиночки. Побрів я до лісу. босий, в трусах задубілих, но в светрі теж мокрющому.
На узліссі пострибав, розігрівся, натягнув штани які теж вже майже стояли на морозі. скинув светр, накинув куртку. всунув ноги в шкарпетки. І тут сніг пішов. Гарний, лапатий. І вітер стих. І так гарно мені стало. Присів я під деревом на свою сумку і дивлюся на людські хати десь в кілометрі які з кожною хвилиною зникають в снігу. І так добре, очі закриваютья. І розумію, що це я замерзаю, а бажання піднятися і йти до люжей немає. Повна апатія до життя і одночасно насолода моментом.
Однак якось взяв себе в руки. Звівся потроху і пішов. Сніг посилився, видно не дуже. Вийшов до хат. іду по вулиці. В шкарпетках і в дерев'яному одязі. Бачу біля однієї хати універсал стоїть. і дверцята бегажнику підняті. Ну значить хось вийде. бо в сніг би не лишили. Підійшов, сів прям ззаду. Чую жіночий голос з хати. кричавть щось мені. Но я вже невміняємий.
Далі вже смутно памятаю здорового рудого чувака який вибіг з хати, щось мене питав. Я нібито щось і говорив, та що не скажу вже. Він взяв мене на руки і відніс в хату. Поклав прямо в одязі в ванну. Що зміг зняв зх мене, а штани памятаю вже зрізав ножицями. Напустив холодної води яку потім поступово підігрівав. Я лежав у цій чужій хаті, чужій ванній. Поруч в кутку грудою лежали мої шмотки. Я потроху повертався до життя та думав що робити далі. Німець приніс мені чаю і якісь смачну посипану білою пудрою випічку.
- телефонірен цу поліцай аптайлунг ніхт, - видавив я з себе. мовляв не дзвоніть в поліцію.
- Сорі, - відповів рудий здоровань, - дружина вже подзвонила.
Потім ми сиділи втрьох на кухні, я намагався щось розказати і подякувати. Мене вдягнули в шмотки господаря, він навіть два мені свої зимові черевики, бо в нас виявився один розмір.
- Може я піду? встигну втекти від поліції? - питав я.
- Та куди ти втечеш? У них собаки, тут кордон же, - говорила жінка, - та й слабкий ти, замерзнеш, не видумуй.
Приїхала поліція разом з прикордонниками. Наостанок рудий здоровань сунув мені в долоню щось. як з'ясувалося потім - гроші, а фрау обійняла.
Все, що було далі в відділку то інша історія. А що стосується цієї німецької пари з передмістя Айзенхютенштата, то я щоразу згадую про неї взимку коли йде сніг. Ці люди мій не закритий гештальд.
Було б круто знайти їх і подякувати ще раз. однак як це зробити я не маю уяви. З роками все настільки затерлося, що я б їх мабуть і не впізнав.
Частина цієї історії увійшла в повість "Дев'яноста хвиля міграції". Однак там
314 views12:04
Г
