Іронічний історик

2022-01-20 22:47:17 ​​Коли відбуваються події у повісті "Тарас Бульба"?

Звісно, це художній романтичний твір про «козацькі часи» та, здавалося б, умовні події якогось повстання. Проте автор проставив у творі певні акценти, які вказують на час подій та на його історичне тло. Ці натяки, здається, зроблені навмисно, аби за вигаданою повістю проступили час та події, які згодом виявляться доленосними і запустять механізм, що врешті призведе до козацьких революцій, до Хмельниччини.

Про Тараса Бульбу автор пише таке: «Коли Баторій запровадив полки в Україні і зодягнув їх в ту войовничу твердь, якою спершу славилися лише мешканці порогів, тоді й Бульба став одним із перших полковників» (Гоголь 14). Таким чином, стає зрозуміло, що Тарас Бульба був одним зі старшин реєстровців при формуванні підрозділів у 1578 р.

Далі Тарас пішов з реєстровців, ходив у походи разом з запорожцями та сформував власний полк. Помешкання Тараса Бульби описано таким чином: «Світлиця була прибрана за тогочасними смаками, а часи ті сягають XVI-го сторіччя, коли ще тільки-но починали зароджуватися думки про унію» (Гоголь 10).

Тобто Микола Гоголь на перших же сторінках пише про те, що дії, описані у цій частині твору, відбуваються наприкінці XVI ст., в часи Баторія, та перед 1596 р., коли була укладена Берестейська унія, а згодом відбулися повстання Криштофа Косинського та Северина Наливайка. Далі Гоголь описує наслідки цих повстань — на це натякають розповіді козаків про жахливі страти козацьких ватажків, очевидна алюзія на поразки повстань Косинського, а згодом і Наливайка, та страти Северина Наливайка й Івана Підкови.

Наприкінці твору, після того, як пройшов якийсь час після смертей cинів, Тарас, який переховувався невідомо де або воював за кордоном, знову йде на битву, свою останню. Для цього Микола Гоголь вже вводить постаті керманичів повсталих – Остряниці та Гуні, а це вже 30-ті рр. XVII ст. Звісно, автор не ставив за мету буквально слідувати за хронологією історичних подій, але логіка в цьому простежується. Дії повісті хронологічно починаються зі згадок «баторієвих війн», у яких брав участь Тарас (тобто кінець 70 – початок 80-х рр. XVI ст.), далі описано козацький похід 1596–1597 рр. на Волинь, під Дубно, а закінчуються все 30-ми рр. XVII ст.

А ось так міг виглядати Тарас Бульба, якби був реальною історичною особою.

Малюнок і текст Сергія Шаменкова
Джерело: Журнал Стрій Відкрити / Коментувати

2022-01-17 19:47:22 Рогаті шоломи — вигадка не сучасної уяви художників чи костюмерів. Перед тим, як у ХІХ столітті вони стали надбанням вікінгів (і досі прикрашають вульгарні обкладинки книжок про них), митці тулили роги на шоломи давніх германців.

Давньогерманські воїни в рогатих шоломах. Зображення з книжки Філіпа Клювера (1580-1622) "Germania Antiqua". Відкрити / Коментувати

2022-01-11 16:28:44 Пост від колег по цеху. На цю тему сам напишу пост також.

Документальний фільм від LEGIO: хто такі "чорні копачі" і як вони знищують українську історію

Кожного року в теплу пору десятки тисяч людей беруть в руки металодетектори та йдуть шукати історичні «скарби». У цих людей різна мета - хтось сприймає це як хобі а-ля рибалка, хтось формує власні колекції, дехто хоче розбагатіти, а хтось виконує замовлення великих колекціонерів. Їх об’єднує одне - усі вони в різних об’ємах знищують українську історію.

Це не перебільшення, адже більшість зареєстрованих археологічних пам’яток постраждали від діяльності «шукачів скарбів», а знайдені артефакти продаються на аукціонах.

Попри величезні втрати та заборону на пошук археологічних об’єктів - суспільство симпатизує «копачам», правоохоронні органи ігнорують виклики та заяви археологів, колекціонери хизуються своїми археологічними знахідками, а медіа переважно або ігнорує це явище, або висвітлює грабіжників в позитивному ключі.

Щоб глибше розібратись з масштабами та наслідками від діяльності чорних копачів, ми вирішили зняти документальний фільм на цю тему та поспілкувались з археологами і пам’яткоохоронцями, які не раз ставали свідками грабунку археологічних пам’яток.

Дивитись за посиланням:

Відкрити / Коментувати

2022-01-08 23:29:01 Нас уже 400!
(знаю, після такого посту хтось зазвичай відписується, але дякую усім, хто читає ) Відкрити / Коментувати

2022-01-08 18:32:07 8 січня народився відомий поет-шістдесятник Василь Симоненко.

Тому тут я поділюся історією його особистого життя, яку написав на початку минулого року: отут пост

І віршем, який він написав після того, як оголосили про вбивство Степана Бандери.

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре! Відкрити / Коментувати

2022-01-06 19:19:12 Саме сьогодні, але 120 років тому Павло Грабовський написав листа Борису Грінченку.

Павло Грабовський — поет, лірик, публіцист, перекладач.
Борис Грінченко — письменник, етнограф, історик, публіцист.

Ще зі школи нас вчать, що козаки боролися за Україну й незалежність, Богдан Хмельницький визволяв cелян й козаків з-під влади поляків. А духовні чини боролися за віру батьків. Звісно, усе було прозаїчніше.


Уривок з листа читайте тут
https://telegra.ph/List-do-Grіnchenka--Pavlo-Grabovskij-01-06


За цей пост дякую кандидату наук й моєму товаришу Вадиму Назаренку Відкрити / Коментувати

2022-01-04 21:34:12 Оскільки я хочу жити в державі, де права жінок захищено буквою закону, прошу вас підписати петицію про ратифікацію Стамбульської конвенції.

Це буде черговим кроком до суспільства, де не буде насилля над жінками.

Підписати петицію можна тут Відкрити / Коментувати

2022-01-04 21:30:28 Зі щоденника О. Довженка Відкрити / Коментувати

2022-01-04 21:30:10 Олександр Довженко у своїх щоденникових записах писав про насильство в своїй родині: батько часто кидався на матір з ножем, але при цьому був в очах сина "найбільшим мучеником".

Якщо ви читали «Зачарована Десна», то пам‘ятаєте, що там картина більш пасторальна.

Особливо цікаво читати такі спогади, коли трапляються статті, який добрий і чесний простий український народ був, високоосвічені селяни і тд.

На жаль, ці люди були вкрай травмовані, і рукоприкладство, психологічне побутове насильство були частими гостями українських родин. Та й досі є, на жаль. Відкрити / Коментувати

2021-12-30 12:41:41 Якщо ви також маєте смуток через Новий Рік — ви не одні. Схожі відчуття були й у Лесі Українки.

На картинці уривок листа Лесі Українки до Івана Франка Відкрити / Коментувати