Іронічний історик

2021-04-23 21:17:01 Чому російські репери ставляться у своїх треках до жінок зневажливо?

Тиждень тому знайома у сторіс зробила нарізку з треків російських реперів. У цій нарізці репери всіляко принижували жінок: обзивали, розповідали про зґвалтування. Знайома цьому справедливо обурювалася.

Чому так стається? Чому у репі вважається нормальним ненавидіти до жінок?

Реп — відображення нашої реальності, зафіксоване у формі речетативу й під біт. Тому варто на цей двіж дивитися через історію.

Жінка майже ніколи не була стороною, яка приймає самостійно рішення. Рішення приймалися батьками, братами, чоловіком, синами.

На думку тогочасних чоловіків, жінка апріорі була дурнішою, нездатною до навчання. Головна задача жінки — народжувати, бути привабливою для чоловіка і працювати по дому.

Лише у 20 столітті жінки стали рівноправними учасниками суспільного життя. З‘явилося право на освіту, право голосувати й бути обраною, право бути самостійною і нікому нічого не винною.

Але змінити закони простіше, ніж поміняти свідомість людей. Тим більше у спільнотах, де люди не мали хорошої освіти. Реп вигадали чорношкірі чоловіки, і це накладає свій відбиток на жанр.

Гроші, машини, одяг (особливо, кросівки) та жінки — ось параметри, за якими оцінювали крутість реперів. Саме тому цього багато у кліпах Tyga, Snoop Dog, 50 Cent. Там жінки відіграють роль мішури, декорацій. Зазвичай вони у купальниках і мають модельну зовнішність.

Саме з американського репу сексизм і мізогінія (ненависть до жінок) мігрувала у російський реп. Pharaoh, Face, Скриптoнит — перші, хто спадає на думку, коли хочеться послухати про «сук». Але якщо для репу США ця тема є рідною, то в Росії вона прижилася 50 на 50.

Oxxxymiron, Noize MC, Баста — мастодонти жанру — у своїх текстах до сексизму й мізогінії майже не опускаються. В українському ж репі ситуація, на мою думку, ліпша. Alyona Alyona та Alina Pash стали королевами жанру за останні 2 роки. Тексти першої часто про любов до себе, і про силу жінок.

А українських чоловіків-реперів, які б хейтили жінок, я майже не знаю. Напевне, це один з небагатьох позитивних наслідків повільного розвитку української реп-сцени. Відкрити / Коментувати

2021-04-21 22:52:59 Коли вам будуть розповідати, що в борщі має бути картопля, томатна паста і тд, знайте: не обов‘язково.

Ось рецепт борщу, записаний у 1860 році. Відкрити / Коментувати

2021-04-21 22:52:58 Відкрити / Коментувати

2021-04-20 10:13:31 Бом-бом

У мене на роботі в неділю відбулася важлива подія, на яку я витратив багато робочого й не робочого часу.

Тепер мій вільний час буде трохи більш моїм і вільним. А тут буде з‘являтися значно більше контенту

І одразу питання:
Що розпитував священик на сповіді у 16 столітті?
Чому російські репери ставляться у своїх треках до жінок зневажливо?

За 24 години почну писати на тему, яка переможе. Відкрити / Коментувати

2021-04-11 15:38:09 ​​Як зрозуміти, що перед вами псевдоісторик?

Товариство, привіт!
Вибачаюся, що не писав. Квітень видався вельми важким, і після роботи хотілося лише лягти в ліжко й дитивитися у стелю. Далі буде легше (сподіваюся ), тож кулсторі повертаються.

У моєму тіктоці під відео іноді проскакує питання. Як зрозуміти, що перед вами людина, яка займається псевдоісторією? Її ще називають фолькхісторі.

Я виділив 6 пунктів, які можуть бути вказівками на людину, яка натягує сову на глобус і видає бажане за дійсне.

1. Кого він читав
Сократ казав, що може зрозуміти, що ти за людина, якщо знатиме, хто твої друзі. Схожа ситуація з істориками: якщо людина читає праці Білінського, дивиться передачі Бебика або Фоменка-Носова, то все недобре.
Сперечатися з цими людьми також складно, вони не приймають іншої думки, будьте до цього готові.

2. На кого він посилається
Цей пункт випливає з першого. Коли людина пояснює щось, і як підтвердження наводить слова вищезазначених персонажів, або такі книжки як “Московство”, “Шлях аріїв” чи “Країна Моксель”. Якщо ви невпевнені, наскільки той чи інший історик є істориком, загляньте у вікіпедію. У більшості таких “істориків” написано, що наукова спільнота вважає їх ку-ку. Повірте, неспроста.

3. КОНСПІРОЛОГІЯ
Мій улюблений тип. Це коли люди шукають масонську змову, знаходять зв’язки там, де їх нема тощо. Люди люблять це діло, оскільки це робить життя яскравішим та загадковим. Не єгиптяни будували піраміди, а прибульці. Євреї таємно керують світом. А з вакциною від ковід-19 вам вколюють чіп від Білла Гейтса. І коли чуєте фразу “Не все так однозначно”, знайте, перед вами людина, якій не варто довіряти.

4. Ігнорування наукового контексту
Теж проста штука, якщо людина говорить вам тезу. Наприклад, є люди, які кажуть, що Стародавньої Греції, Гая Юлія Цезаря і Римської імперії не існувало. І ці люди ігнорують не лише писемні джерела. Вони ігнорують побудовані дороги, рештки споруд, писемні джерела різними мовами. Навіть роботи фізиків, які досліджують артефакти радіовуглецевим аналізом.

5. Розмитість термінів
Якщо людина, яка вважає себе істориком, починає щось вам розмито пояснювати - перед вами тріпло. Якщо нема жодної конкретики, цифр, документів - перед вами тріпло. Кожне слово людина, яка розбирається у темі, може підтвердити.

6. Існування ймовірності, що науковець помиляється
Один з головних факторів. Як тільки людина перестає мати здоровий сумнів — вона стає фанатиком. А це нездорова фігня. Завжди залишається можливість, що з’являться нові дослідження, інформація, яка змінить наш погляд на ту чи іншу подію. А от фанатики не можуть припустити, що їхнє трактування явищ, фактів, подій — помилкові.

І пам'ятайте, що сумніватися — це ок. Завжди перевіряйте інформацію Відкрити / Коментувати

2021-03-25 16:00:24 Привіт усім, хто радіє карантину!
Решті співчуваю
Сьогодні на вибір даю теми, які мені цікаві однаковою міро. Вибір, як завжди, за вами.

Валер'ян Підмогильний: яким він був за спогадами друзів?
Як зрозуміти, що перед вами псевдоісторик?

Перемагає варіант, який набере більше голосів станом на 15:00 26 березня Відкрити / Коментувати

2021-03-20 16:16:08 А ось фото церкви, де вінчалася Леся Українка та Климентій Квітка. Перше фото було зроблено у 1888 році, друге — у 2012.

Вознесенська церква є одним із небагатьох храмів Києва, що за всю свою історію жодного разу не закривалися. На 1941 рік це був один із дуже небагатьох діючих храмів міста. Відкрити / Коментувати

2021-03-20 16:01:07 ​​Як і для чого виходила заміж Леся Українка

У листопаді 1898-го Леся Українка читала своє оповідання “Над морем” в літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях її побачив студент-першокурсник Климентій Квітка. Він з 16 років захоплювався збиранням народних пісень. Після закінчення читань він підійшов познайомитися, і Леся запропонувала йому записати від неї пісні, які знала. І вийшло так, що співала йому до останніх днів свого життя.

У 1901 році у Лесі закінчуються стосунки з її коханим Сергієм Мержинським: він помер від туберкульозу. У Климентія з’являється шанс. Наступного року їхні стосунки стають публічними, і в родині Косачів переполох. Леся писала до сестри Ольги: “Наші устроїли мені “бенефіс” – на три тижні всі замовкли, ніхто ні слова”. А далі писала: “Квіточку слід би “взяти в руки”, страх воно бідне тепер. Іще, як на те, і матеріальні справи чортзна-як стоять. Та ще лікарі наговорили йому всяких дурниць”. І справді – згодом у Квітки знайшли сухоти.

До 1917-го чоловік Лесі Українки був юристом. Пошуки заробітку носили його від Тифлісу (суч. Тбілісі, Грузія) й Одеси до Петербурга. Климентій мав дбати про сестру й матір, тож коли Леся прийшла в цю сім’ю, намагалася “не обтяжувати Кльоню” (так вони його називали). Леся хворіла, і її батько продав записаний на неї маєток, але тих грошей вистачило ненадовго.

Стосунки та бажання вилікувати Климентія привели до весілля. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климентій Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32 у Києві. Вінчання відбулося у у невеликому храмі Вознесіння Господнього на Деміївці (фото церкви і документ про одруження додаю).

Молодята не хотіли святкувати одруження, тому на вінчанні були лише свідки. Більшість з них — родичі Лесі. У листі до матері Леся згадує, що вони спеціально шукали священика, який швидко проведе церемонію.
Весільних подарунків не було, і подружжя не дуже й хотіло їх отримувати.

Весілля було вимушеним: і Лесю, і Климентія влаштовував цивільний шлюб, але офіційний церковний шлюб давав Лесі Українці більше шансів урятувати К. Квітку від смерті, адже як дружина Лариса Косач-Квітка брала на себе всю відповідальність у справі вибору способів та шляхів лікування чоловіка.

До хвороби Климентія родичі, на думку Лесі, ставилися не досить серйозно. Так само було й у випадку з С. Мержинським. А втратити ще одного свого обранця Леся не могла.

21 серпня вони разом вирушають до Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді. Климентій Квітка вилікується, і ці 6 років подружнього життя будуть найкращими в його житті. Для Лесі ж вони стануть останніми.

“Я не завжди тямлю, за що і через що я кого люблю… Не знаю і, скажу правду, знати не домагаюсь. Люблю і вже. Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість. У світі стільки несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то зовсім не варто було б жити. Не від нас залежить поправити більшу половину всесвітньої несправедливості безпосередньо, будем же поправляти її іншою несправедливістю – любов’ю!” – Леся Українка. Відкрити / Коментувати

2021-03-17 15:01:22 Привіт!
Сьогодні на вибір дві дуже різні теми: про те, як підбирала обранця Леся Українка, та чи правда, що раніше людина в 30 років вважалася старою. Вибір, як завжди, за вами.

Як виходила заміж Леся Українка
Скільки насправді жили люди в епоху давнини?

Перемагає варіант, який набере більше голосів станом на 14:00 18 березня Відкрити / Коментувати

2021-03-14 18:31:06 Кий, Аскольд і Дір, Рюрик та Олег: кого з них не існувало?

Кожен українець, якщо він вчиться або вчився у 7 класі, знає про легендарних князів: Кия, Аскольда і Діра, Рюрика, Олега. Хтось з них заснував Київ, хтось його захоплював і правив.

Проте історична наука не стоїть на місці, і за останні 40 років багато чого змінилося. Нема потреба прикладати радянську ідеологію до історії 9-10 століття, й українським історикам тепер легше говорити про це.

Що не так?

Кий, Щек, Хорив і Либідь — легендарне сімейство, яке заснувало Київ, дало назву річці та пагорбам довкола Києва. У 2021 році лише (гіпер)патріоти можуть сумніватися у тому, що це вигадані персонажі. І класичний міф про заснування міста сімейством нагадує нам про інший легендарний дует братів-засновників Риму. Не існує жодного документа про їхнє існування, окрім запису в “Повісті врем’яних літ” (тут і далі - ПВЛ). Повість писалася орієнтовно в кінці 11 — на початку 12 століття. Тобто, пройшло рочків 600. Звідки міг літописець знати про Кия? Отож бо й воно. До речі, Нестора-літописця теж, швидше за все, не існувало.

Рухаємося далі, і тут писемне моноджерело з історії давньоруської держави “Повість врем’яних літ” розказує про Рюрика. Слов’яни не мають державності, і хочуть прокачки свого етносу. Для цього запрошують з-за бугра скандинавів, яких очолює Рюрик. В сучасній історичній науці Рюрика вважають здебільшого реальною людиною. Але про яку нічого невідомо. Ким він був до того, як перебрався до слов’ян? Де він жив, як помер? Жодна дата в житті Рюрика не є точною.

Наступні — Аскольд і Дір. У жодному джерелі окрім ПВЛ про їхнє існування не згадується. Згідно з літописом, ці двоє були боярами Рюрика, й відпросилися у нього в похід на Константинополь. Але не дійшли, бо осіли в Києві, де місцеві жителі
Проблема цих двох горопах полягає в одному питанні: що і звідки про них міг знати укладач ПВЛ на початку 12 ст. У Києві було 2 кургани: Аскольдова та Дірова могила. І тут автор спрацював за аналогією з князівськими курганами. Раз маєш могилу-курган - значить, був князем. Здається, це й усе, що автор ПВЛ знав.

А хто тоді був?

Коли Рюрик приїжджає на територію майбутньої Русі, він залишається керувати Новгородом, віддає Олегу малолітнього Ігоря й відправляє його в похід. Насправді ж у час, за яким ми датуємо перебування ймовірного Рюрика на тій території, Новгорода ще не існувало, його почнуть будувати десь через 100 років.
Після того Олег з Ігорем на руках прибуває до Києва. Олег Віщий вбиває Аскольда та Діра, і каже популярну фразу “Хай буде се мати городам руським”. Потім у 907 році він йде походом на Візантію, ставить кораблі на колеса (да Вінчі, привіт), і візантійці слізно просять пощади. Цей мир підтвердили 2 письмові угоди: попередня 907 і основна 911 років.
Фактично, єдиним джерелом про діяльність Олега є ПВЛ. І договір 911 року, де він згадується як очільник війська. Тому Олега можна назвати історичною особою, але про нього ми нічого не знаємо.

А першою реальною історичною особою, про яку ми знаємо не лише з ПВЛ є князі Ігор Старий. Він відомий і у візантійських джерелах, і у східних, і у західноєвропейській.

Підсумовуючи, скажу, що з часом ця інформація дістанеться й підручників з історії України. Мені й самому цікаво, коли. Відкрити / Коментувати