2022-06-03 11:24:05
#вельтґешіхте
Заглядати у минуле дуже корисно, зокрема для того, щоб нагадувати про те чи інше людям, у яких коротка пам'ять.
Інколи мені трапляються вияви зневаги до жителів окупованих територій Донбасу — мовляв, вони "там всі на кацапській цвенькали", і українську вони не хотіли вчити, і заслужили оце все, і так далі.
Коли чуєте такий пиздьож, то єбаште на звук. Східні регіони потерпали від політики русифікації, провадженої місцевими корумпованими політиками, десятиліттями. Так, скажімо, в рамках виконання "Комплексної програми розвитку освіти м. Донецька на 2006 — 2010 роки" міськрада Донецька у 2008-му приймає рішення
НЕ ДОПУСКАТИ збільшення кількості учнів, що вчаться українською мовою,
НЕ ДОПУСКАТИ розширення мережі україномовних шкіл та класів,
НЕ ДОПУСКАТИ збільшення дитячих дошкільних закладів та груп з українською мовою навчання.
Міським головою, власне, тоді був такий собі Олександр Лук'янченко, який відмовлявся говорити українською мовою при виконанні службових обов'язків держслужбовця, щоб не подумали, що "у нього щось трапилося з головою".
Як можна було забезпечити нормальний мовний розвиток на територіях, які десятиліттями були підконтрольні москводрочєрам? Як це толерувалося суспільством? Куди дивилися правоохоронні органи (та що вони з себе являли)? Запитань таких може виникати багато, а відповіді можуть багатьом не сподобатися, бо відподальність за все це лежить на кожному українцю. Тільки прозріння у деяких наступає занадто пізно.
621 views08:24
Ч
