Відкрита Видавчиня

2023-04-12 19:00:04 ​Ми знаємо, що через новини ця ніч була вкрай важкою для багатьох українців... Коли зовсім опускаються руки, сон покидає, бо очі повні сліз, зціплюємо кулаки і робимо все можливе, щоб пришвидшити нашу перемогу. І нам є з кого брати приклад. Це наші волонтери!

Анонсуємо перевидання "Волонтерських історій" Людмили Охріменко, яке здатне показати усьому світу, які ж насправді ті супергерої, які підтримують і наших захисників і захисниць, і цивільних.

"Ця книжка присвячується волонтерам, які 2014 року стали пліч-о-пліч із військовими на захист нашої країни. З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року всі, хто міг тримати в руках кермо, плести сітки, вантажити-розвантажувати гуманітарку, шити, розселяти та гладити по голові, — усі повернулися в стрій так само, як і ветерани АТО взяли до рук зброю.
Вони різні, але вони великі люди: і ті, хто власним коштом купує дороге військове обладнання, і ті, хто з кожної пенсії перераховує двісті гривень на ЗСУ, і ті, хто всі ці роки кожного дня ішов у холодні приміщення або потерпав від спеки, але плів своїми розумними руками тисячі кілометрів маскувальних сіток, і ті, хто приганяв машини для наших військових, і ті, хто вивозив людей із-під обстрілів. Я не знаю, яке завдання не можуть виконати наші волонтери, а з 2022 року й волонтери з усіх країн світу. Особливий доземний уклін народові Польщі та польським волонтерам! Вони були першими. Потім я зустрічалася і співпрацювала з фінами, естонцями, британцями, німцями, американцями, але першу, найпотужнішу, хвилю взяли на себе поляки. Ще раз: дяка вам і честь!" Відкрити / Коментувати

2023-04-12 15:20:06 ​​Дитинно-споглядальне / Сумбурно-злободенне

Ніяк не можу позбутися одного спогаду з дитинства, який, на мою думку, дуже багато розкаже й про сьогодення.

Від народження до 20 з гачком років я жила в одному селищі в Харківській області, неподалік від сумнозвісного кордону. Тому щойно весняне сонечко підсушувало калюжі й прогрівало землю, наставав зірковий час грядок/лунок/лопат/сапок — городів, одним словом.
Проте не городами єдиними: коли після обіду сонечко починало припікати не на жарт, ми перепочивали на «пятімінутці» під розлогою аличею у баби Зіни.

Баба Зіна - надзвичайна жінка 81+ років, яка дитиною пережила Другу світову в Дементіївці, де як тоді, так і зараз точилися важкі бої. Все життя пропрацювала на заводі, виростила доньку, онука, дітей всіх сусідів, зокрема й мене, а зараз няньчить правнуків у більш безпечному місці. Від мого дитинства аж до вторгнення вона жила сама, тому попоравшись на городі, йшла співати в селищний клуб. Завжди прекрасно одягнута, з макіяжем — красуня одним словом!

Якось напередодні чергових виборів, коли я ще була маленька, у нас трапилася така розмова:
— Баба Зіна, а за кого будете голосувати?
— Та за отого.
— А чого за нього? — кажу.
— Ой, ну глянь на нього, він такий красівий!

Могло би бути смішно, якби за останній рік мою стрічку не сколихували чергові Арєстовіч/Бату/Instructor/Суббота/ваш варіант. Кожен із них, безперечно, по-своєму красівий, принаймні, я схильна в кожній людині спершу бачити щось прекрасне. Водночас, кожен із них по-своєму десь… скажімо так, недоговорив чи навпаки, надмірно прикрасив певні події чи свою біографію.
І звісно, це погані вчинки, ай-яй-яй, хіба так можна…
АЛЕ!
Хіба не ми самі вибрали повірити їм? Просто тому, що вони красіві/гарно говорять/додайте своє, бо мені лінь.
Якщо нам не хотілося натиснути пару кнопок, щоб прогуглити біографію, то хіба в цьому винні вони? Хіба хтось забороняв це зробити?

Ну і сумбурний висновок.
Обманщик може обрати свою цільову аудиторію, час і місце, і навіть обман.
Але саме ми обираємо, повірити йому за те, що він красівий, чи все таки вслухатися в те, що саме він говорить, бо одна справа — обпектися на контенті, а інша — вирішувати долю людей.

#lomaka Відкрити / Коментувати

2023-04-12 08:53:09 Але тут ми дійшли до найцікавішого. Просвітники не затребувані, всім потрібні експерти, хороші експерти, найкращі, бо експертом у будь-якій галузі назвати може себе кожен, інша річ, як довести свою експертність, якщо працюєш не в матеріальній площині? А коли ти вважаєш себе офігеним, маєш амбіції і не хочеш чекати визнання (бо достобіса довго завжди) - удаєшся до брехні.
Певною мірою брехня у таких випадках - зворотня медаль того явища, що в кабінеті у спеціаліста ми хочемо бачити стіну з дипломами за його спиною, і не так важливо, яких, аби побільше.

Я не виправдовую брехню, але ніколи не вважаю, що хейт - це виправдана міра. Зрештою, правда завжди вилазить на поверхню, і той, хто бреше, робить найгірше сам собі в першу чергу.

Подкаст Терапія мені подобається виключно в тому ключі, що слухати її мають здорові люди, які не схильні розшукувати в собі хвороби. Але аудиторія Подкасту, судячи з всього, це молодь, яка шукає підтримку і опору бодай чомусь серед хаосу, болю і страху, які приносить нам війна. Саме тому, на мою думку, це викриття набуває такого розголосу: ми ж тобі повірили, а ти...

Я стала думати над тим, що мені подобається в подкасті, а що ні, коли мене вперше не зачепила його тема, а потім вдруге і втретє.
Коли в подкасті розмовляють двоє, ти ставиш себе на місце одного з тих, хто говорить, або то одного, то іншого.
Більшість слухає подкаст через Яновича.
Коли він отримав відповіді на всі питання, які мав - його цікавість перейшла на інший рівень, не "розкажи мені", а "розкажи їм", і це теж прикольно до речі.
Єдина річ, для цього рівня має бути інший рівень довіри.

А його вже нема і навряд чи буде.

P.S. Чи має видавництво перевіряти експертність авторів свого нон-фікшну? Безумовно, але у всього є своя межа, розслідування точно не потрібно. У видавничій справі багато що будується і успішно працює на довірі.
Шахраї будуть завжди і всюди, але цілком не виключено, що книжка непогана.
Бо, як я казала вище, щоб бути просвітником, необов'язково бути суперпрофесіоналом.

#Наталя_пише Відкрити / Коментувати

2023-04-12 08:51:19 Скажу і я свої 5 копійок про Спартака.

На "Подкаст терапію" мене підсадила, мабуть на початку літа моя близька подруга, з якою ми разом ділили радості і печалі статусу ВПО у Франківську.

Я була зачарована. Спочатку, звісно, я не аналізувала, що мені подобається найбільше, чому мені приємно слухати їх, а потім, з причин, про які нижче скажу, ретельно розібралася в цьому питанні для себе.

Мені подобається те, в якому форматі Спартак і Женя роблять свій подкаст. Подобається його природність, щирість, справжність. Я давно думаю над тим, щоб створити свій подкаст, тому завжди складаю в умовні коробочки пам'яті плюси та мінуси тих чи інших проєктів.
Так от, набрехати можна сто коробів всякого лайна, але те, що тобі це не подобається, ти не приховаєш, нещирий сміх завжди ріже вухо (згадайте Рєгіну Дубовіцьку) і так далі.
Так, мені подобається ЯК це зроблено. Я не можу оцінити, як неекспертка в психології те, про ЩО це зроблено, тому навіть не намагатимусь.

Ще один фактор - просвітництво. Я відчула на собі, коли ми починали "Харків: люди, події, дати", наскільки людям не подобається, коли їх "просвєщають", коли їм того не треба, а насправді, такого запиту майже ніколи немає.

Зараз майже нема такої позиції в суспільстві, як "просвітник", тому що, якщо ти класний спеціаліст, маєш надто вузький профіль як для людини, яка в твоїй сфері взагалі нічого не розуміє, а якщо ти знаєш про все у своїй галузі, то багато речей знаєш тільки поверхнево.
Якщо перевести у видавничу площину, то досвічений дизайнер-верстальник навряд чи зможе ось так, сходу, без підготовки до лекції, доступно, просто, в трьох словах розказати людині, яка не розуміється на книжках, що таке верстка, з яких етапів вона складається. Натомість головний редактор зможе це зробити, тому що має ширший погляд на роботу у видавництві та інший досвід, хоча Індизайном може володіти поверхнево.

Тобто по суті, людині не обов'язково потрібно бути суперпрофесіоналом у своїй галузі, щоб вміти класно про неї розповідати у просвітницьких(!), не освітянських цілях. Відкрити / Коментувати

2023-04-11 14:07:36 ​Буккросинг й інші мої невдачі

Десь у 2019-2020 році (йой, щасливі роки!) я прочитала в якомусь пабліку, що в Парку Горького є локація із буккросингом.

На той час книжок у моєму житті було аж занадто, але жага до чогось новенького не давала вгамуватись.
Я вирішила зачекати тиждень-два, щоб невгамовні книгочитуни втамували свою цікавість і не створювали натовпу біля тої шафки.

Ось йду я щаслива у приємному передчутті, у сумці Деніель Кіз "Квіти для Елджернона", бо треба ж підтримувати книгообіг у природі.

Бачу перед собою ту шафку, затамовую подих, відчиняю і.... нічого! Лежить листівочка "Бог є любов". Йшла засмучена додому, та й в додачу до цього, на повній швидкості в мене врізався голуб! День був так собі

Згодом у моєму рідному Куп'янську з'явилась скринька із надписом "Буккросинг". Не вірила я тій пастці, але знову пішла, довірлива книголюбка.

Відчиняю і ... дитяча література! Так, це не коло моїх інтересів років із 12, але все ж приємно, що там не було порожньо.

І ось до чого я, вірю, що з буккросингом не склалось тільки в мене, тому благаю поділіться своїм досвідом! Чи брали участь у буккросингу/обмінах? Яку книжечку вполювали?

#Катря_пише Відкрити / Коментувати

2023-04-10 19:03:07 ​А як вам така композиція від нашого Майонеза? Відкрити / Коментувати