Читаємо і пишемо📚

2022-07-10 14:58:43 ​​Війна завжди накладає свій відбиток не тільки на людей, а й на культуру в цілому. Як часто ви чули вираз "втрачене покоління"?

Втраченим поколінням називають людей, які в роки першої світової війни досягли повноліття та "застрягли" в періоді між Першою та Другою світовими війнами. "Втрачене" буквально означає "блукаюче безцільно" — вчорашнім підліткам видали зброю та відправили на фронт вбивати та бачити смерть. Вони не тільки втратили здоров'я, як фізичне, так і ментальне, а і віру у власне майбутнє.

Значна частина вихідців тих подій так і не змогли повернутися до звичайного життя і покінчили життя самогубством, проте ті, хто зміг стримати божевілля, стали неймовірно стійкими і сильними, навчилися цінувати прості речі: дружбу, любов, природу та загалом життя.

Ремарк писав:
"Солдати, повернуті вітчизні, хочуть знайти дорогу до нового життя"

Саме завдяки Гемінгвею цей вислів став відомим на весь світ, хоча його придумала саме американська письменниця Гертруда Стайн. Гемінгвей використав слова як епіграф до свого роману "І сонце сходить" (Фієста).

Особливості у творах:
Переконливі психологічні мотиви героїв, використання контрастів, виразні пейзажі, поєднання об'єктивізму і стриманості з експресивністю, часто головні герої були дуже близькі авторам і їх історії були пропущені через призму сприйняття письменника. Мотиви текстів — перерваність життя через війну, її наслідки для молодого покоління, жахи війни, смерть.

Визначні автори: Джеймс Джойс, Ернест Гемінгвей, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Еріх Марія Ремарк, Джером Девід Селінджер, Джордж Орвелл та інші.

Ми — наступне втрачене покоління?

@b00k_thief Відкрити / Коментувати

2022-07-10 12:43:55 - Тільки нас не розділяють кордони, в одному місті живемо ( хоч і в різних його кінцях). Але в кожного свій будинок. своя "особиста територія". Я, як ти знаєш, давно розлучена, Вадимова дружина померла . Він старший від мене на десять років. У нас обох уже дорослі діти.
-То , може, ви б з'їхалися, все ж разом веселіше?
- Не знаю, не знаю... Ми вже так звикли жити самі, що, боюсь, під одним дахом не ужилися б. Та й важко в зрілому віці звикати до іншої людини, помічати в ній якісь недоліки. То чоловік хропе, то жінка вранці встає з "пом'ятим" обличчям... То почнуться "розбірки" кому виносити сміття... А так у кожного своє сміттєве відеречко, - сміється. - А бачимося на вихідних, у гарній романтичній обстановці, ходимо один до одного в гості. Я йому допомагаю з жіночою роботою в домі - випрати, прибрати, він мені - з чоловічою. Але дім у кожного свій. Він не хоче переїздити до мене, я - до нього.

-І так завжди буде ? - не вгаваю я . - Так до старості і ходитимете туди-сюди?
-Не знаю, може, як будемо зовсім немічні, то й зійдемося докупи, але я не хочу про те думати. До старості ще довго!
-А ти його кохаєш? - несподівано для самої себе запитую я.
-Ну ти, Мар'янко, смішна! Кохання, пристрасть - то замолоду добре, але чи завжди до пуття? От я свого благовірного так любила, що ладна була кинути все, піти за ним хоч у намет жити, аби тільки разом... А що потім? Пшик! Розійшлися як у морі кораблі! Ні, може і буває сильне почуття у нашому віці, та це скоріше виняток, що підтверджує правило. Всьому свій час!

Вона підходить до куща бузини, рясно обвішаного гронами майже стиглих синювато-чорних ягідок. А на самому вершечку - кілька молодих гілочок, введених в оману дощами, випустило цвіт, і так незвично бачити поряд ягоди та квіти.
- Ось ці квітки - зриває вона ніжний кетяг, - здається , такі ж самі , як були у червні. Але вони вже не встигнуть перетворитися в ягоди, дати плоди. Вони недоречні і невчасні. Так само і кохання - це почуття має приходити лише раз, і тоді, коли це дійсно необхідно...
-То що ж, тепер уже все ? - засмучуюсь я, - Пройшла любов, попереду тільки пенсія і онуки?
-Ну чому ж усе ? Ще може бути симпатія, турбота, підтримка. Але тільки в межах здорового глузду. - вона дивиться на годинник. - Ой, запізнююся на автобус, треба бігти! Бувай!

І цокіт її каблучків уже відлунює на іншому боці вулиці. А я ще якийсь час стою поблизу куща бузини, і мені стає шкода квітку, що лежить на тротуарі - тепер уже точно недоречна і нікому не потрібна.
Багато роздумів, а відповіді немає. Можливо, тому, що любов - вона у кожного своя...

Мар'яна Доля

Читаємо і пишемо

#мої_історії Відкрити / Коментувати

2022-07-10 12:43:53 Пізній цвіт бузини

Цьогоріч липень видався рясним на дощі. Завдяки життєдайній волозі трави, що вже були підсохли , знову зазеленіли , як у травні, розцвіли кульбабки. Тож не вірилося, що надворі вже початок серпня - здавалося, літо тільки розпочинається.

-То що там на особистому фронті? - спитала я у Каті, - Без змін?
-А що там може змінитися ? - махнула рукою подруга, з якою ми давненько не бачилися.
-Ну раптом ти заміж вийшла, а мене не запросила...
-Ну і для чого мені той "заміж" на четвертому десятку? Ти знаєш, що таке "гостьовий шлюб"?
-Та десь читала , - відповіла я. - То коли чоловік та жінка живуть у різних містах чи навіть країнах, а час від часу їздять один до одного в гості.
-Оце так і в нас із Вадимом, - посміхнулася Катерина.
Відкрити / Коментувати

2022-07-09 20:42:10 Відкрити / Коментувати

2022-07-09 19:59:45 Садівник і Письменник

Якось садівник звернувся до письменника:

- Прочитав твою розповідь. Мені сподобалося. І знаєш, про що я подумав? .. Хочеш, я тобі підкину пару ідей для нових оповідань? Мені вони ні до чого. Я ж не письменник. А ти - напишеш хороші розповіді, видаси книгу, заробиш грошей.

На що письменник відповів:

- Зараз я доїм яблуко, а недогризок віддам тобі. Там багато хорошого насіння. Мені воно ні до чого, я ж не садівник. А ти посадиш його, виростиш хороші яблуні, збереш урожай, заробиш багато грошей.

Садівник злегка ображено заперечив:

- Послухай! Мені не потрібні твої огризки! У мене самого яблук хоч відбавляй!

На що письменник відповів з усмішкою:

- А чому ти думаєш, що у мене не вистачає власних ідей?

До мене недавно зверталася одна людина з пропозицією розповісти свою історію, а я напишу за нею книгу, а потім поділюся гонорарами.
То якраз згадалася ця притча

Читаємо і пишемо

#про_все_на_світі Відкрити / Коментувати

2022-07-09 16:47:56 4. Коли виростила дітей, відмела всі запрошення жити при дворі і гайнула до монастиря, щоб займатися творчістю і штудіювати історію. Щаслива була з того — страх.

5. Завдяки їй ми знаємо про Жанну д'Арк. Христина була її сучасницею і саме про неї написала свою останню роботу у 65 років. "Слово про Жанну д'Арк" — єдине письмове свідчення про Жанну, якщо не рахувати документи судової справи. Аби не Христина, світ так ніколи й не дізнався б про жінку, що врятувала французьке королівство.

Читаємо і пишемо

#про_видатних_людей Відкрити / Коментувати

2022-07-09 16:47:54 Хто така Христина Пізанська?

Перша професійна письменниця Європи, що кинула виклик Середньовіччю і посіяла зерна фемінізму.

5 фактів з її карколомної біографії знайшла у Телеграм-каналі "Андер Кавер"

1. Родом з Венеції, жила і працювала при французькому дворі. Пережила аж трійко французьких королів-Карлів: Карла Мудрого, Карла Причинного і Карла Звитяжця.

2. Почала писати, щоб годувати трьох дітей і віддавати борги чоловіка, що вмер.

3. Починала з любовних балад, які писала на замовлення заможних чоловіків. Написала понад 300 балад. Заробила до біса грошей. Переключилась на феміністичну прозу і дала чортів жінконенависницьким авторам. Її найвідоміша книга — "Книга про Град Жіночий", де вона проголошує нечувані речі. Наприклад, рівність чоловіків і жінок.
Відкрити / Коментувати

2022-07-09 15:10:28 Трохи роздумів про мистецтво давати імена ( на прикладі наших котів))

У нашій родині до цього часу встигло пожити п'ятеро котів.

Причому за якимось законом підлості будь-яке вибране ім'я обертається повною протилежністю своєму прототипу.

Перший кіт був чорнющий і кудлатий, тож його назвали Бармалей. В результаті отримали дуже лагідного та балуваного лінюха.

Після нього з'явився білий кіт, котрого назвали Кузею на честь героя відомого мультика про домовичка. Але то був справжній кіт-боєць, який виходив на двір з чітким наміром влізти в якісь неприємності. Весь був у ранах і шрамах, з ним ми опанували навики ветеринарної хірургії))

Третій наш улюбленець був смугастим, тож отримав кличку Боцман. Проте води боявся смертельно, купання перетворювалося в бій на виживання.

Потім був білий котик, якого мої мужчини назвали Геральт, щоб він "мочив" мишей, як відьмак потвор. Але те чудо виявилося боягузом))

Зараз у нас кіт Філя, у якому ніби поєдналися якості всіх попередників))

На відео не він, хоча схожий Відкрити / Коментувати

2022-07-09 14:19:54 Вправа для розвитку креативності

Цю навичку представникам багатьох професій треба розвивати постійно. І розпочати можна з вправи під назвою «Два слова».

Дістаємо словник і ні, не просто вчимо слова. Відкриваємо будь-яку сторінку навмання та звідти записуємо перше слово, яке побачили. Потім відкриваємо іншу сторінку і повторюємо все те ж саме.

Тепер найцікавіше: треба знайти 3 подібності і 3 відмінності цих слів. Мізки, може, і будуть вибухати, але результат має бути цікавим))

Читаємо і пишемо

#майстерня_письменника Відкрити / Коментувати

2022-07-09 11:41:21 Зараз багато письменників проводять благодійні акції. Хочу розповісти про одну з них від авторки цікавих книг у жанрі фентезі Лідії Аніщенко.
До кінця липня 50% від суми продажів її книжок на Букстерсі піде у фонд UAnimals, який допомагає тваринам.
Під час війни багато домашніх улюбленців стали безпритульними, тож давайте їм допоможемо!
Книжки, що беруть участь в акції, можна придбати ось тут:
https://booxters.com/authors/lidia-anisenko Відкрити / Коментувати