Мілітарна історія

2022-02-08 13:53:54 План операції «Лам Сон 719» передбачав вторгнення в південну частину Лаосу вздовж французької колоніальної дороги № 9, захоплення населених пунктів і розвиток наступу на Чепон, де знаходилась велика база в'єтконгівців. Планувалось перерізати «Стежину Хо Ши Міна» і знищити бази противника, які знаходились в цьому районі. Метою операції було зірвати ймовірний наступ комуністів, що дозволило б додатково зміцнити армію Південного В'єтнаму. Прийнята Конгресом США поправка Купера - Черча забороняла присутність на території Лаосу і Камбоджі, будь-яких, наземних підрозділів США або навіть окремих американських військовослужбовців. Це означало, що операція «Лам Сон 719» повинна була проводитися виключно силами південнов'єтнамських військ. Американці лише могли забезпечувати їм артилерійську і авіаційну підтримку. Також для перекидання південнов'єтнамських військ були використані американські гелікоптери.

Не дивлячись на витік інформації і втрату ефекту раптовості, 8-го лютого 1971-го року передові загони армії Південного В'єтнаму перетнули кордон із Лаосом. Рух відбувався вздовж дороги №9 і підтримувався вогнем американської артилерії і авіації. Загалом, завдання, які ставила перед собою операція «Лам Сон 719» виконані не були. Цими завданнями було захоплення і утримання, як мінімум три місяці, районів базування в'єтконгівців № 604 і № 611 і знищення всіх вантажів постачання в цих районах. Південні в'єтнамці знаходились на території Лаосу півтори місяці, переважно тупцюючи на місці або відступаючи. Їм вдалось завдати шкоди лише району базування № 604, але основна маса складів В'єтконга залишилась неушкодженою. Згодом «Стежина Хо Ши Міна» знову запрацювала з на повну силу.

На першому фото танкова колона армії Південного В'єтнаму рухається територією Лаосу на початку операції «Лам Сон 719» в лютому 1971-го року. На другому американські артилеристи на кордоні з Лаосом, які надавали південнов'єтнамським військам вогневу підтримку в період проведення операції «Лам Сон 719». Відкрити / Коментувати

2022-02-08 13:53:22 8-го лютого 1971-го року американські і південнов'єтнамські війська розпочали операцію «Лам Сон 719» (англ. Lam Son 719) - останню спробу антикомуністичних сил у В'єтнамі ліквідувати «Стежину Хо Ши Міна», що проходила територією Лаосу і Камбоджі, і через яку із Північного В'єтнаму здійснювалось постачання для партизан В'єтконгу. Двома роками раніше президентом США був обраний республіканець Річард Ніксон, основним пунктом передвиборчої програми якого, було виведення американських військ із В'єтнаму. В ході реалізації цього пункту, американське командування у В'єтнамі розпочало так звану «в'єтнамізацію» - процес, який передбачав поступове перекладання всіх обов'язків у війні з комуністами на плечі південнов'єтнамської армії, і поступове виведення з країни американських військ. Саме тому основну роль в операції «Лам Сон 719» відігравали вже не американці, а солдати Південного В'єтнаму. Відкрити / Коментувати

2022-02-08 11:34:50 Наступного дня генерал Абдель Карім Касем разом із своїми близькими соратниками здався, повіривши обіцянкам баасистів зберегти йому життя. Після цього його разом із ще двома генералами посадили в бронетранспортер і повезли до будівлі теле-радіо станції. Там був проведений 40-хвилинний суд, який завершився розстрілом. Закривавлене тіло Абделя Каріма Касем і двох його соратників транслювали по телебаченню ще впродовж кількох днів.

На фото вбиті генерали Абдель Карім Касем, Таху аш- Шейх Ахмет і Фаділя аль - Махдаві в Багдаді під час державного перевороту в Іраку в лютому 1963-го року, внаслідок якого владу в країні отримала партія Баас. Відкрити / Коментувати

2022-02-08 11:34:37 59 років тому, під час священного для мусульман місяця Рамадан, в Іраку шляхом збройного перевороту до влади прийшла партія Баас, ідеологія якої являє собою синтез соціалізму і панарабізму. Заколот баасистів проти тодішнього керівника країни генерала Абдель Каріма Касема, що прийшов до влади також шляхом військового перевороту 5 років до того, готувався майже рік.

Вранці 8-го лютого 1963-го року на порозі власного будинку був застрелений командувач військово - повітряними силами Іраку Джалаль Авкаті. Із застосуванням бронетехніки заколотники захопили державну резиденцію в Абу - Ґрейбі. Впродовж цілого дня по країні відбувались бої між силами заколотників і вірними уряду армійськими підрозділами. Відкрити / Коментувати

2022-02-07 18:57:38 Сам же командир підрозділу УПА Григорій Перегіняк загинув через 15 днів після цієї акції, а саме 22-го лютого 1943-го року, коли його сотня, що стояла біля села Бродець Дубровицького району на Рівненщині випадково зустрілась із двома вантажними машинами переповненими німецькими солдатами, внаслідок чого з обох сторін почався хаотичний вогонь. Перегіняка вбила сліпа куля. Після загибелі Григорія Перегіняка командування сотнею перебрав на себе 1-ий чотовий «Вишневий». З цієї сотні згодом виріс курінь «Заргава». Могила сотника знаходиться в дубовому урочищі між селами Бродець та Вербівка Дубровицького району Рівненської області. Після становлення незалежної України в 1991-му році на могилі сотника Перегіняка було встановлено пам’ятний знак. Також його іменем названо одну з вулиць рідного села, на якій стояла його хата.

На першій світлині сотник Григорій Перегіняк, а на другій повідомлення про його загибель в журналі головної команди УПА «До зброї». Відкрити / Коментувати

2022-02-07 18:57:26 79 років тому, 7-го лютого 1943-го року поблизу містечка Володимирець Рівненської області відбувся бій між загоном УПА Північ під командуванням Гриця Перегіняка (псевдо «Коробка», «Довбенко», «Довбешка») із німецьким гарнізоном. Того дня перша сотня (загін «Коробки» ) здійснила успішний напад на німецький гарнізон, що дислокувався у Володимирці. Окрім 30-ти німців, до складу гарнізону входило до 70 узбеків та 200 осіб поліції. Бій тривав цілу ніч й завершився відступом німецького підрозділу із втратами. Було захоплено станицю німецької жандармерії й здобуто значну кількість зброї та амуніції. Українські повстанці тоді втратили вбитим одного бійця і двоє було поранено. Відкрити / Коментувати

2022-02-07 15:40:48 На першому фото група більшовиків в Києві під час першої окупації на початку 1918-го року. В лютому того року Київ був у їх владі і вони безперешкодно грабували і вбивали мешканців міста. Такого Київ не бачив з часів монголо - татарської навали. Це порівняння неодноразово зустрічається у спогадах киян, яким довелося своїми очима бачити перший прихід червоних «визволителів» робітничого класу в Київ в лютому 1918-го року. На другому фото будинок, в якому проживав Михайло Грушевський, показово розстріляний більшовиками із гармати. Зараз це вулиця Паньківська 9, в Голосіївському районі. Відкрити / Коментувати

2022-02-07 12:26:34 104 роки тому, 7-го лютого 1918-го року в Києві точилися запеклі вуличні бої з чисельно переважаючими більшовицькими загонами Муравйова. Артилерійський обстріл української столиці тривав третій день. Панцерний потяг Полупанова нещадно розстрiлював центральний район мiста. Вояки УНР тримали оборону по лінії Хрещатик - Бiбiковський бульвар (тепер бульвар Тараса Шевченка) - Брест-Литовське шосе. Пізно ввечері українські сили почали відступ по Брест-Литовському шосе. Пiд охороною Сiчових Стрiльцiв залишала Київ i Центральна Рада, яка попрямувала до Житомира. Цього ж дня більшовики увірвалися в покої митрополита Володимира і після знущань над ним вивели за стіни Лаври і розстріляли. Знайдене його тіло було спотворене великою кількістю колотих та вогнепальних ран.

На фото загін більшовиків, який брав участь у лютневих боях за Київ. Фото з Центрального документального архіву України ім. Пшеничного. Відкрити / Коментувати

2022-02-06 21:57:12 Кадри з американської хроніки за лютий 1964-го року, в якій кореспондент розповідає про водну блокаду, що її уряд Куби розпочав проти американської бази Ґуантанамо 58 років тому. Відключення води, однак, не змусило американців залишити Ґуантанамо, чого добивався Фідель Кастро. Вони знайшли вихід із ситуації, збудувавши в доволі стислі терміни, опріснювальну станцію. Відкрити / Коментувати

2022-02-06 17:04:45 100 років тому, 6-го січня 1922-го року, завершилась Вашингтонська морська конференція, що проходила в столиці США в Конституційній залі (англ. Constitution Hall). Того ж дня, серед інших угод, був підписаний Вашингтонський морський договір п'яти держав: CША, Сполученого королівства, Японської імперії, Франції і Італії; відповідно до якого сторони зобов'язались значно скоротити свої морські озброєння а також припинити зводити укріплення і нові морські бази на визначених територіях тихоокеанського регіону. Цей договір закріпив реальне співвідношення морських сил на Тихому океані, яке склалось на початок 20-х років ХХ століття. Також за однією з умов договору кожна сторона мала право перебудувати по два своїх бойових корабля, що підлягали утилізації, під авіаносці. Цією умовою скористались всі країни - підписанти окрім Італії.

На світлині зображені делегати країн - учасниць Вашингтонської морської конференції у Вашингтоні в Конституційній залі на початку лютого 1922-го року. Відкрити / Коментувати